Повісті та оповідання, драматичні твори - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович (читать книги онлайн без сокращений .txt) 📗
«Салдацький патрет» був першим твором Квітки, перекладеним російською мовою. Переклав його і надрукував у журналі «Современник», 1837, т VII, с. 108—138, під псевдонімом /і. Луганський И, І. Даль. У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г? Шевченка Дії УРСР (далі—ІЛ) зберігається автограф цього перекладу (ф, 67, №77),
В огляді «Современника» за 1837 р. В. Г. Бєлінський виділив оповідання Квітки-Основ’яненка. Він писав: «З прозових иепушкіпських статей особливо видатна: «Салдацький патрет» Грицька Основ’яненка, прекрасно перекладена з малоросійської п. Луганським» (Белинский
В. Г. Полн. собр. соч. М., 1953, т. 2, с. 335).
Подається за останнім прижиттєвим виданням: Малороссийские
повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком, кн. 1, Харків,
1841, с. 5—60, що здійснювалося за безпосередньою участю Квітки-Основ’яненка, який усунув ряд недоглядів видання 1834 р.
1 Латинська побрехенька. — Йдеться про новелу-аиекдот про художника Апеллеса (II пол. IV ст. до н. е.) та про невігласа-шевця, який вирішив покритикувати твір знаменитого живописця, Апеллес відповів йому: № зііїог иііха (зирга) сгерісіат («Не вище сандалій, шевчику!»). Оскільки Квітка знав цю новелу ще з шкільних текстів, він, звертаючись до читача у «Супліці до пана іздателя», писав: «Ти, може, приятелю, не позабував того, що змалу у школі вчив, так і згадаєш якусь латинську побрехеньку, що я тобі по-своєму розкажу» (Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 113).
2 «Всемирна» — молитва на честь богородиці «Всемирная слава», яка виконується під час суботньої церковної відправи.
8 ...і такий бог бряде — і така ікона гарна.
4...моркв а огороди я — а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голов у... — Маються на увазі жіночі сварки між чоловіком і жінкою; бурчання.
5 ...с тарці співають Лазар я... — тобто пісню-псалом про бідного Лазаря.
МАРУСЯ
Вперше надруковано в збірці «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком», кн. 1. М., в тип. Лазаревых института восточных языков, издание Андрея Глазунова, 1834. Уривок з повісті під назвою «Украинское утро» був надрукований в альманасі «Утренняя звезда», Харків, 1833, кн. 2, с. 44—48.
Автограф невідомий.
Цензурний дозвіл М. Каченовського датовано 4 жовтня 1833 р.
У листі до П. О. Плетньова від 15 березня 1838 р. Г. Ф. Квітка?
Основ’яненко розповідав про історію створення «Марусі»: «По случаю, был у меня спор с писателем на малороссийском наречии. Я его просил написать что-то серьезное, трогательное. Он мне доказывал, что язык неудобен й вовсе неспособен. Знав его удобство, я написал «Марусю» и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться» (Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 215).
«Маруся» мала винятковий успіх як серед читацьких мас, так і в колах письменників та критиків. Т. Г. Шевченко писав у листі до Квітки-Основ’яненка: «Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. — Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю» (Шевченко Тарас. Повн. зібр. творів. У 6-ти т. К., 1964, т. 6, с. 13). У своїй статті-рецензії на збірку Квітки «Малороссийские повести». О. М. Бодянський, характеризуючи художні якості «Марусі», підкреслив, що «найпростіші щоденні, так би мовити; випадки в нашому побуті під пером умілого письменника стають що-найцікавішими» (Ученые записки императорского Московского университета, 1834, ч. VI, №5, с. 301).
Г. Ф. Квітка-Основ’яненко переклав повість «Маруся» російською мовою і через В. А. Жуковського передав автопереклад П. О. Плетньо-ву, який опублікував його в «Современнике», 1838, т. XI, с. 1—148. Публікація «Марусі» в російському перекладі мала широкий суспільний резонанс. І не випадково Бєлінський, глибоко проаналізувавши повість, саме на її прикладі розробляв такий важливий аспект теорії реалізму, як типізуючий спосіб зображення (див. Белинский В. Г. Полн. собр. соч., т. З, с. 53—54). Критик підкреслював національну своєрідність твору, насамперед поетичний опис України: «Крім Наума, Марусі, Василя і Насті в повісті «Маруся», є ще герой — і герой перший, який важливіший і від Наума, й Василя, й Насті, й самої Марусі: це Малоросія, з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями. Саме цей герой і становить усю привабливість, усю поетичну чарівність повісті [...]. Побут сільських жителів, їхні нрави, звичаї, поезія їхнього життя, їхня любов — усе це зображено так, що варте б більш детальнішого розгляду» (там же, с. 52—53).
Високо оцінив «Марусю» російський критик М. О. Полевой: «Це жива картина Малоросії. Які чудові характери героїв повісті [...]; як усе це вірно з природи» («Сын отечества», 1838, т. V, кн. ІХ-Х, с. 58).
Подається за виданням «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком», Харків, 1841, кн. 1, с; 61—325.
1 Квітка (Вульф) Анна Григорівна (1800—1852) — дружина письменника. Після закінчення Смольного інституту у Петербурзі працювала класною дамою в Харківському інституті благородних дівиць. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко завжди ділився з нею творчими планами. «Я и Анна Григорьевна — один человек, одинаково чувствующий, одинаково мыслящий, одинаково действующий,— писав він у листі до П. О. Плетньова від 1 лютого 1841 р. (Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 284).
2 Сказка. — йдеться про ревізькі казки (реєстри) іменні списки населення Російської імперії XVIII—XIX ст., які складалися поміщиками або їх управителями. Ревізькі казки давали відомості не лише про чисельність населення, а й про його вік, сімейне становище. Ними користувалися при обкладанні податками, рекрутському наборі тощо,
3 «Апостол» — церковна книга, в якій розповідається про діян« ня апостолів.
4 Псалтир — одна з книг Біблії, де зібрано 150 псалмів — ре« лігійних пісень, молитов.
Вперше надруковано в збірці «Малороссийские попести, рассказываемые Г.рыцьком Основьянеиком», кн. 1. М,, в тип, Лазаревых института восточных языков, издание Андреи Глазунова, 1834, с. 316—380.
Автограф невідомий.
Цензурний дозвіл М. Качеиовського датовано 4 жовтня 1833 р.
Сюжет оповідання побудовано иа фольклорних мотивах, про що Г. Ф. Квітка-Основ’яненко писав ГІ. О. ІІлетиьову в листі від 16 жовтня 1839 р.: «Это легенда, местный рассказ, ежегодное напоминание в семье на заговены о «Терешке, попавшемся к мертвецам с вареником». Рассказанное по-нашему, как все передают это предание, нравилось, перечитывали, затверживали» (К?ітка-Осноо'лненко Г, Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с* 216).
Автопереклад «Праздник мертвецов» під криптонімом В, И, С. був надрукований в «Современнике», 1939, т. XIII, с. 127—-ИИ. Цей переклад Квітка передав П. О. Плетньову через Жуковського, з яким зустрівся в Харкові у жовтні 1837 р. У статті-рецепзії на «Малороссийские повести» О. М. Бодянський відзначив мистецький рівень гумористичного оповідання «Мертвецький великдень» І заявив, «що пан Грицько має справжній талант для повістей у дусі веселому, насмішкуватому, комічному» (Ученые записки императорского Московского университета, 1834, ч. VI, кн. 5, с. 302—303). Одним з кращих оповідань Квітки вважав «Мертвецький великдень» і В. Г. Бєлінський.
. Подається за виданням «Малороссийские повести, рассказываемые Грьїцьком Основьяненком», Харків, 1841, кн. 1, с. 327-^-395.
1 Козак Луганський Володимир — псевдонім Володимира Івановича Даля (1801—1872) — російського письменника, лексикографа, етнографа, першого перекладача творів Квітки російською мовою.
