Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
Опера», 1902).
Кубійович Володимир (1900, Нови-Сонч, Польща —
1985, Париж) — географ і демограф, діяч українсь-
кого визвольного руху. Організатор і головний ре-
дактор «Енциклопедії українознавства» в 10 томах
(1955-1984). Енциклопедія створювалася на північній
околиці Парижа, в Сарселі.
Кузин Маріан (р.н. 1925, с. Ісаїв, Львівщина) —
французький композитор українського походження.
Закінчив Паризьку консерваторію у Ж.Дандельота.
Працював у Парижі на радіостанції.
Кульчицький Олександр Юліанович (1895, м. Ска-
лат, Тернопільщина — 1980, Париж) — вчений-пси-
холог, філософ і культурний діяч. У 1913 році вчився у
517
Львівському університеті, у 1919-1920 роках — в Сор-
бонні (Париж). З 1926 року магістр педагогіки та пси-
хології. У 1926-1939 роках вчитель французької мови
в гімназіях Західної України. У 1939 році родина Куль-
чицьких емігрувала до Німеччини. У 1945-1980 роках—
професор психології Українського Вільного універ-
ситету в Мюнхені. У 1951 році переїздить до Фран-
ції, де його обирають головою Наукового товариства
імені Т.Г. Шевченка. Визначний знавець французь-
кої культури та її представників, таких як Е. Ренан,
Г.-О. Марсель, Ж.-П. Сартр, М. Муньє, Е. Кречмер,
М. Шеллер та інших. Його глибоко поважав французь-
кий корифей славістики, професор Сорбонни П'єр Па-
скаль. Похований на цвинтарі в Сарселі.
Кульчицький Юрій (1912, Підбуж, тепер смт
Львівської області — невідомо) — живописець, графік
і кераміст. З 1948 року — в Парижі, з 1960 року — в
Мужені поблизу Канн (Франція).
Ласовський Володимир (1907, Західна Україна —
невідомо) — живописець. Навчався у Ф.Леже в акаде-
мії «Ля Ґранд Шомьєр» у Парижі.
Левицька Софія Пилипівна (1874, с. Вихилівка,
тепер Хмельницької області — 1937, Париж) — жи-
вописець і графік. У 1905 році закінчила Паризьку ака-
демію мистецтв. Переклала французькою мовою по-
вість М.Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»
та оформила її своїми дереворитами (1921). Спільно з
Ж. Маршаном ілюструвала (1929) поему П. Валері «Le
serpent».
Левицький Дмитро Григорович (близько 1735,
Київ — 1822, Петербурґ) — живописець-портретист.
518
Автор портрета французького філософа Дені Дідро
(1773-1774).
Липковська Лідія Яківна (1882, с. Бабин, тепер Чер-
нівецької області — 1958, Бейрут, Ліван) — українсь-
ка і російська оперна співачка (колоратурне сопрано).
У 1909 — 1914 роках гастролювала в містах Західної Єв-
ропи і Північної Америки. З 1917 року жила за кордо-
ном. У 50-х роках викладала в Російській консерваторії
у Парижі.
Липський Володимир Іполитович (1863, с. Само-
стріли на Рівненщині — 1937, Одеса) — ботанік, пе-
дагог, академік, президент Академії наук України
(1922-1928). У 1900, 1905 та 1915 роках досліджував
ботанічні сади Франції. З 1928 року до кінця життя —
директор Ботанічного саду в Одесі.
Лифар Серж (Сергій) Михайлович (1905, Київ —
1986, Лозанна, Швейцарія) — французький артист балету і
балетмейстер українського походження. У 1929-1977 ро-
ках (з перервами) працював у «Ґранд-Опера» в Парижі.
Лісенко Конон Іванович (1836, Полтавщина —
1903, Курськ, Росія) — вчений в галузі гірництва, педа-
гог, професор. У 1861 році навчався у Вищій нормаль-
ній школі в Парижі. Розробив класифікацію кам'яного
вугілля Росії (1874-1876). У 1877-1888 роках — редак-
тор «Гірничого журналу».
Лосенко Антон Павлович (1737, Глухів, тепер
Сумської області — 1773, Петербурґ) — живописець.
З 1744 року жив у Петербурзі. Навчався в Петербурзь-
кій академії художеств. У 1760-1765 роках продовжу-
вав навчання в Парижі, у 1766-1769 роках — в Римі.
Лосєва Зоя Федорівна, дівоче прізвище Ткачен-
519
ко (р.н. 1937, м. Овруч Житомирської області) — пе-
дагог, громадська діячка, гуманістка. З 1992 року спів-
працює з Комітетом «Арденни — СНД» (Франція),
який надає гуманітарну допомогу дітям, постражда-
лим від Чорнобильської катастрофи.
Лукаш Микола Олексійович (1919, Кролевець,
Сумщина — 1988, Київ) — лінгвіст і перекладач, до-
слідник численних творів світової літератури, зокре-
ма французької.
Луначарський Анатолій Васильович (1875, Пол-
тава — 1933, Ментона, Франція) — радянський дер-
жавний діяч, публіцист, літературний критик, драма-
тург, мистецтвознавець, академік. У 1895-1898 роках
жив у Швейцарії, Італії, Франції (Ніцца, Реймс, Па-
риж). У 1911-1914 роках жив у Парижі, був у дружніх
стосунках з письменником Роменом Ролланом.
Луцик Степан (1906, Львів — 1963, Міннеаполіс,
США) — живописець. У 1931 році навчався у Ф.Леже
й Озентрата в Парижі. Жив у Львові. Після Другої сві-
тової війни — в Німеччині, США.
Лучицький Іван Васильович (1845, Кам'янець-
Подільський, тепер Хмельницької області — 1918,
Київ) — історик, педагог. Досліджував історію релі-
гійних воєн і аграрних відносин у Франції. У 1866 році
закінчив Київський університет. З 1877 року — про-
фесор цього університету, член-кореспондент Петер-
бурзької академії наук (з 1908). Його дружина Марія
Вікторівна Лучицька (1852-1924) була письменницею-
перекладачкою. За її редакції в Києві вийшли 22 томи
зібрання творів Віктора Гюґо і 48 томів Еміля Золя. На-
писала «Спогади».
520
Любименко Володимир Миколайович
(1873,
с. Вейделівка, тепер смт Бєлґородської області, Ро-
сія — 1937, Ленінґрад, тепер Петербурґ, Росія) — бо-
танік, педагог, академік. У 1903-1908 роках працював
у ботанічній лабораторії Паризького університету з
її літнім відділенням у Фонтенбло під керівництвом
відомого французького ботаніка академіка Боньє.
У 1923 році — знову працює у Фонтенбло, а у 1925
році — на французькій дослідній станції поблизу
Іспанії.
Мазепа Іван Степанович (близько 1639, с. Мазе-
пинці поблизу Білої Церкви — 1709, с. Варниця побли-
зу Бендер, Молдова) — гетьман Лівобережної України
(1687-1709). Студіював різні науки в навчальних за-
кладах Голландії, Італії, Німеччини та Франції.
Мазурик Омелян (р.н. 1937, с. Бережава, Польща) —
живописець. У 1968 році закінчив Вищу школу ми-
стецтв у Парижі. У 1969 році розписав іконостаси для
церкви Святого Володимира на бульварі Сен-Жермен
у Парижі, каплицю Нового товариства ім. Т.Шевченка
в Сарселі (Франція).
Макаренко Володимир (р.н. 1943, с. Нова Пуш-
карівка поблизу Дніпропетровська) — живописець.
З 1980 року живе в Парижі.
Малевич Казимир Северинович (1878, поблизу Ки-
єва — 1935, Ленінґрад, тепер Петербурґ) — живопи-
сець, один із основоположників супрематизму. У 1926
році вивіз за кордон багато своїх творів, які зараз зна-
ходяться в музеях Франції, Німеччини, Бельгії, Гол-
ландії та США.
Малиновський Родіон Якович (1898, Одеса — 1967,
521
Москва) — радянський військовий і державний діяч,
маршал. У Першу світову війну був кулеметником і
воював на російсько-німецькому (1914-1915) і франко-
