Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читаем книги онлайн бесплатно полностью без сокращений .txt) 📗
Частина юрби обурено закричала в гніві, в той час, як інші радісно репетували від несподіваної радісної звістки.
Гравці Річарда вибухнули сердитими запереченнями, засуджуючи рішення. Річард ступив до них. Гвалт натовпу був настільки гучним і він боявся, що вони не зможуть його розчути, і тому провів великим пальцем поперек горла, припиняючи їх заперечення.
— Ви не зможете змінити рішення! — У всю глибину легенів крикнув він їм, — Заспокойтеся! Зосередьтеся!
Вони припинили обурюватися, але і не змирилися з цим. Так само, як і Річард, але він розумів, що нічого не зможе зробити проти цього. Зрештою, сам імператор не зарахував їх гол. Річард опинився перед необхідністю змінити свої плани.
— Ми повинні зупинити цих людей, — говорив він, крокуючи перед своєю командою. — Коли знову прийде наш тайм, будемо грати два-п'ять, — він показав спочатку два, потім п'ять пальців. — Вони кивнули. — Ви не можете зупинити те, що тільки що сталося, але ви зможете завадити їм набирати очки. Потім ми розіграємо свою гру і повернемо те, що було відібране незаконно. Перестаньте загострюватися на тому, що сталося, і вже не зміниш, — зосередьтеся на тому, що ми повинні зробити.
Всі кивнули і почали вибудовуватися, готуючись до нападу іншої команди. Вони як і раніше були розгнівані, але тепер вони зосередили цей гнів на іншій команді.
Нападаючі команди імператора були слабким місцем. Вони все ще перебували в тріумфі з приводу того, як хвацько у противника забрали очко. Їх ключовий відлетів від костодробильного удару скоординованого блоку. Річард пишався способом, яким його гравці повертали свій гнів і використовували його.
В лютій боротьбі після зіткнення Джонрок заволодів броцем. Він перекинув його Брюсу, коли переслідувачі були поруч. Брюс, в свою чергу, перепаснув броц Річарду. Річард перевірив поле і, до дикого захоплення натовпу щосили кинув броц від двоочкової лінії. Броц влетів у сітку.
Звичайно його не зарахують, але натовп заревів так, наче це був справжній гол з двома очками. Від овації здригнулася земля. Це був доказ вкраденого голу. Наскільки зараз Річарду представилася можливість, з такою він і обсмикнув задертий ніс Джегана.
Їх прихильники у натовпі почали виспівувати: «Чотири — один! Чотири — один! Чотири — один!»
Офіційний рахунок як і раніше був один-один, але в умах тих, хто вітально вигукував, він був зараз чотири-один.
Під час їх наступної атаки, коли ключовий команди імператора пробрався в одноочковую зону і кинув броц, один з гравців Річарда високо підстрибнув і зумів збити броц цілком достатньо, щоб той пролетів далеко в стороні від мети. Коли пролунав ріг, рахунок залишався колишнім — один до одного.
В першій же своїй атаці, Річард був майже у переможній зони, коли його схопили. Його ноги затисли, немов у лещата. У падінні Річард кинув броц в сторону Джонрока. Джонрок схопив броц буквально за мить до того, як гравець іншої команди зловив його.
Джонрок досяг переможної зони і зробив кидок. Лежачи на землі, Річард бачив, як броц увійшов в сітку, виграючи очко.
Джонрок, у нестямі від радості, замахав обома руками високо в повітрі і почав підстрибувати, як хлопчисько. Натовп це обожнювала. Річард не міг стриматися від посмішки, поки він виплутувався від жалюгідного типа, який боляче вдарив йогоу спину якраз в той момент, коли вони розходилися. Річард не піддався на провокацію. Він вважав безглуздим дозволяти собі починати бійку, коли броц не в грі.
Наздогнавши Джонрока, коли вони разом бігли назад до стартової точки їх наступного заходу, Річард поплескував по плечу свого нападника.
— Хороша робота, Джонрок, — Річард намагався перекричати привітальні вигуки.
— Я приніс нам славу!
Річард не міг стримати сміх.
— Славу, — погодився він і в черговий раз поплескавши Джонрока по спині, додав, — І очко, яке зараховане.
Поки вони шикувалися і очікували ріг і суддю, який кине броц, вся команда викрикувала привітання на адресу сяючого Джонрока. І перш, ніж зайняти своє звичайне місце з правого боку від Річарда, він вітально хитнув кулаком, викликаючи могутній клич у команди.
Брюс зайняв своє місце лівого нападника. Блокери сформували клин, максимально затяжений спереду стоячим там Джонроком. Маневр полягав у тому, щоб пройти захисників з лівого боку, де захист була найбільш вразливим.
Як тільки вони почали наступ, команда імператора почала заходити ліворуч від Річарда, як він і розраховував, але в останню мить відхилилася і пішла на зіткнення з самим центром, найважчою частиною клина.
Подібний тактичний хід не зупинив би Річарда, бо не давав шансів суперникам дістатися до броца. Вони прагнули до чогось іншого. Річард відчув, що насувається біда, коли блокуючі півзахисники кинулися на передових блокерів.
— Джонрок! — Закричав Річард. — Вправо!
Замість цього, Джонрок, направив своє величезне плече в саму гущу нападу. Троє півзахисників низько пірнули. Четвертий обхопив рукою шию Джонрока. П'ятий, ямий мчав на повній швидкості, врізався зі свого боку, спрямовуючи всю силу зіткнення в шию Джонрока.
Річард відчував все, що відбувається немов уві сні, і не міг змусити себе переставляти ноги швидше.
Саме в той момент, коли рвонув з усіх сил, він зміг розчути хряскіт кістки.
C величезним тягарем на серці, Келен спостерігала, як Річард опустився на коліна біля вбитого правого нападника. Дмухнув ріг. Люди команди Джегана швидко кинули свою жертву і відкинули її на бік, щоб повернутися на свій кінець поля і бути готовими до захисту.
— Він помер? — Запитала Джилліан.
Келен обняла дівчинку за плечі, притискаючи її до себе з лівого боку.
— Боюся, що так.
— Навіщо вони навмисно вчинили таку гидоту?
— Саме таким способом Орден веде гру Джа-Лайдін. Вбивство — засіб домогтися мети.
Келен бачила сльози в очах Річарда, коли чоловіки його команди підняли його і під руки потягнули, відводячи назад від тіла. Якщо він не повернеться і негайно не почне гру, то він буде вилучений і не зможе продовжити гру.
Помічники судді швидко взялися за брудну роботу, відтягнувши неживе тіло величезної людини з області поля.
Келен могла розчути, як хихикав Джеган в півдюжині кроків перед нею.
Ніккі, що стояла збоку від нього, на коротку мить озирнулася через плече. Келен точно не зрозуміла, що висловлював той легкий погляд її блакитних очей. У них читалася і печаль за Річарда, і стримуваний гнів і, нібито, якесь попередження Келен.
Келен більше не вдавалося поговорити з Ніккі знову, з тієї самої ночі, коли вона отримала ті жахливі травми. З тих пір, як Джеган уклав парі з командером Карго, він був у поганому настрої і нестриманий.
Минулого вечора, коли Ніккі чекала в спальні, а Келен в зовнішній кімнаті його намету, він влаштував зовні намету зустріч з деякими членами його команди.
Келен не вдалося почути все, але схоже, він віддавав їм розпорядження, з приводу своїх побажань щодо того, щоб вони простежили за тим, щоб ключовий команди Карго не став причиною якихось неприємностей.
Келен провела безсонну ніч в переживаннях, що Річард не зможе дожити до ранку. Щоб не запланував Джеган, він вже у піднесеному настрої рушив до Ніккі.
Келен і Джилліан він наказав залишитися там же, де вони й були — на підлозі зовнішньої кімнати. Він хотів залишитися наодинці з його Королевою Рабів, як він називав її.
Келен поняття не мала про те, що з нею Джеган витворяв наодинці. Незалежно від того, що б він не творив з нею, Ніккі ніколи не кричала. В його ліжку вона завжди, здавалося, просто йшла в себе, дивлячись некліпаючими очима в порожнечу, поки він задовольняв свою хіть.
Келен розуміла, чому Ніккі так себе вела. Це був єдиний захист, до якого вона могла вдатися. Оскільки вона повністю йшла в себе, її байдужість до подій навколо неї — була просто способом зберегти розсудливість і не зійти з розуму.
Це дозволяло їй відкидати і відхиляти свою увагу від того всього, що ця худоба робила з нею. З іншого боку, її байдужість призводила Джегана в стан люті, часто сподвигаючи його на напади насильства.
