Точка Обману - Браун Дэн (читать книги полностью txt) 📗
— Щодо достовірності метеорита... і якихось замахів на її життя?
— І це також.
— Вона бреше, це абсолютно ясно.
— А ви в курсі, що з нею ще двоє, які повністю підтверджують її слова?
Тенч помовчала.
— Так, у курсі. Усе це дуже тривожно. Білий дім украй стурбований її заявами.
— Білий дім? Чи особисто ви?
Тон Марджорі Тенч умить став крижаним і безжальним, немов лезо бритви.
— Для вас, директоре, сьогодні це те саме.
Пікерінг і бровою не повів. Розлючені політики не були для нього чимось незнаним. Як і співробітники адміністрації, що намагаються встановити контроль над розвідувальними організаціями. Хоча мало хто міг наступати так несамовито, як Марджорі Тенч.
— Президент знає, що ви мені зараз дзвоните?
— Чесно кажучи, я просто шокована тим, що ви вірите в маячню цих божевільних.
Пікерінг хотів нагадати, що вона не відповіла на запитання, але стримався.
— Не бачу в них жодних причин для брехні. Можу припустити тільки два варіанти: або вони говорять правду, або ж щиро помиляються.
— Помиляються? Стверджуючи, що на них напали? Що в інформації про метеорит є вади, яких не помітила НАСА? Заради Бога! Це ж відвертий політичний трюк!
— Якщо так, то мотиви подібної поведінки мені незрозумілі.
Тенч важко зітхнула і знизила голос:
— Директоре, тут діють сили, про існування яких ви можете навіть не здогадуватися. Обговорити це ми можемо пізніше, а зараз мені необхідно знати, де перебувають Секстон і решта. Перш ніж вони завдадуть якої-небудь серйозної шкоди, я маю в усьому як слід розібратися. Де вони?
— На жаль, я не вважаю за потрібне розголошувати цю інформацію. Щойно вони прибудуть, я з вами зв’яжуся.
— В жодному разі! Я повинна бути на місці до моменту їх прибуття і особисто їх «привітати».
«А скільки спецназівців ти привезеш з собою?» — подумав Пікерінг.
— Якщо я назву вам час і місце їх прибуття, то це буде наша спільна дружня зустріч чи ви прибудете з армією спецагентів?
— Ці люди становлять пряму небезпеку для президента. Білий дім має повне право затримати їх і допитати.
Пікерінг розумів, що Тенч має рацію. Відповідно до законів Сполучених Штатів, агенти секретної служби мають право застосовувати зброю і здійснювати «несанкціоновані» арешти просто за підозрою в задумі злочинних дій проти президента. В цьому випадку у них розв’язані руки. Зазвичай вони затримували тих, хто безцільно тинявся навколо Білого дому, і школярів, що розважалися, надсилаючи електронні листи з погрозами.
Пікерінг ані секунди не сумнівався, що секретні агенти знайдуть привід затягнути Рейчел та її товаришів до підвалу Білого дому і тримати там практично нескінченно. Гра могла стати небезпечною, але Тенч чудово розуміла, що ставки високі. Питання полягало в тому, що трапиться, якщо Пікерінг дозволить Тенч оволодіти ситуацією. Але він і не збирався надавати їй таку можливість.
— Я зроблю все необхідне, — твердо заявила Марджорі, — щоб захистити президента від фальшивих звинувачень. Саме лише припущення про нечесну гру кине тінь і на Білий дім, і на НАСА. Рейчел Секстон не виправдала довіри, виявленої їй президентом, і я зовсім не маю наміру спостерігати, як він розплачуватиметься за цю довіру.
— А якщо я зроблю запит, щоб міс Секстон дозволили викласти свої аргументи перед офіційною слідчою комісією?
— У такому разі ви порушите прямий наказ президента і надасте цій особі зручну платформу для організації нечуваного політичного скандалу, чорт забирай! Ще раз питаю: куди ви везете цих людей?
Пікерінг глибоко зітхнув. Чи скаже він Марджорі Тенч, що літак прямує на авіабазу Боллінг, чи ні, вона все одно знайде можливість дізнатися. З твердості її тону він відчував, що вона не заспокоїться.
— Марджорі, — мовив Пікерінг, прагнучи якомога точніше передати свій настрій і думку. — Хтось мені-бреше. В цьому я не сумніваюся. Або цей «хтось» — Рейчел Секстон і двоє цивільних учених, або — ви. Мені здається, що саме ви.
Тенч вибухнула.
— Як ви смієте...
— Прибережіть ваш гнів та обурення для іншого випадку. Вам буде корисно дізнатися, що я маю в розпорядженні неспростовні докази того, що НАСА і Білий дім сьогодні повідомили всьому світові неправду.
Тенч раптово замовкла.
Пікерінг дозволив їй «насолодитися» моментом.
— Я зовсім не прагну політичних інтриг і перемог. Принаймні не більше за вас. Але тут має місце брехня. Брехня, якої не мусило бути. Яка не витримує перевірки. Якщо хочете, щоб я вам допоміг, то поводьтеся чесно. Принаймні зі мною.
Здавалося, в душі Тенч борються спокуса й обережність.
— Якщо ви впевнені, що тут замішана брехня, то чому не виступили?
— Не маю звички втручатися в політичні події.
У відповідь Тенч пробурмотіла щось, вельми схоже на «не парте мені мозок».
— Ви хочете мені сказати, Марджорі, що сьогоднішнє повідомлення було абсолютно правдивим?
На іншому кінці лінії запанувало довге мовчання.
Пікерінг відчув, що переміг.
— Послухайте, ми обоє знаємо, що це бомба з годинниковим механізмом. Але ще не пізно її знешкодити. Існують компроміси, і ми цілком можемо їх досягти.
Декілька секунд Тенч не відповідала. Нарешті вона зітхнула:
— Нам потрібно зустрітися.
«Нокдаун», — подумав Пікерінг.
— Я маю дещо вам показати, — сказала радниця. — Здається, це кине світло на ситуацію.
— Я приїду до вашого офісу.
— Ні-ні, — похапливо заперечила Тенч. — Уже пізно. Ваша присутність тут призведе до непотрібних ускладнень. А я б воліла зберегти секретність.
Пікерінг добре умів читати між рядків: президент нічого про це не знає.
— Тоді ласкаво прошу до мене в гості, — запропонував він.
У голосі Тенч прозвучала недовіра:
— Давайте зустрінемося в якомусь непримітному місці.
Пікерінг передбачав таку пропозицію.
— Меморіал Рузвельта мені якраз підійде, — продовжила Тенч. — О пізній годині там нікого немає.
Пікерінг обміркував її слова. Меморіал Рузвельта розташовується на півдорозі між меморіалами Лінкольна і Джефферсона, у надзвичайно безпечній частині міста. Довго помовчавши, він погодився.
— Зустрінемося за годину, — сказала Тенч. — І приїжджайте самі.
Повісивши трубку, Марджорі Тенч негайно набрала номер директора НАСА. І напруженим голосом повідомила погану новину:
— Пікерінг може стати великою проблемою.
81
Стоячи біля робочого столу Йоланди Коул у студії Ей-бі-сі і набираючи номер телефону довідкової служби, Габріель Еш відчувала приплив надії.
Якщо підтвердиться підозра, яку щойно висловив Секстон, то може статися неймовірне. НАСА бреше про супутник-сканер? Габріель бачила ту прес-конференцію. їй теж багато що здалося дивним, але вона швидко забула про це. Адже кілька тижнів тому цей супутник не мав ніякого значення. Лише сьогодні увечері він раптово привернув до себе загальну увагу.
А зараз Секстонові потрібна закрита інформація, причому терміново. І одержати її він розраховував від інформатора Габріель. Асистентка пообіцяла босу докласти всіх зусиль, проте суть проблеми полягала в тому, що цим інформатором була сама Марджорі Тенч. Зараз, зрозуміло, допомоги від неї чекати не доводилося. Отже, слід було здобувати інформацію іншим шляхом.
— Телефонна довідкова служба, — пролунав голос у трубці.
Габріель назвала ім’я. За декілька секунд телефоністка дала номери трьох Крісів Гарперів, що мешкали у Вашингтоні. Габріель набрала кожний з номерів.
Перший належав юридичній фірмі. По другому ніхто не брав трубку. По третьому номеру відповіла жінка:
— Квартира Гарперів.
— Місіс Гарпер? — Габріель постаралася говорити якомога ввічливіше. — Сподіваюся, я вас не розбудила?
— Господи, звичайно, ні! Хіба ж сьогодні хто-небудь зможе заснути? — Судячи з голосу, вона була у захваті. Було чути, що в кімнаті працює телевізор. Розповідали про метеорит. — Наскільки я розумію, вам потрібен Кріс?
