Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (бесплатные книги онлайн без регистрации txt) 📗
— Хіба вам ніколи не снилося, що ви були налякані, а потім приходила ваша давно померла мати і допомагала вам? — Відсутній погляд Кари, здавалося, дивився в нікуди. — Хіба вам не доводилося, прокидаючись після таких сновидінь, відчувати впевненість, що це було реально, що ваша мати жива, дійсно жива, і що вона допомагає вам? Хіба ви не пам'ятаєте, як хочеться зберегти те почуття? Хіба ви не пам'ятаєте, як відчайдушно вам хотілося, щоб це було насправді?
Ніккі злегка торкнулася місця, куди потрапила стріла, і де тепер була ціла плоть. — Після того, як я зцілила тебе, настала важка криза. Ти поринув у сон, повний сновидінь. Ти приніс ці відчайдушні ілюзії з собою. Ти злився з баченнями, тому що цей сон тривав довше, ніж будь-який звичайний сон. Цей довгий сон, ця втішна ілюзія, ця божественна туга мала багато часу, щоб просочитися в кожен куточок твоєї свідомості, заповнити кожну частину твого розуму і стати реальністю, як сказала Кара, а через те, що ти спав дуже довго, вона отримала ще більшу владу. Тепер, коли ти прокинувся від цього довгого сну, тобі просто важко зрозуміти, яка частина видінь була сном, а яка була насправді.
— Ніккі права, лорд Рал. — Річард не пам'ятав, щоб Кара-небудь ще виглядала такою мертвенно-серйозною. — Вам це приснилося, як приснилося завивання вовка. Це схоже на прекрасну мрію — ця жінка, і ви одружилися з нею, але все-таки це мрія.
У свідомості Річарда немов бушував вихор. Келен була лише мрією, вигадкою, уявою, маренням, і це жахало. Якщо те, що вони говорили, було вірним, він не хотів би прокидатися. Якщо це було правдою, він хотів би, щоб Ніккі ніколи не виліковувала його. Він не хотів жити в світі, де не було Келен.
Він намагався намацати грунт у морі темного хаосу, занадто приголомшений, щоб шукати спосіб побороти таку страшну безформну загрозу. Його бентежило, що він не пам'ятав більшу частину того, що відбулося. Його впевненість у тому, що він вважав правдою, готова була впасти.
Він зупинив себе. Знати завжди краще, ніж вірити побоюванню, і тим самим ставати невпевненим. Він не міг зрозуміти, як вони повірили в таку жахливу думку, він знав, був упевнений, що Келен не була сном.
— Після всього що ви обидві пережили з нею, як можете ви дозволити собі говорити, що Келен — всього лише сон?
— Дійсно, як, — запитала Ніккі, — якщо те, що ви говорите правда?
— Лорд Рал, ми ніколи не були б настільки жорстокі, щоб намагатися обдурити вас в чомусь, настільки важливому для вас.
Річард примружився в їхній бік. Чи могло бути, що вони праві? Він відчайдушно намагався зрозуміти, чи була хоч якась можливість, щоб те, що вони говорили, було вірним.
Його кулаки напружилися. — Припиніть, ви, обидві!
Це був заклик до їх здорового глузду. Він не хотів, щоб це виглядало як загроза, але на те вийшло. Ніккі відступила на півкроку. Лице Кари трохи зблідло.
Річард не міг заспокоїти ні дихання, ні стукаюче в шаленому ритмі серце.
— Я не пам'ятаю своїх снів. — Він подивився по черзі на кожну з них. — Ще з тих самих пір, як я був маленьким. Я не пам'ятав ніяких снів ні коли був поранений, ні коли спав. Жодного. Навіщо ви кажете що Келен не було? Не робіть зі мною цього, прошу вас. Це не допомагає, а робить все тільки гірше. Будь ласка, якщо щось трапилося з Келен, я повинен це знати.
Ось воно! З нею щось трапилося, і вони думають, що у нього ще недостатньо сил, щоб витримати новини.
Нахлинуло найгірше побоювання, коли він згадав, як Ніккі сказала, що не вміє воскрешати мертвих. Може, вони намагаються відгородити його від цієї жахливої новини?
Він зціпив зуби, щоб тримати голос під контролем і не зірватися на крик.
— Де Келен?
Ніккі обережно нахилила голову, ніби просячи вибачення. — Річард, вона існує тільки в твоїй уяві. Я знаю, такі речі можуть здаватися дуже реальними, але це не так. Ти вигадав її, ще до того як був поранений… от і все.
— Я не вигадував Келен. — Він знову запитально обернувся до Морд-Сіт. — Кара, ти була з нами більше двох років. Ти воювала разом з нами, захищала нас. Коли Ніккі була Сестрою Тьми і привела мене сюди, в Старий Світ, ти допомогла мені й захищала Келен. Вона спасла тебе. Ви пережили і винесли таке, чого більшість людей не може навіть уявити. Ви стали друзями.
Він вказав на її ейдж, зброю, яка нагадувала короткий і тонкий гладкий стержень, що висів на тонкому золотому ланцюжку на її правому зап'ясті.
— Ти навіть назвала Келен сестрою по ейджу.
Кара стояла жорстка і німа.
Визнання Келен сестрою по ейджу було неформальним, але дуже почесним знаком поваги, почестю від колишнього смертельного ворога, жінці, яка заслужила повагу і довіру Кари.
— Кара, можливо спочатку ти і була лише захисником лорда Рала, але для мене і Келен ти стала більше, ніж охоронець. Ти стала членом сім'ї.
Кара охоче і без коливань пожертвувала б життям для захисту Річарда. У виконанні цього обов'язку вона була безжальна і безстрашна.
Але була одна річ, якої Кара дійсно побоювалася.
Це побоювання було ясно видно в її очах.
— Спасибі, лорд Рал, — нарешті сказала вона лагідним голосом, — що мені знайшлося місце у вашій чудовій мрії.
Жахливе передчуття холодною хвилею пройшло по тілу Річарда. Він провів рукою по голові, пригладжуючи волосся. Ці двоє не обманювали його зі страху повідомити погані новини. Вони говорили правду.
Правду, як вони її бачили. Правду, яка стала кошмаром.
Він не міг змусити розум працювати, не міг знайти у всьому цьому ніякого сенсу. Після всього, що вони пережили з Келен, після всього, через що вони пройшли разом, було неможливо усвідомити, як ці дві жінки могли говорити йому таке.
І все ж вони це говорили.
Він не міг зрозуміти причини, але щось було неправильно. Очевидно і жахливо неправильно. Він задихнувся від підступу передчуття. Немов весь світ перевернувся догори дном, і він ніяк не міг змусити його частини встати на місця.
Він повинен зробити те, що збирався робити безпосередньо перед тим, як солдати Ордена напали на них.
Можливо ще не занадто пізно.
3
Річард опустився на коліна поруч з ліжком і почав запихати одяг в мішок. Холодний дрібний-дрібний дощ, який він бачив через маленьке віконце, здавалося, закінчиться не скоро, так що свій плащ він вирішив не ховати.
— Що це ти робиш? — Запитала Ніккі.
Він зауважив шматок мила, що лежав поблизу, і схопив і його.
— А що, як ти думаєш, я роблю?
Він уже втратив так багато часу, він втратив три дні. Часу більше не було. Він засунув шматок мила, пакетики сушених трав і спецій і трохи сушених абрикосів на дно мішка, перш ніж швидко укласти туди скатані ковдри. Кара замість марних запитань і заперечень пішла збирати свої речі.
— Я проти, і ти це знаєш, — Ніккі сіла навпочіпки поруч з ним і взяла його за руку, розвертаючи його так, щоб він міг її бачити. — Річард, ти не можеш поїхати. Тобі треба відпочити. Я вже говорила, що ти втратив багато крові. Ти ще недостатньо відновив сили, щоб ганятися за примарами.
Він придушив готову зірватися лайливу відповідь і щільно стягнув шкіряний ремінь навколо своєї скатки.
— Я в порядку. — Це, звичайно, було не так, але він відчував себе цілком нормально.
Ніккі провела всі ці дні в напружених спробах врятувати його життя. Хвилюючись за нього, вона була виснажена, і можливо не могла тверезо мислити, і через це припускала, що він діє несерйозно.
Тим не менш, він вирішив, що більше не дасть їй приводу бути їй зобов'язаним.
Ніккі наполегливо схопила його за сорочку, поки він затягував другий ремінь. — Ти не розумієш, наскільки ти слабкий зараз, Річард. Ти наражаєш на небезпеку своє життя. Ти повинен дати відпочинок своєму тілу, щоб мати можливість відновитися. У тебе майже не було часу, щоб накопичити сили.
— А як багато часу є у Келен? — Він схопив Ніккі за плече і в розпачі притягнув її до себе. — Вона десь там, у біді. Ти цього не розумієш, Кара цього не розуміє, але я — розумію. Невже ти думаєш, що я можу просто лежати тут, коли жінка, яку я люблю більше всього на світі, піддається ризику? Якби це ти була в біді, Ніккі, хотіла б ти, щоб я так легко махнув на тебе рукою? Не бажала би ти, щоб я зробив хоч якусь спробу? Я не знаю, що неправильно, але щось не так. Якщо я правий, — а я правий, — то я навіть не можу уявити собі наслідки.
