Іліада - Гомер (книги онлайн бесплатно txt) 📗
514] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття. 515] Схедій, фокеїв начальник, син Перімеда, був зразу ж 516] Гектором вбитий. Вождь піших, славетного син Антенора, 517] Лаодамант поліг од міцної долоні Еанта. 518] Полідаманта рукою був От, Філеїда товариш, 519] Зброї позбавлений, вождь хороброго війська епеїв. 520] Глянув Мегес Філеїд і кинувсь на нього; відскочив 521] Полідамант, і той не поцілив його. Аполлон-бо 522] Сину Пантоя не дав поміж воїв передніх загинуть. 523] Списом своїм утрапив він Кройсмові прямо у груди.
524] Тяжко той гримнув об землю, і зняв він з плечей його зброю. 525] Кинувся раптом на нього Долоп, досвідчений списник, 526] Кращий з бійців Лампетід славетний, народжений Лампом, 527] Лаомедонтовим сином, бурхливого повен завзяття. 528] Він Філеїда у щит посередині списом ударив, 529] Близько підбігши. Але міцний захистив його панцир, 530] Мідною вкритий лускою. Філей колись цей обладунок 531] З міста Ефіри привіз, з узбережжя ріки Селеента, 532] Від владаря Евфета як гість, у дарунок здобувши, 533] Щоб на війні від ворожих бійців його захистом мати. 534] Тож захистив од загибелі нині він синове тіло. 535] В час той Мегес загостреним списом ударив Долопа 536] В гребінь шолома його густогривого, кутого міддю; 537] Збив із шолома шишак той гривастий, і весь він на землю 538] В порох упав, яскравіючи й там своїм пурпуром свіжим. 539] Все ж, на звитягу надіючись, битись Долоп залишився. 540] Та на підмогу Мегесу поспів Менелай войовничий, 541] З списом іззаду спинившись, Долопа в плече він ударив. 542] Вістря шалене навиліт прошило його і крізь груди 543] Спереду вийшло, і ницьма він тут же на землю звалився. 544] Кинулись разом обидва – озброєння, міддю окуте, 545] Зняти з плечей його. Кревних гукнув тоді голосно Гектор, 546] Дужому став дорікати насамперед він Меланіппу, 547] Синові Гікетабна. Повільних корів у Перкоті 548] Череду пас у той час він, коли ще був ворог далеко, 549] А як данаї сюди в кораблях припливл* крутобоких, 550] До Іліона прийшов він і став між троян визначатись. 551] Жив у Пріама, шанований нарівні з власними дітьми. 552] Гектор гукнув на ім'я його й так йому став дорікати:
553] «Так, Меланіппе, й залишимо все? Невже твоє любе 554] Не ворухнулося серце від болю за вбитого брата? 555] Може, не бачиш, як шарпають онде Долопову зброю? 556] Швидше зі мною! Не личить же нам із аргеями битись 557] Здалеку, тож чи ми їх наголо переб'єм, чи високий 558] Візьмуть вони Іліон і всіх городян повбивають».
559] Мовив і рушив вперед, а за ним тоді й муж богорівний. 560] А Теламоній Еант підбадьорював лави аргеїв:
561] «Друзі, будьте мужами і в серце вкладіть собі сором. 562] Тож один одного завжди соромтесь у битвах жорстоких. 563] Сором хто має, той більше рятується, ніж загибає. 564] Хто ж утікає, ні слави для того нема, ні рятунку».
565] Мовив він так, вони ж і самі захищатись бажали. 566] Взявши до серця те слово, свої кораблі оточили 567] Мідяним валом. Та Зевс одваги надав і троянам. 568] А гучномовний в боях Менелай підбивав Антілоха:
569] «Ані молодших за тебе в ахеїв нема, Антілоху, 570] Ані ногами бистрішого, ні сміливішого в битві. 571] Чом би не вийти тобі та когось із троян не вколошкать?»
572] Мовив він так і назад відступив, а того заохотив. 573] Вибіг юнак той з передніх рядів і, навкруг озирнувшись, 574] Списом блискучим націливсь. І враз одсахнулись трояни 575] Перед націленим списом. А він недарма його кинув, 576] Синові Гікетаона попав, Меланіппові, в груди 577] Біля самого соска, коли воїн до бою виходив. 578] Тяжко він гримнув об землю, й пітьма йому очі окрила. 579] Тож Антілох тоді кинувсь на нього, як пес налітає 580] На оленя молоде, що вибігло з лігвища свого, 581] А звіролов його вцілив і зразу коліна розслабив. 582] Так, Меланіппе, й на тебе набіг Антілох войовничий 583] Зброю твою одібрать. Та від Гектора він не укрився: 584] Крізь сум'яття бойове біг до нього герой богосвітлий, 585] Та Антілох вже на нього не ждав, а що воїн був спритний, 586] Кинувся швидко тікати, як звір той, що лиха накоїв, – 587] Пса біля стада корів або й пастуха розірвавши, 588] Геть утікає мерщій, поки натовпом люди не збіглись. 589] Так утікав Несторід, а слідом трояни і Гектор 590] З криком шаленим і гомоном сипали стогнучі стріли. 591] Лиш досягнувши своїх, він став і назад обернувся.
592] Наче ті леви, що м'ясо сире пожирають, трояни 593] Кинулись до кораблів-, сповняючи Зевса веління. 594] Силу велику весь час в них будив він, а дух у аргеїв 595] Долу, хилив, одбираючи славу, в троян же підносив. 596] Гектору ж, сину Пріама, він славою волив окрити 597] Дух, щоб той огню невгасимого полум'я кинув 598] На кораблі крутобокі, – так просьба Фетіди надмірна 599] Сповнитись мала цілком. І ждав уже Зевс велемудрий 600] Над кораблями заграву на власні побачити очі, 601] З тої-бо миті початись мав відступ троянського війська 602] Від кораблів, а данаїв він славою волив окрити. 603] З задумом цим спрямував тоді Зевс до човнів глибодонних 604] Гектора, сина Пріама, що й сам вже туди поривався. 605] Той шаленів, як Арей-списоборець, як полум'я згубне, 606] Що шаленіє у горах, в дрімучій гущавині лісу. 607] Піною вкрилися губи, з-під брів, що похмуро нависли, 608] Блискали очі ясні, й шолом мідносяйний страшливо 609] Над головою хитавсь в роз'ярілого боєм нещадним 610] Гектора. Був-бо в ефірі заступник у нього могутній, 611] Зевс, що з мужів багатьох одного його славою й честю 612] Ушанував, бо недовго йому вже на світі лишалось 613] Жити. Паллада Афіна уже наближала до нього 614] Згубний день, коли мав він загинуть од сили Пеліда. 615] Він намагався-бо лави ворожого війська прорвати, 616] Де найгустіший був натовп і зброя була щонайкраща. 617] Але прорвать їх не міг, хоч і дуже на те намагався. 618] Щільно зімкнувши ряди, стояли вони, мов висока 619] Скеля міцна, що звисає над берегом сивого моря 620] Й твердо витримує буйні вітрів буревійних пориви 621] І набігаючих хвиль величезних бурхливі удари. 622] Проти троян так стояли данаї й назад не тікали. 623] Сяючи, наче вогонь, налітав він на юрми ахеїв, 624] Падав на них, наче вітром підхоплена хвиля з-під хмари 625] На корабель наліта бистрохідний; а він аж до верху 626] Піною вкритий увесь, і вітру жахливе дихання 627] Свище в вітрилах, і трепетно терпнуть серця мореплавців, 628] Пойняті страхом: вони-бо заледве уникнули смерті. 629] Так же тремтіли серця у стривожених грудях ахеїв. 630] Наче той лев згубоносний на стадо корів нападає, 631] Що у широких просторах лугів буйнотравих пасуться 632] Безліку, але пастух не уміє корів круторогих 633] Оборонити як слід від нападів хижого звіра. 634] Лев то вперед забіжить, а то опиняється ззаду 635] За чередою, то вскочить в середину й вже пожирає 636] Ялівку, інші ж усі розбігаються. Так же й ахеї, 637] Страхом повиті, від Гектора й Зевса, великого батька, 638] Всі утікали. А Гектор убив одного Періфета, 639] Сина Копрея, з Мікен, що від владаря ?врістея 640] Вісті приносив не раз могутній Геракловій силі. 641] Син в цього гіршого батька родився, кращий багато 642] В доблестях різних – у швидкості ніг і воєннім мистецтві, 643] Розумом же між найперших мікенських мужів визначався. 644] Тож і для Гектора став він великої слави причинком. 645] Він, обернувшись назад, на обід щита наштовхнувся, 646] Що аж до п'ят досягав та давав од списів йому захист. 647] Він похитнувся і навзнак упав, аж на скронях страшливо 648] Мідний шолом задзвенів, коли тяжко на землю він падав. 649] Гектор, угледівши це, до нього мерщій підбігає 650] Й списа у груди стромляє йому на очах в його близьких 651] Товаришів. Хоч смутні, не могли тут зарадить нічого 652] Товариші: й самі вони Гектора страшно боялись. 653] До кораблів повернувшись обличчям, аргеї вже бігли 654] Між кораблями передніми, – й гнались за ними трояни. 655] Мусили вже й від передніх вони кораблів відступити 656] Далі, і аж біля самих наметів своїх зупинились 657] Лавами, й не розбігались по станові: страх-бо і сором 658] Стримував їх, одні одних невпинно вони бадьорили.
