ДО ЕР. Вибране - Кіяновська Маріанна (читать книги полностью без сокращений TXT) 📗
Тут можно читать бесплатно ДО ЕР. Вибране - Кіяновська Маріанна (читать книги полностью без сокращений TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
«Це всього лише світ. Полічити б його по двоє…»
Це всього лише світ. Полічити б його по двоє:
Реконкіста обіймів, загарбницька сутінь… Рани
Мироносиць-троянд… Я нікуди не йду з тобою.
Я до тебе повернусь, та спершу в тобі розтану…
Ти забудеш мене. Я маленька, як вдень, пір'їна
Із крила серафима, ти мав би про це знати…
Я подібна до смерті. Це значить, я знов повинна
Забувати, як смерть. І троянди, як смерть, стинати…
«Традиція усмішок. Етика блудних сердець…»
Традиція усмішок. Етика блудних сердець…
Цей день — Магдалині… Бо що вона має віднині?
Осінні скарби? Чи сліди на обпаленій глині?
Чи спогад у серці, немов на шляху камінець?
Чи захист від вітру? Чи віру — тяжку і страшну?
Чи чорну полегкість із надр божевілля і раю?
Цей день — Магдалині… Їй душу посаджено скраю:
Творець паліндромів відкриє її глибину.
А тінь, як блудниця. А жінка — свята і крихка.
А вилиці — срібні від сліз і від кіс, що втирали
Не ноги, а біль; все збагнула, бо все пам'ятала
Не вічна душа, а холодна від втоми рука…
Кого ти любила? Та ж Бог був убогий, як бог.
Хіба що не ти пригасала, а хтось із надсадних.
Ти майже свята, ти із вічних пригадувань, ладних
За двох помолитись — і вмерти також за обох…
«Нам важко так не вірити, а знати…»
Нам важко так не вірити, а знати,
Що є озера, із яких ми люди,
Що ріки є, де мусимо втрачати,
Що є душа, а іншої не буде.
Йдуть човники від Бога і до раю
З рибалками і снастю, повні риби.
Назви мені усе, чого не маю,
І розкажи, чого ми не змогли би.
На цій землі, яка горить і тане,
Пропалена зорею у зеніті.
Ми — в човниках приречені прочани,
Упіймані у власні Божі сіті.
«Жалобна пісня ангелів. Слова…»
Жалобна пісня ангелів. Слова
Тривають вічно, холодно і тяжко.
Планету-крихту вергає мурашка,
Якій на серці сонце спочива.
Гарячий обрій. Хто його зірки?
Хламида часу ветха і дурманна.
Мурашці відчиняється нірвана,
Неначе брама в простір навпаки.
«Піт ритуалів. Простір як розсадник…»
Піт ритуалів. Простір як розсадник
Добра і зла — та світла і пітьми.
Ти капельмейстер примхи, розпорядник
Початків літа, залишків зими.
Прости мені, що сина не народжу,
Бо вже мені печалі не стає.
Я маю душу, ніби сутінь Божу,
Яка — неісходиме і моє.
«Не маєш мови. Ніч тебе знесилить…»
Не маєш мови. Ніч тебе знесилить,
Знеславивши слідами на піску.
Лаковані сувої снів і милиць
Відлунюють зозулиним ку-ку.
Від погляду до смерті — ангел тільки,
Якому не сповідано душі.
І кровоточать ясна від горілки
В прозорі ненаписані вірші.
«Запротореність ангела в світ — і минання зерна…»
Запротореність ангела в світ — і минання зерна.
Гострий смак у причасного хліба й причасної крові.
Алегорія віри — у вимірах хвої. Війна
За ковчег новосвітній з трухою хреста без любові.
Зоовидива й зорі. І небом проходять полки.
Всі народи позначені знаками днів і вибоїн.
Храм паломників босих — у пальмовім вітті. Гілки —
Знак печаті печалі, де ворог — поет, а не воїн.
Злісно зведено цноту: бар'єр, що набух в барельєф.
Проростання вологе — назовсім, і щоб не вертати.
Темна смуга дороги: обіцяно тисячу льє.
Йдуть полями ваганти. Міжчасся ковтає Карпати.
«Я з ковчегу, де Ной заблукав…»
Я з ковчегу, де Ной заблукав був у нетрищах сховищ:
Надто слизько ішлося — і надто боявся води.
Зуб за зуб. Гріх за гріх. А невпійманих крильми не зловиш.
Світ за світ. День за днем запрокляті лишають сліди.
Я з ковчегу, де Ной. Лабіринти притулків порожніх.
Хтось один уцілів, забажавши прикритись плащем.
Я кохаю тебе. Я великої віри безбожник.
Цей потоп — по мені. Як молебен, я йду за дощем.
«Всього лиш квіти, і всього лиш з тих…»
Всього лиш квіти, і всього лиш з тих,
Які не вміють відцвітати вільно…
Я дика пустка, і мені не вільно
Дізнатися про те, що ти не встиг
Мене впізнати і мене знайти.
Із жовтих руж злітатиме позлітка.
Візьму тебе за істинного свідка,
Бо тільки ти існуєш, тільки ти.
«Чорний вік одноденки: прийняти, пройти…»
Чорний вік одноденки: прийняти, пройти, пережити.
Голе горло могили життя оспівати не зможе.
Я приходжу до тебе — ще дівчинка: коси і квіти.
Порятуй мене, світе! Не дай мені спокою, Боже!
«Чи той Коран — так само як кора?..»
Чи той Коран — так само як кора?
Чи та кора — так само наче рана?
Іду до тебе наче хтось з пра-пра…
Душа тонка. Земля — обітована.
Увечері затягнуться піском
Сліди спасенних з ликами солдатів.
Дотліє вітер. Полум'я стрибком
Наздожене вмираючих по страті.
То буря світу, то її прибій
Ридає вслід за Сином Чоловічим.
Я вийду із вогню. Ти будеш мій.
Ми надто голі — і прикритись нічим
В примиренні з собою. Я чи ти
Врятовані у Господа? Чи, може,
Оті піски, що бачили хрести,
Запам'ятали одкровення Боже?
Похожие книги на "ДО ЕР. Вибране", Кіяновська Маріанна
Книги похожие на "ДО ЕР. Вибране" читать онлайн бесплатно полные версии.
