Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (бесплатные книги онлайн без регистрации txt) 📗
Кара в роздумі потеребила кінець коси. — Здається, я ніколи не дивилася на це з такої точки зору, я маю на увазі, що він виявив повагу до мене, розповівши це тобі. Це так… мило.
— Любов — це коли все своє життя поділяєш з іншою людиною. Коли любиш когось, завжди вважаєш, що саме він — самий чудовий чоловік на світі. Це є твоє найглибше визнання цінності цієї людини, а ця людина є відображення того, що ти найбільш цінуєш в житті. Істинна любов — це найбільша цінність, яку тільки може дати життя. Тобі не потрібно соромитися цього почуття, якщо ти справді любиш цього свого Бенджаміна.
З хвилину Кара обмірковувала її слова. — Я не соромлюсь цього, я — Морд-Сіт. — Її плечі трохи розслабилися. — Але я не впевнена, чи любов це. Я не знаю, що думати про все це. Можливо, це — всього лише перші кроки на шляху до любові. Мені складно говорити про такі речі. Я не звикла, що когось цікавить те, що я думаю або відчуваю.
Ніккі кивнула і повільно пішла через нічний морок. — Більшу частину життя я теж не розуміла, що таке любов. Іноді Джегану подобалося думати, що він любить мене.
— Серйозно? Джеган? Любить тебе?
— Насправді ні, він тільки думає, що це так. Вже тоді я знала, що це не було коханням, навіть коли не могла зрозуміти, чому я так вважаю. Він висловлював своє ставлення всіма способами — від ненависті до бажання. Він зневажає і оголошує порочним все, що в житті є хорошого, тому ніколи не зможе відчути справжню любов. Можливо, він в змозі розрізнити це — як слабкий аромат чогось загадкового і недосяжного, але ніколи не зможе цього отримати.
— Він уявив, що може одержати любов, коли брав мене силою, утримуючи за волосся. Можливо, своє скотиняче задоволення він і вважав любов'ю. Він вважав, що я повинна бути настільки вдячна йому за такі сильні почуття, звернені на мене, що повинна забути про все інше. Він вважав, що раз насильство є вираженням його любові, я повинна приймати його як велику честь.
— Йому б сподобався Даркен Рал, — пробурмотіла Кара. — Вони б чудово порозумілися. — Вона глянула, спантеличена раптовою думкою. — Але ж ти — чаклунка. Чому не використовувала свою силу, щоб знищити негідника?
Ніккі глибоко зітхнула. Як можна кількома словами пояснити ціле життя, отруєне ідеологією?
— Не думаю, що прийде день, коли у мене не буде бажання знищити цього мерзотника. Але оскільки я виховувалася, як і він за законами Братства Ордена, то звикла думати, що чесноти можна досягти тільки шляхом самопожертви. Основа їх вчення в тому, що всі зобов'язані задовольняти потреби інших, правда, прикриті гучними гаслами про суспільне благо, користі для людства чи покірності Творцеві.
За законами Ордену, кожен повинен присвятити себе не тому, що вважаєш кращим для себе, а служінню тим, кому гірше, ніж іншим. І зовсім не тому, що вони цього заслуговували, а лише тому, що не хотіли нічого робити. А раз цього вимагає Орден, значить це — єдиний спосіб заслужити перебування в світлі Творця і вічне блаженство в загробному житті. Таким чином, доброчесність потрапляла в рабство до гидоти. Але вся ця красива балаканина прикриває страшну правду — це не що інше, як неприхована жадібність до незаслуженого.
— Мирські потреби Джегана зосередилися в нього між ніг. Я давала йому те, в чому він потребував — була тією жертвою, яка задовольняла його потреби. Тим більше що він — вождь, який несе язичницькому світу світло вчення Ордена.
— Коли Джеган бив мене так, що я майже втрачала свідомість, а потім кидав на ліжко, щоб оволодіти мною, я вважала, що заслужила таке відношення. Це було не тільки правильно, це був мій моральний обов'язок. Я почала вважати, що стала злою тільки для того, щоб ненавидіти свою недосконалісь.
А якщо вже я вважала, що стала злою за такою особистої причини, то вирішила, що заслуговую всю цю біль, що ці страждання — покарання за мій егоїзм. Я не могла вбити людину, яка викладала мені вчення Братства Ордена, і яка на цій підставі була вище мене. Як могла я завдати шкоди тому, кому зобов'язана була служити? Як могла я заперечувати проти того, що зі мною робили, якщо заслуговувала набагато більшого покарання? Я сама завела себе в нескінченну пастку брехливого вчення про суспільне благо.
Якийсь час вони йшли мовчки, страшні спогади проносилися в голові Ніккі.
— Що змінилося? — Нарешті запитала Кара.
— Річард, — м'яко промовила Ніккі. Вона була рада, що навколо темно. Вона трималася прямо, незважаючи на сльози. — Вчення Ордена можна прийняти лише відмовившись від людяності. Річард показав мені, що ніхто не може пред'являти права на моє життя, ні повністю, ні частково. Він довів, що моє життя належить тільки мені.
Кара дивилася на неї з симпатією і розумінням.
— Все це дуже нагадує правила Морд-Сіт, встановлені Даркеном Ралом. Життя в Д'харі було дуже схоже на те, що веде Імперський Орден. Річард не просто знищив Даркена Рала, він створив нову Д'хару. Для нас він зробив те ж, що і для тебе — він повернув нам наші життя.
— Підозрюю, що лорд Рал зміг зрозуміти нас, тому що одного разу він побував на нашому місці.
Ніккі не була впевнена, що правильно зрозуміла Кару. — На нашому місці?
— Він був бранцем Морд-Сіт. Її звали Денна. У той час нашим обов'язком було мучити до смерті ворогів Даркена Рала. Денна була кращою з кращих. Дарка Рал особисто вибрав її, щоб захопити Річарда і відповідати за його навчання. Даркен Рал довго полював на нього, тому що Річард знав щось важливе про скриньки Одена. А ця інформація була дуже потрібна Даркену Ралу. Робота Денни полягала в тому, щоб Річард охоче відповів на будь-яке питання, яке би не задав Даркен Рал.
Кара сповільнила крок і Ніккі помітила в її очах сльози. Вона взяла ейдж і катала його пальцями. Ніккі знала про Денну дещо, але зараз зрозуміла, що найкраще помовчати і просто слухати — деякі речі люди розповідають більше собі, ніж іншим. Ймовірно, після перебування так близько від смерті, для Кари настав саме такий момент.
— Я теж була там, — ледь чутно сказала Кара, не зводячи погляду з ейджа. — Він мене не пам'ятає, Денна тортурами довела його майже до божевілля. Я бачила його там, у Народному Палаці, я бачила частину того, що вона робила з ним… того, що ми всі з ним робили.
Дихання Ніккі перервалося. Вона з острахом глянула на Кару. — Що ви всі… Ти хочеш сказати…
— Морд-Сіт завжди робили так — обмінювалися полоненими. Це ще важче, ніж виносити тортури тільки від однієї людини. Так бранці перебували в більшому страху, адже страх — невід'ємна частина тортур. Перше, чого навчають Морд-Сіт, це вселяти страх іншим. А невідомість робить будь-яку біль сильнішою. В основному, Денна дозволяла навчати Річарда своїй подрузі Констанції, але іноді дозволяла займатися ним і іншим.
Кара стояла нерухомо, втупившись на ейдж незрячим поглядом. — Це було після того, як він потрапив в Народний Палац. Річард цього не пам'ятає. Я не думаю, що в той час він міг згадати навіть власне ім'я — Денна тримала його в стані марення. Від того, що вона з ним робила він був на межі божевілля… І я провела з ним один день. Цього Ніккі не знала. Вона застигла, боячись вимовити хоч слово. Вона поняття не мала, що тут можна сказати.
— Денна взяла Річарда за чоловка, — сказала Кара. — Не думаю, що вона розуміла любов інакше, ніж Джеган або Даркен Рал. Тим не менш, вона відчула глибоку і справжню любов до Річарда. Я бачила, як вона змінювалася. Вона змогла оцінити його, як людину. Вона відчувала щиру пристрасть до нього. Вона полюбила його настільки, що дозволила йому вбити себе, щоб він зміг звільнитися.
— Але поки Денна мучила його, я не раз бачила, як він висів там, безпорадний, весь в крові, і благав вбити його. — По щоці Кари скотилася сльоза. — Милостиві духи, я теж змушувала його благати про смерть, як інші.
Раптово Кара усвідомила те, що тільки що вимовила вголос. Паніка затопила її очі. — Прошу тебе, не кажи йому нічого. Це було так давно — все кінчено, тепер все змінилося. Я не хочу, щоб він знав… що я теж… — Сльози потекли по її обличчю. — Прошу тебе…
