Комедії - Мольер Жан-Батист (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
Учитель музики. Дозвольте вже най усе влаштувати.
Пан Журден. Не забудьте ж прислати співаків, щоб співали нам під час обіду.
Учитель музики. Все буде як слід.
Пан Журден. А головне, щоб балет був добрий.
Учитель музики. Не турбуйтесь, ви будете вдоволені. Між іншим, ми вам покажемо кілька різних менуетів…
Пан Журден. Ого-го! Щодо менуетів я дока. Гляньте-но, як хвацько я танцюю. Ану лиш, пане вчителю.
Учитель танців. Візьміть же вашого капелюха, пане мій, прошу вас.
Пан Журден бере в лакея свого капелюха й надіває його поверх нічного ковпака. Вчитель танців бере пана Журдена за руку і, наспівуючи менует, танцює разом з ним.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла. Ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла. В такт, в такт, будьте ласкаві! Ла, ла, ла, ла, ла. Ноги рівно. Ла, ла, ла. Вище голову, вище голову! Ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла. Не тримайте так незграбно руки! Ла, ла, ла, ла. Носки, носки вивертайте! Ла, ла, ла. Тримайтеся струнко!
Пан Журден. Ну як?
Учитель музики. Кращого собі й уявити не можна.
Пан Журден. До речі, навчіть мене, як годиться вклонятися маркізі; це мені буде скоро потрібно.
Учитель танців. Вклонятися маркізі?
Пан Журден. Атож. Маркізі, що зветься Доріменою.
Учитель танців. Дозвольте вашу руку.
Пан Журден. Навіщо? Ви зробіть самі, а я запам’ятаю.
Учитель танців. Якщо ви бажаєте зробити глибокий шанобливий уклін, то спочатку треба вробити крок назад і вклонитися низько-низько, потім треба наблизив тись до неї, ще тричі вклоняючись, і на останньому поклоні Ухилитися їй до ніг.
Пан Журден. Ану покажіть!
Учитель танців показує.
Зрозуміло.
Лакей. Пане, ваш учитель фехтування прийшов.
Пан Журден. Скажи йому, щоб ішов сюди та починав вправи. (До вчителя музики й до вчителя танців). Я хочу, щоб ви подивилися, як я фехтую.
Учитель фехтування (бере в лакея обидві рапіри, одну з них подає Журденові). Почнемо, пане! Вклоняйтеся! Корпус рівно! Спирайтесь трохи на ліве стегно. Ближче ноги. Тримайте їх на одній лінії. Рука проти стегна. Кінець рапіри проти плеча. Не простягайте так руки… Ліва рука врівні з оком… Ліве плече назад. Голову вище. Дивіться сміливіше. Вперед! Корпус непорушний. Відбивайте квартою і відступайте так само. Раз-два. Спокійно. Починайте спочатку. Крок назад. Коли робите удар, пане, то виносьте рапіру вперед, обороняючи корпус. Раз-два. Починайте — терс. Вперед! Корпус спокійно. Вперед. Бийте, раз-два. Спокійно. Ще. Раз-два. Крок назад. Захищайтесь, пане, захищайтесь! (Коле кілька разів, вигукуючи: «Захищайтесь!»)
Пан Журден. Ну як?
Учитель музики. Ви зробили величезні успіхи.
Учитель фехтування. Я вже розповідав вам, що весь секрет фехтування полягає в двох речах: завдавати ударів, а самому їх не діставати; коли ви робитимете так, як я показував вам минулого разу, то ніколи не дозволите себе вдарити, якщо тільки зумієте відкинути рапіру вашого супротивника від лінії вашого тіла, а для цього треба зробити лиш невеличкий рух рукою — або до себе, або від себе.
Пан Журден. То виходить, що й боягуз може вбити свого супротивника, а сам завжди зостанеться цілий?
Учитель фехтування. Безперечно. Хіба ж ви цього не бачили на власні очі?
Пан Журден. Атож.
Учитель фехтування. Тепер ви розумієте, на яку пошану заслужили в державі ми, учителі фехтування, й наскільки наше мистецтво вище за всякі інші некорисні науки, як, приміром, танці, музика або…
Учитель танців. Помалу, помалу, пане фехтмейстере! Прошу висловлюватися з повагою щодо танців.
Учитель музики. Будьте ласкаві, ставтеся з повагою до неперевершеної краси музики.
Учитель фехтування. Кумедні люди! Як можна рівняти ваші науки до моєї!
Учитель музики. Скажіть, будь ласка, яка поважна особа!
Учитель танців. Оце так кумедна тварина із своїм нагрудником!
Учитель фехтування. Ах ви ж, нікчемний танцюристе! Стривайте-но, ви в мене затанцюєте! І вас теж, нікчемний ви музико, я вас примушу співати по-моєму.
Учитель танців. Стережіться, пане задирако, ось я вам пропишу науку!
Пан Журден (до вчителя танців). Чи ви не здуріли? Лаєтеся з людиною, що знає всі терси та кварти і може легко вбити вас для науки!
Учитель танців. Начхав я на його науку та на його терси та кварти!
Пан Журден (до вчителя танців). Постривайте, я вам кажу.
Учитель фехтування (до вчителя танців). Що таке?! Ах ти ж, миршавий ти зухвальцю!
Пан Журден. Та годі-бо, пане фехтмейстере!
Учитель танців (до вчителя фехтування). Що таке?! Ах ти ж, здоровезна ти шкапо!
Пан Журден. Та годі-бо, пане танцмейстере!
Учитель фехтування. Ось я вам зараз…
Пан Журден (до вчителя фехтування). Помалу, помалу!
Учитель танців. А підійдіть-но, підійдіть! Я вас навчу…
Пан Журден (до вчителя танців). Заспокойтесь!
Учитель фехтування. Ось я вам зараз почухаю спинку…
Пан Журден (до вчителя фехтування). Змилуйтесь!
Учитель танців. Ось я вам зараз полатаю боки…
Пан Журден (до. вчителя танців). Я вас благаю…
Учитель музики. Дозвольте, ми його трохи помуштруємо, повчимо його, як слід розмовляти!
Пан Журден (до вчителя музики). Боже мій! Та покиньте-бо!
Пан Журден. Ах, пане філософе, ви прийшли саме вчасно із вашою філософією. Зробіть ласку, помиріть оцих добродіїв.
Учитель філософії. В чім справа? Що сталося, панове?
Пан Журден. Та, бачте, посварилися за те, яке мистецтво вище: музика, танці чи, фехтування… Ображали тут один одного… Мало до бійки не дійшло.
Учитель філософії. Ах, панове, чи ж можна так аж із шкури лізти? Та хіба ж ви не читали вченого трактату Сенеки «Про гнів»! Чи ж є що гіршого, ганебнішого за ту пристрасть, що робить людину подібною до лютого звіра? Хіба ж розум наш не повинен керувати всіма нашими почуттями?
Учитель танців. Даруйте, пане! Але ж він ображає нас обох, ставлячись із таким презирством до танців, яких я навчаю, та до музики — його професії!
Учитель філософії. Серйозна людина не повинна зважати ні на я_кі образи. Найкраща відповідь на них — стриманість і терпіння.
Учитель фехтування. Вони такі нахабні, що прирівнюють свої професії до моєї!
Учитель, філософії. Та чи ж варто хвилюватися через таку дрібницю? Люди не повинні сперечатися за суєтну славу… Мудрість та чесноти найкраще нас кваліфікують.
Учитель танців. Я йому доводжу, що танці — така наука, яку всі повинні шанувати.
Учитель музики. А я кажу, що до музики людство споконвіку ставилося з повагою.
Учитель фехтування. А я доводжу їм обом, що фехтування — найкраща і найнеобхідніша з усіх наук на світі.
