Вогнесміх (1988) - Бердник Олесь Павлович (читаем книги онлайн txt) 📗
Планетарна педагогіка прийдешнього зустрінеться з такими патологічними та парадоксальними фактами, тому що нагромадження потенціалу загальної освіти й інформативності, розширення духовно-інтелектуального обрію, психонапруга творчої стихії сягне небувалого рівня, а застосування, можливості вияву будуть доступні ще не для всіх. І тоді визріє проблема, яку умовно можна було б назвати «нооштурм прийдешнього», тобто інтенсифікація всіх розумових сил для атаки на стіну часу й простору для прориву в нову сутність буття.
Які проблеми та завдання розв’язуватимуться науковою думкою і творчою потенцією кінця XXI віку?
Проблема альтернативного математичного апарату, котрий нині започаткований, як «математика цілості» Боголо — Гука.
Проблема довголіття.
Проблема смерті й безсмертя. Чи можливе безсмертя особи? Дилема Фауста. Загадка народження й смерті: можливо, це фази єдиного життя, котре пронизує буття цільною ниттю.
Проблема штучних організмів (біороботів, кіборгіз тощо).
Проблема телепатії (передачі думки), телекінезу (ви користання психоенергетики для кооперації з стихіями природи), телепортації (передачі тіла на відстань) тощо.
Проблема орозумлення тварин. Розкриття потенційності їх геномів, інтенсифікація звіроеволюції.
Свідомі контакти з флорою. Спроби налагодити спілкування з рослинним світом, як з інтегральним цілим. Мудрість Квітки, як безмежний склад досвіду тисячоліть, мільярдоліть.
Проблема космічних мандрів. Необхідність усунення суперенергетики, знаходження можливостей природного, вільногомандрування в часі-просторі.
Оживотворення Місяця, Венери, Меркурія, Марса, супутників Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна (там, де життя не виникло самостійно). Дослідження великих планет для виявлення там специфічного, унікального життя. Якщо такого не виявиться, розробка проектів для посіву життєвих форм в атмосфері вищеназваних світів.
Проблема геліоенергетики. Таємниця горіння Сонця й зірок. Сонце як висока ступінь організованості, а отже — своєрідного розуму.
Розширення знання про Сонячну Систему. Знаходження сонячної цари (якщо ідеї про наявність в нашому регіоні згаслої зірки підтвердяться).
Проблеми розселення людства у простір. «Ефірні міста» Ціолковського. Проблема мутацій для життя в штучних міжзоряних колоніях.
Проблема створення нових, пластичних тіл для грядущої людини. Організми, які можуть самооновлюватися, самоеволюціонувати, модифікуватися відповідно до зміни космічних умов проживання.
Проблема паралельних сфер-мірностей, часів-просторів. Дослідження Всесвіту, як всеосяжного, багатогіллястого древа вічності, гілкою або листком якого ми можемо бути. Можливість свідомих контактів з розумами таких сусідніх світів. Перспективи таких контактів, як небувале розширення «обрію буття».
Перенесення свідомості й пам’яті на інші субстрати (екстериорізація): в біологічні комп’ютери, в психіку інших людей, в психіку тварин, рослин, комплексів комах.
Проблема пам’яті. Пам’ять як благо і як гальмо поступу. Звідси — необхідність очищення ноосфери від баластної інформації віків (традиції жорстокості, рабства, злоби, ненависті, ліні, песимізму, злочинності, цинізму тощо).
Проблема болю. Трансформація болю в зм’якшений «стоп-сигнал». Звідси — інтенсифікація безстрашності та творчої активності.
Проблема любові. Любов як самозречення. Подолання стереотипів любові патологічної, як, наприклад, жадання оволодіти обраним об’єктом.
Подолання «закону дзеркала» як причин відчуженості особи від Цілого.
Проблема радості й оптимізму як кореня буття й творчості.
Любов і радість як невичерпне джерело психічної енергії, а звідси — самодостатність життя, котре живиться любов’ю й радістю.
РЕЗЮМЕ:
Алгоритм XXI віку для «Резонансу Еволюції» необхідно формувати за найоптимістичнішими ідеалами прогресивних соціумів, щоб отримати повноцінний прогноз.
Чому різні західні «клуби» та «футурологічні Інститути» отримують апокаліпсичні висновки, які ставлять людство перед крахом? Тому, що грунтують алгоритми й програми футурологічних аналізів на ідеалах і традиціях історично приреченого суспільства, в котрому відсутні перспективи еволюційного метаморфозу. Хто куди прямує — той там і буде! Ми повинні опиратися виключно на моноліт оптимізму й творчої радості. Такий вектор викличе до дії потужність втаємничених сил Матері-Природи…
Кандидат філософських наук Рудько М. С. (м. Київ) стверджує, що інтенсифікація потоку пізнання за наступні сто років приведе до примату (першості) розуму людини, як генератора й приймача вселенської інформації. Це дасть змогу вступити в свідомий контакт з інформаційною сфероюМегабуття (Рудько М. С. вважає, що така сфера функціонує впродовж вічностей і є запорукою нерушимості життя). Такий контакт означатиме наше вростання в моноліттитанічного інтелектуального Кільця Космосу. Звідси — всі проблеми технізації, енергоозброєння, оволодіння простором і часом відпадуть, мов риштування довкола побудованої споруди, щоб виявити головний плід Еволюції — прекрасну істоту безмірності, котра дрімає в наших глибинах, як метелик у надрах гусені.
Основне — берегти й плекати розум. Ясний, як кришталь, радісний, як весняна веселка у грозовій хмарі. Такий розум буде гідно зустрінутий мислячим братерством Космосу, Яка мета такої зустрічі? Контакт з іншими ступенями розуму— це не просто нащупування можливостей взаєморозуміння на основі єдиної природи та її універсальних законів: це — місток для небувалого творення, для оволодіння принципово іншими потоками буття та його розуміння. Це можливість збагнути життяне лише як придбання, розтрати, засвоєння, насолоду, експлуатацію, вимогу, насилля, самоствердження, а й як самозаперечення, самовіддачу, самоусунення, самодостатність, розлиття у всеохопності, навіть прийняття позабуттєвості, якщо цього потребує цілість…
Агроном Луцківський Г. Р. з Полтавщини критикує проект «Резонанс Еволюції» за волюнтаризм і авантюрність. Він вважає, що мірність природних, еволюційних ритмів неможливо прискорити, тому сама ідея «Резонансу» порочна. Всесвіт має нерушимі закони циклів, як, наприклад, Земля свої суворо обумовлені пори року. Підігріти якийсь клапоть мерзлого грунту можна, щоб хутчіше отримати на нім огірки чи пір’ясту цибулю, але загалом таке «підігрівання» погоди не змінить.
Якщо навіть «Резонанс Еволюції» нагромадить надзвичайний інформаційний потенціал в сфері розумовій, то чуттєва сфера відстане, бо її інтенсифікувати — зась! Тут жоден «резонанс» не допоможе. Отже, будь-яке висмикування себе з болота сьогодення за волосся, як це робив шановний барон Мюнхгаузен, — абсурдне. Треба поволеньки самоочищатися, багатіти, розвиватися, розквітати, виходити на вищі шаблі еволюційності, як це діється в природі, а всі претензії на те, щоб випередити самих себе, анекдотичні.
Луцківський Г.Р. завершує свої розгромні тези ліричною ілюстрацією:
Своєчасно і просто
Пустить корінь зернина,
Світло дасть йому зросту,
Сили — з неба краплина,
І потягнуться вгору
І листочки і квіти,
Щоб у синім просторі
Разом з сонцем радіти…
Група учнів середніх шкіл Москви, Києва, Новосибірська, Алма-Ати, Ашхабада, Талліна, Полтавщини, Закарпаття пропонує «Резонансу Еволюції» особливу увагу звернути на проекти інтродукції рослинного світу в інші світи. Розширення біосфери з материнської Землі до кордонів Сонячної Системи небувало інтенсифікує життєвий тонус мислячих істот, відкриє нові канали прикладення творчості й мислення, розв’яже ті завдання, котрі тепер здаються нерозв’язними.
