Роксоляна - Назарук Осип (бесплатные версии книг TXT) 📗
[15]
Невольники Порти, яничари й сіпаги, солдатеска.
[16]
«Гріш на ячмінь» з доходів державних дібр.
[17]
Т. зв. «Гріш заслони», уділюваний султанським жінкам і одаліскам.
[18]
Слово двоякого значіння — «Гість, чужинка» і «Дуже шанована».
[19]
Рання зоря й утрення молитва.
[20]
T. зв. чорний камінь Авраама, після передання ужитий на фундамент наисвятішої святині мусульман серед арабської пустині.
[21]
Християнах.
[22]
Призначіння.
[23]
Авретбамір — жіноча торговиця, на котрій продавали невольниць.
[24]
Царгород, Византія, Константинополь, по-турецьки Iстамбул (або Стамбул), одно з найкращих міст на землі. Турки здобули його від сварливих византійців раненько, дня 29 мая, 1453 р. за Сулейманового предка Магомета II.
[25]
Каравелі — кораблі без чердаків.
[26]
Святий місяць посту мослемів, дев'ятий місяць в їх році.
[27]
Ага — генерал, або високий достойник на султанськім дворі. Генерали мали титул зовнішніх агів, високі достойники сераю — внутрішніх агія. З внутрішніх агів найвищі були: Капу-Ага (майстер церемоній і завідатель двора) та Кізляр-Ага (управитель гарему султана). Перший був білий євнух, другий начальник чорних євнухів.
[28]
Серай — комплекс султанських палат, взагалі резиденція султана.
[29]
Висока брама, звана Царською (в напрямі Гагіi Софії); на ній застромлювано голови страчених достойників і злочинців.
[30]
«Кімната Катів» — внутрі т. зв. Середньої Брами, біля Площі яничарів, з двома воротами. Там схоплювали везирів і пашів, що попали в неласку султана, в хвилі, коли перейшли перші ворота. Других уже відчинити не могли. Всередині їх замучувала на смерть німа сторожа.
[31]
Безпосередня кeровниця гарему, яка одержувала се місце тільки після довгої служби.
[32]
Поклик до молитви.
[33]
Брама щастя (гарем).
[34]
Радісна русинка.
[35]
Учені в державних і церковних науках, котрі у мусульман були в тих часах нерозлучні (В Західній Європі за Відродження, котре в дійсності було скептичне и навіть атеїстичне, розбило вже було ту лучність і доводило до крайнього зіпсуття суспільності). Улеми могли не бути священиками, але часто священики бували улемами.
[36]
Хатун — пані.
[37]
Учений (улем), що по скінченню 10 наук вчився ще найменше 7 літ.
[38]
Iмами — духовні, що завідували мечетами (святинями мусульман), виконували треби й читали спільні молитви. Вони мусіли мати богословську освіту і затвердження влади. Відзнаки їх в одіжі: білий турбан і білі рукави.
[39]
Хатіби — духовні, що мали обов'язок проводити (целебрувати) богослужения у п'ятниці, читати молитви й виголошувати перед тим мови («хутба» або «хатба»). Хатіби мали обов'язок «хутби» не тільки в п'ятниці, але і в інші свята.
[40]
Кухня для убогих.
[41]
Лічниця.
[42]
Купелевий дім.
[43]
Школи для хлопців.
[44]
Бібліотека.
[45]
Дім для божевільних.
[46]
Блющ.
[47]
Грузія.
[48]
Се оповідання, як і дальше, взято з прегарних легенд святоафонських.
[49]
1147р.
[50]
Європи. На Афоні відпочивал Олександр Великий, найбільший завойовник старинного світу, котрий на схід сонця дійшов побідно дальше, ніж Сулейман Великий, бо аж до Iндій.
[51]
«Весільний дар для знайди з Чорного Шляху». — «Калим» був дар, який наречений складав батькам дівчини. «Калим» у монгольських народів був влас гиво ціною купна дівчини. В давніх часах виносив найменше 27 кобил або 2 кобили і 5 верблюдів. У пізніших часах заступали се дорогоцінні річі, відповідно до стану і майна нареченого, та помалу ставали не то віном, не то приданим дівчини.
[52]
Селямлік — прийомні кімнати султана.
[53]
Авентичне.
[54]
Формула, якою приймається магометанську віру.
[55]
Тими словами Коран постійно означає невольниць.
[56]
Розділ.
[57]
Автентичне. Та жінка Сулеймана не носила заслони і навіть давалася портретувати чужим малярам.
[58]
Замкнені ніші в мусульманських святинях, де привагні люде складали золото і клейноди на переховання (так звані аменети). Навіть найбільші деспоти не важилися конфіскувати і их у святинях зложених дорогоцінностей.
[59]
Нессараг — християн
[60]
Стара турецька вага: 400 діргем ішло тоді на одну окку, котра рівнялася теперішнім 1284 кг. Одначе, іi ваги були при ріжних предметах ріжні, хоч назви мали ті самі. 100 окка — 1 кантар. Дві останні турецькі назви уживані ще досі в галицьких місточках ремісниками, хоч в інакшім значінню.
