Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (бесплатные книги онлайн без регистрации txt) 📗
— Мій план, — процідила вона крізь зціплені зуби, — це покінчити з цим якомога швидше і врятувати жителів Алтур-Ранга від перспективи бути вирізаними.
— І як це пов'язано з тим, щоб віддати тебе Брату Кроносу в якості подарунка?
— Якщо ми дозволимо їм атакувати на світанку, то у них з'явиться перевага. Нам необхідно, щоб вони атакували сьогодні.
— Сьогодні! — Віктор глянув на захід, на низьке сонце. — Але скоро вже буде темно.
— Саме так, — сказала вона, нахиляючись до фургона і виймаючи звідти довгу мотузку.
Втупившись у напрямку міста, Віктор обмірковував її слова. — Ну, якщо все зважити, то, гадаю, буде краще, якщо ми не будемо воювати з ними вдень, на їх умовах. Якщо нам вдасться як-небудь втягнути їх в атаку сьогодні, вони скоро втратять свою перевагу. Відсутність денного світла буде працювати на нас.
— Я приведу їх вам, — сказала вона. — Тільки будьте готові.
Зморшки на лобі Віктора поглибилися. — Я не знаю, як ти збираєшся змусити їх атакувати сьогодні, але якщо це станеться, ми будемо готові.
З приміщення складу вийшов Іцхак, ведучи в приводу білого жеребця в чорних яблуках. Грива, хвіст і ноги були чорними. Кінь був не просто витонченим, здавалося, він володів непокірною вдачею і безмежною витривалістю. Тим не менш, це було не зовсім те, що вона очікувала.
— Він не досить великий, — сказала вона Іцхаку.
Іцхак ніжно провів по білій морді коня. — Ви не сказали великий, ви сказали, що потрібен надійний кінь, якого нелегко злякати, з безстрашним духом.
Ніккі ще раз глянула на коня. — Я просто припускала, що кінь буде великий.
— Вона божевільна, — пробурмотів Іцхак Віктору.
— Вона збирається стати мертвою божевільною, — сказав Віктор.
Ніккі простягнула мотузку Віктору. — Буде простіше, якщо ти встанеш на підвищення, коли я сяду в сідло.
Вона погладила коня по шиї і шовковистих вухах. Тварина заіржала, оцінивши ласку, і ткнулася в неї мордою. Ніккі притримала його за голову і направила тонку енергію Хань в це створіння, щоб кінь познайомився з нею і заспокоївся. Досліджуючи, вона провела рукою по його плечу, і далі, по боці.
Без подальших заперечень Віктор піднявся на стінку і почекав, поки вона вибереться в сідло. Ніккі розправила спідницю свого червоного плаття і потім розстебнула ліф до талії. Вона звільнила руки з рукавів, ліктями притримуючи ліф сукні перед грудьми, а потім, простягнула Віктору, з'єднавши зап'ястя разом.
Лице Віктора стало таким же червоним, як її сукня. — Що це ти робиш?
— Ці люди — досвідчені війська Імперського Ордена. Серед них багато офіцерів. Я провела багато часу в таборі Ордена. Я була широко відома: одним як Королева Рабів, іншим — як Пані Смерть. Цілком можливо, що деякі з цих людей служили в армії Джегана довгий час, так що вони дуже легко зможуть мене упізнати, особливо, якщо на мені буде чорне плаття. На всяк випадок, я одяглася в червоне.
— Також мені необхідно дати цим людям оману, що відвернула б їх і, бажано, не дозволила упізнати мене. Подібне видовище позбавить солдатів тверезості розуму, а заодно приверне увагу Кроноса і змусить його думати, ніби «мер» відчайдушно бажає догодити йому. Ніщо не будить криваву пристрасть у цих людей вірніше, ніж слабкість.
— Ти можеш потрапити в біду набагато раніше, ніж доберешся до Кроноса.
— Я чаклунка. І можу про себе подбати.
Наскільки я пам'ятаю, Річард — чарівник і носить меч, наповнений древньою магією, але, тим не менш, він потрапив в біду. Його здолали і майже вбили, тому що противник перевершував його по чисельності.
Ніккі знову простягнула руки до Віктора, звівши зап'ястя докупи.
— Зв'яжи їх.
Віктор гнівно глянув на неї, перш ніж остаточно здатися. Голосно бурмочучи, він прийнявся пов'язувати її зап'ястя. Іцхак, очікуючи, тримав коня за вуздечку.
— Це швидкий кінь? — Запитала вона, спостерігаючи, як Віктор обмотує мотузкою її руки.
— Са'дін — швидкий, — сказав їй Іцхак.
— Са'дін? Чи не означає це «вітер» на стародавній мові? — Іцхак кивнув і спитав:
— Ти знаєш давню мову?
— Трохи, — сказала вона, — сьогодні, Са'дін, ми повинні бути швидкі як вітер. Тепер слухайте мене, обидва. Я не збираюся дозволити їм убити себе.
— Деякі так і роблять, — пробурчав Віктор.
— Ви не розумієте, це буде відмінна можливість дістатися до Кроноса. Як тільки атака почнеться, знайти його буде важко. Але навіть, якщо ми дізнаємося, де він, наблизитись до нього буде майже неможливо. Він буде звірячому вбивати невинних способами, про які ви навіть не маєте уявлення, поширюючи всюди жах, паніку і смерть. Це робить його цінним для них. У битві їхні солдати будуть оберігати чарівника від будь-кого, хто спокуситься на його життя. Я повинна зробити це зараз. Я хочу покінчити з ним сьогодні ж вночі.
Віктор і Іцхак обмінялися поглядами.
— Нехай всі будуть готові, — сказала вона. — Коли я повернуся, думаю, у мене за спиною будуть дуже злі хлопці.
Віктор глянув на неї, ривком стягнувши мотузкою її зап'ястя. — Скільки дуже злих хлопців?
— Я припускаю, що всі їхні сили будуть мчати за мною по п'ятах.
Іцхак ніжно поплескав морду Са'діна. — А чому вони будуть злими? Якщо я можу запитати.
— Крім того, щоб покінчити з їх чарівниками, я маю намір як слід врізати по цьому бджолиному вулику.
Віктор роздратовано зітхнув. — Ми будемо готові до їх атаки, але якщо ти доберешся туди, я не впевнений, що тобі вдасться повернутися назад.
Ніккі теж не була в цьому впевнена. Вона пам'ятала часи, коли приводила свої плани в дію, не турбуючись, чи виживе вона чи ні. Тепер же це її дуже навіть турбувало.
— Якщо я не повернуся, тоді вам просто доведеться самим зробити все можливе. Сподіваюся, що навіть якщо мене вб'ють, я зможу забрати Кроноса з собою. У будь-якому випадку, ми приготували для них багато сюрпризів.
— Річард знає про те, що ви задумали? — Примружившись, запитав Іцхак.
— Підозрюю, що знає. Але йому вистачило такту, не лякати мене ще більше, сперечаючись про те, що я повинна робити. Це не гра. Ми всі боремося за наші життя. Якщо ми програємо, тоді невинні, хороші люди будуть знищені в вражаючій уяву кількості. Я була на іншому боці подібних атак. Я знаю, що нас чекає. Я хочу запобігти цьому. Якщо ви не хочете мені допомагати, тоді хоча б не стійте у мене на шляху.
Ніккі, розвернувшись, подивилася на кожного з чоловіків. Пригнічені, вони стояли, не знаючи що сказати.
Віктор повернувся до свого заняття і незабаром закінчив зв'язувати їй руки. Витягнувши з чобота ніж, він відрізав зайву мотузку.
Хто приведе вас до тих солдат? — Запитав Іцхак.
— Я вважаю, що це будеш ти, Іцхак. Поки Віктор попередить всіх і простежить за приготуваннями, ти будеш представником мера.
— Іде, — сказав він, потираючи щоку.
— Добре, — вимовила Ніккі, беручись за віжки.
Перш ніж вона встигла сказати що-небудь ще, Віктор кашлянув. — Є ще одна річ, про яку я хотів поговорити з тобою. Але ми обоє були так зайняті.
Віктор відвів погляд, що було зовсім на нього не схоже.
— Що таке? — Запитала вона.
— Ну, взагалі я б нічого не говорив, але, думаю, ти повинна це знати.
— Знати що?
— Люди починають питати про Річарда.
Ніккі насупилася. — Питати про Річарда? Що ти маєш на увазі? Як питати?
— Поширилися чутки про те, що він виїхав. Люди думають, що він кинув і їх, і нашу справу, в гонитві за фантомом. Вони запитують, чи повинні вони йти за такою людиною. Деякі кажуть, що він… що він став божевільний або щось на зразок того. Що мені сказати їм?
Ніккі глибоко зітхнула, збираючись з думками. Саме цього вона і боялася. Це була одна з найважливіших причин, по якій він не повинен був виїжджати. Особливо в такий час, прямо перед атакою.
— Нагадай їм, — сказала вона, нахилившись до нього, — що лорд Рал чарівник, а чарівники можуть бачити приховані, віддалені загрози — те, що звичайним людям не доступно. Чарівники не пояснюють своїх дій людям.
