Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна (книги полностью бесплатно TXT) 📗
У горах (передовсім Памір-Алаю) беруть початок близько 950 річок. Майже всі вони круто спадають з хребтів, і тому Таджикистан посідає друге місце серед країн колишнього СРСР за рівнем енергетичного потенціалу, поступаючись тільки Росії. Здебільшого таджикські річки належать до басейну Амудар’ї. Значно менше їх прямує до Зеравшану та Сирдар’ї. На Паміро-Алаї розташована більша частина озер країни. Особливо гарними є Каракуль, розташоване на висоті 4000 м, а також Сарезьке, Іскандеркуль та Яшилькуль. Сарезьке озеро - унікальне: запасів води в ньому може вистачити для всього населення земної кулі на рік! От тільки клопоту від цього водоймища дуже багато, оскільки воно лежить у сейсмоактивній зоні, не має зручних місць для прокладки доріг, постійно загрожує проривом води та затопленням сусіднього району. Крім того, в Таджикистані є широка сітка зрошувальних каналів та кілька штучних водосховищ, серед яких найбільшим є Кайраккумське (на Сирдар’ї).
У горах Паміру
Річка в гірській ущелині
Клімат країни - сухий, різко континентальний, спостерігаються значні коливання температури повітря й кількості опадів залежно від абсолютної висоти місцевості. Звичайно, в горах холодніше, ніж у долинах. Там, де вони низькі, в січні середня температура становить близько +2°, а в липні +30 °C. Там же, де гори високі, в найхолодніші місяці року повітря охолоджується від -14° до -26 °C, а влітку прогрівається до +4° - +15 °C. Взагалі, на території країни зафіксовані температури в діапазоні від +48° до -63 °C. Щодо опадів, то їх кількість протягом року в різних куточках країни становить від 70 до 1600 мм. Здебільшого дощі в Таджикистані припадають на зиму та весну, а от в інші пори року опади тут бувають рідко.
Чверть грунтів країни придатні для вирощування багатьох культур, зокрема для овочів та зернових - сіроземні, там же, де колись росли ліси, вони коричневі. А от на Памірі з його кам’янистими та засоленими грунтами рости можуть хіба що не дуже вибагливі колючки та трави. До речі, кущі і трава ростуть у Таджикистані всюди - від долин до засніжених гірських вершин. Винятком є східні частини Паміру (високогірні пустелі), де зелені практично немає. Зате в долинах річок розкошує тугайна рослинність: берези, ясени, клени, тополі. Трохи вище на схили гір дряпаються субальпійські високотравні та альпійські низькотравні луки, а передгір’я є царством сухих степів та пустель. Далі цей не дуже мальовничий пейзаж поступається місцем заростям фісташків, парковим горіхоплідним лісам (вони займають невеличкі площі) та арчевникам.
Тваринний світ Таджикистану досить різноманітний. Там, де простяглися пустелі та степи, живуть джейрани, гієни, вовки, зайці-толаї, дикобрази. Багато тут і дроф. Серед плазунів найбільш поширеними є отруйні змії, як-от ефа, вовкозуб, гюрза та кобра, загалом же на території країни трапляються 12 видів цих створінь. Часто зустрічаються черепахи та різноманітні ящірки - їх тут 22 види; більшість «маленьких динозаврів» - сцинкові геккони, сірі варани та степові агами. А павуки та скорпіони в Таджикистані - звичайне явище.
У зоні тугайної рослинності тваринний світ значно багатший. Там непогано себе почувають популяції кабанів, бухарських оленів, шакалів, туркестанських щурів. Птахів у тугаях теж вистачає: фазани, качки, гуси облюбували для себе ці місця. Вище в горах можна зустріти бурого ведмедя, снігового барса (ірбіса), газель, гірських баранів (архара та уріала), гірських козлів (кіїка та мархура), очеретяного кота. Схили тутешніх скель стали притулком для численних птахів: гірської індички (улара), білоголового сіпа, беркута, гірської куріпки (кекліка) та багатьох інших. Ачисленні водоймища багаті на форель, ляща, сазана, жереха, маринку. До речі, в тому місці, де зливаються річки Пяндж та Вахш, утворений найвідоміший заповідник країни «Тигрова балка». На його озерах зимують близько 16 000 птахів. Іншими великими заповідниками країни є Роміт та Даштиджумський.
Кількість місцевих жителів значно змінилася за останні десять років. Після розвалу СРСР та проголошення незалежності в країні в 1992-1994 рр. тривав гострий громадянський конфлікт, унаслідок якого десятки тисяч людей загинули, а півмільйона стали біженцями. Але в останні роки минулого століття біженці почали поступово повертатися на рідну землю. Народжуваність знову досягла високого рівня. Завдяки цьому в 2001 р. в Таджикистані вже мешкало 6,58 млн чоловік, з-поміж яких є представники 80 національностей. Більшість місцевих жителів становлять саме таджики (65 %). Чверть населення - узбеки. Інші 10 % - це памірські народи, ягнобці, українці, росіяни, киргизи, туркмени, татари, німці, євреї, корейці, вірмени, араби, цигани та азербайджанці. Тобто Таджикистан є на диво багатонаціональною країною. Переважна більшість місцевих жителів - мусульмани, хоча окремі невеликі групи населення сповідують православ’я, протестантизм та іудаїзм.
Старий таджик
Таджицька мова набула статусу державної тільки в 1989 р., а російська залишилася мовою міжнаціонального спілкування. Писемність таджиків базувалася на арабській графіці, але в 1929 р. в країні ввели латинську графічну основу письма, яку в 1940 р. взагалі замінили на російський алфавіт. Повернутися до арабського шрифту місцева влада вирішила в 1989 р., але ця справа й досі не завершена.
Давніх міст у Таджикистані небагато. Наприклад, на півночі зберігся Худжанд, заснований ще наприкінці VI ст. до н. е. Крім того, тут є давні Пенджикент та Ура-Тюбе. Але більшість міст (у країні їх усього 18) належать до нових, збудованих за часи радянського періоду. Столицею Таджикистану є Душанбе (понад 730тис. чоловік). Взагалі, в 1972 р. міське населення країни становило близько 38 %, а потім його кількість почала невпинно зменшуватись.
Сучасний Таджикистан - республіка, де головою держави й виконавчої влади є президент. До речі, цю посаду одна людина може посідати лише двічі. Нині головою країни є обраний у 1999 р. на другий строк Емомалі Рахмонов. Вищим же законодавчим органом республіки є Маджлісі Олі, депутатами якого можуть стати місцеві жителі віком від 25 років. Країна входить до Організації економічної співдружності, а з 1992 р. є членом ООН та ОБСЄ. Грошова одиниця - таджицький рубль.
Історично держава є переважно аграрною. До речі, тут і досі збереглися колгоспи та радгоспи. На території країни вирощують бавовник (в основному, у Ферганській, Вахшській, Гіссарській долинах). Щоправда, сіють цю культуру менше, ніж за радянських часів. Річ у тім, що вона потребує багато води. Крім того, для отримання значних врожаїв треба скорочувати площі продовольчих культур (через це Таджикистан упродовж тривалого часу не міг сам себе забезпечувати продуктами харчування) та використовувати велику кількість мінеральних добрив. Нині в долинах вирощують багато винограду, лимонів та динь, а вище в горах - картоплі, тютюну та зернових. Ряд місцевих колгоспів спеціалізується на вирощуванні великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней. У країні також розвинено птахівництво.
Енергетична база країни складається з продукції місцевих ГЕС (Нурекська, найбільша в Середній Азії, має найвищу у світі греблю - 300 м) та ТЕЦ. Таким чином, забезпечується близько 50 % потреби в електроенергії. В країні досі існує багато селищ, не забезпечених електрикою. До речі, за даними Департаменту енергетики США, Таджикистан використовує тільки 5 % свого енергетичного потенціалу. У країні, головним чином, розвинені легка та харчова промисловості. Важка промисловість спеціалізується на випуску обладнання для текстильних фабрик, електротехнічного обладнання, будівельних матеріалів. Постійно розвиваються також кольорова металургія та хімічна промисловість.
У Таджикистані ведеться видобуток нафти, газу, бурого вугілля, молібдену, цинку, заліза, алюмінію, вольфраму, солі, бору, золота. Крім того, тут є родовища урану, дорогоцінного та напівкоштовного каміння.
