Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі (читать книги регистрация .txt) 📗
До того часу, як вони програли битву за Серединні землі, Келен вже рік не бачила Річарда; про нього немовби забули. Коли вона дізналася, де його тримають, то разом з Карою відправилася верхи на південь, у Старий світ. Вони дісталися якраз тоді, коли Річард розпалив вогонь повстання в самому серці батьківщини Джегана.
Але перед тим, як покинути рідні місця, Келен вивезла всіх жителів з Ейдіндріла в Д'хару. Життя людей, а не місто — ось що мало значення.
— Він ні за що не зруйнував би місто, — сказала Дженнсен. — Коли ми опинилися в Палаці Сповідниць, Імператор Джеган очікував, що загнав у кут і тебе, і Річарда. Але його чекав спис з насадженою на нього головою шанованого ними духівника, Брата Нарева, — дівчина багатозначно понизила голос. — Джеган знайшов послання для себе поряд з головою.
Келен добре пам'ятала день, коли Річард відправив у довгу подорож на північ голову Брата Нарева разом з посланням Джегану: «З найкращими побажаннями. Річард Рал».
— Точно, — кивнула на її невисловлений спогад Дженнсен. — Якби ти бачила лють Джеганя! — Дівчина замовкла, щоб переконатися в тому, що Келен її уважно слухає. — Він зробить все, щоб отримати в свої лапи і тебе, і Річарда.
Келен й сама знала, наскільки сильно Джеган їх ненавидить.
— Тим більше причин забратися звідси і де-небудь сховатися, — переконано виголосила Кара.
— А птахи? — Нагадала Келен.
— Якщо ми зробимо дещо, цієї проблеми не буде, — приглушено сказала Келен охоронниці, кинувши на Дженнсен застережливий погляд.
Завдання Кари — захищати Річарда. Вона б з великою радістю замурувала його в якій-небудь печері, якщо б була впевнена, що печера досить безпечна.
Дженнсен чекала, спостерігаючи за ними обома. Келен досі не вірила, що вона може чим-небудь допомогти. Річард теж все обдумав, і у нього залишалися серйозні сумніви щодо її плану. Але Келен і сама, крім коливань Річарда, була налаштована скептично.
— Можливо, — тільки й вимовила вона.
— Якщо є що-небудь, що я можу зробити, я хочу спробувати, — Дженнсен в хвилюванні крутила гудзик на сукні. — Річард думає, я не можу допомогти. Але якщо це пов'язано з магією, хіба б він не знав? Річард — чарівник, він повинен знати про магію все.
— Річард виріс в Вестланді — далеко від Серединних земель, ще далі від Д'хари, — зітхнула Келен. — Він прожив довгі роки, нічого не знаючи про свій дар. І незважаючи на те, що йому вдалося багато чому навчитися і багато чого зробити, він і досі надто мало обізнаний про дар, отриманий ним при народженні.
Вони вже говорили про це Дженнсен, але дівчина всім своїм недовірливим виглядом показувала, що вважає перебільшенням те, що Річард так мало знає про власний дар. Зовсім недавно старший брат врятував її від жаху, в якому вона жила. Таке сильне пробудження здавалося тому, хто не володів магічними здібностями, безумовно пов'язаним з магією. Можливо, так воно і було…
— Якщо Річард так недосвідчений у магії, як ви кажете, тоді, може, нам не слід так вже хвилюватися про те, що він думає, — з притиском вимовила Дженнсен, відчуваючи, що наближається до суті свого наміру. — Можливо, нам варто просто не говорити йому ні про що і вчинити так, як хоче Кара, щоб ці птахи нарешті забралися.
Поруч Бетті мирно вилизувала білих близнюків. Задушлива темрява і тиск навколишньої безмовності здавався нескінченним, як сама смерть.
Келен м'яко взяла Дженнсен за комір.
— Я виросла, гуляючи по коридорах Замку Чарівників і Палацу Сповідниць. І я маю цілком достатнє уявлення магію, — вона притягнула дівчину ближче. — Можу сказати тобі тільки одне: подібні наївні уявлення, особливо щодо таких грізних справ, зазвичай призводять до смерті. Звичайно, завжди залишається шанс сподіватися, що все йде так просто, як ти собі уявляєш. Але, швидше за все, це лише ігри твоєї уяви, а будь-яка поспішність може розпалити вогонь, який знищить всіх нас. Крім того, існує ще одна смертельна небезпека, небезпека незнання, коли таку спробу здійснює хто-небудь типу тебе, чи хтось інший, необдарований від народження, — Келен, як нікому іншому, була знайома жахлива правда, що стоїть за її словами. — Були моменти, коли у мене не залишалося вибору і треба було діяти негайно; але навіть тоді покладаєшся на всю свою тверезість розуму, досвід і знання. Зараз є вибір, і не слід вдаватися до магії, якщо немає впевненості в тому, що це необхідно. По крайній мірі, не отримаєш удар в спину в темряві.
— Але якщо він дійсно не знає багато про магію, його страхи можуть бути всього лише фобією — Дженнсен не виглядала переконаною.
— Я пройшла через мертві міста, повз розчленовані тіла чоловіків, жінок і дітей, убитих Імперським Орденом. Я бачила молодих дівчат, не старших за тебе, які скоїли безтурботні, необдумані кроки і попрощалися з життям, прикуті до стовпа, де їх гвалтували банди солдатів, перш ніж замучили до смерті. Ці дівчата були замучені заради втіхи людей, які отримують нездорову насолоду, коли гвалтують жінок, що відчувають смертельну агонію, — Келен зціпила зуби від спогадів, які безжально промайнули в її уяві. Вона сильніше стиснула комір Дженнсен. — Всі мої Сестри Сповідники загинули так, а вони знали про свою силу і вміли користуватися нею. Людина, яка схопила їх, теж була обізнана у цих справах і вправно застосовувала їх же силу проти них самих. Найближча моя подруга померла в мене на руках, після того, як ці тварюки розправилися з нею. Життя для таких людей — ніщо; вони схиляються перед смертю, — Келен продовжувала волати до Дженнсен, хвилюючись, але голос її не тремтів. — Ти не забула? Вони — ті, хто безжально убив твою матір. Ті, хто розправиться і з нами, якщо ми допустимо помилку. Ті, хто розставляє для нас пастки, в тому числі і магічні. Що стосується того, що Річард не знайомий з магією… Спочатку, коли ми тільки зустрілися, він не знав найпростіших речей, а я ледве могла повірити в це і постійно нагадувала собі, що він виріс там, де його ніхто не вчив поводженню з даром. Я намагалася бути терплячою і допомагала йому. Все, що я йому говорила, він сприймав дуже серйозно… Кілька разів мені здавалося, він володіє такою складною магією, що ні мені, ні кому-небудь іншому не виміряти і не уявити її. І в цьому тільки він сам собі може бути провідником. Життя багатьох гідних людей залежать від нас. Від того, чи зробимо ми помилку, головним чином, помилку, пов'язану з магією. Як Мати-Сповідниця я не дозволю з необдуманої примхи погубити ці життя. Тепер ти мене розумієш? — Келен часто снилися кошмари про те, що пройшло перед її очима, про тих, хто був схоплений, хто допустив безглузду помилку і розплатився за це життям. Вона була ненабагато старше Дженнсен, але тут безодня була набагато ширшою, ніж кілька років різниці. — Ти мене розумієш? — Ще раз повторила Келен, смикнувши дівчину за комір.
Дженнсен сковтнула, дивлячись на дружину лорда Рала широко розкритими очима.
— Так, Мати-Сповідниця, — вона смиренно схилила голову.
І тільки тоді Келен відпустила її.
4
— Хто хоче їсти? — Звернувся Том до жінок. Річард дістав ліхтар з воза, запалив його за допомогою кресала і поставив на скелю. Він обвів підозрілим поглядом трьох жінок, але вирішив за краще промовчати.
Келен сіла поруч з Річардом, Том запропонував керівникові перший апетитний шматок, відрізаний від довгої ковбаси. Річард відмовився, і тоді за їжу прийнялася Келен. Том відрізав інший шматок і передав його Карі, потім наступний Фрідріху.
Дженнсен відійшла до воза, неначе їй знадобилося дещо з речей. Келен подумала, що, мабуть, вона просто хоче ненадовго залишитися одна, прийти в себе. Вона знала, наскільки болючими були її слова, але не могла дозволити собі нашкодити Дженнсен, обласкати її приємною брехнею.
Дівчина повернулася спокійною. Бетті лягла за Расті — рудої кобилою Дженнсен. Коза і кобила відмінно ладнали. Решта коней, здавалося, були раді гості і проявляли живий інтерес до двох її діток, задоволено пирхаючи, коли ті підходили досить близько.
