Цікаві досліди - Подерв’янський. Лесь (читать книги бесплатно полные версии .txt) 📗
Пiздєц
Магарич, митець.
Омелян Косопизд, митець.
Харитон Уйобищенко, митець.
Назар Сивуха, митець.
Альфред Золупенко, митець.
Люда, вагонна провiдниця котру всi вищезгаданi митцi їбуть iнодi по черзi а iнодi так.
Гаврюша Обiзянов, iнженер.
Степан Срака, главний iнженер.
Шльома Гомельский, науковець.
Роже Городi, французський буржуазний нацiоналiст.
Пророк Самуїл, старий жид.
На сценi стоїть товарний вагон. На дверях вагона напис E=MC^2 . Трохи нище написано: «Нiщо нiкуда не зникає i нiзвiдкiля не береться», пiдпис: Ломоносов. Ще нижче написана непристойна похабєнь. Дверi старанно закритi i прикрученi дротом, iз-за дверей чути приглушенi голоси.
Перший голос. I от уявiть собi, — цей мудило уходить i ви залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нiчого крiм старого дерев'яного корита.
Другой голос. З цього мiсця, будь ласка, з подробицями, Альфреде Юхимович.
Перший голос. Перш за все ви сците у корито.
Третiй голос. Воно ж диряве, Альфред Юхимович.
Четвертий голос. Замовч, не пизди, слухай що розумна людина каже.
Голос Альфреда Юхимовича. Повторяю ще один раз для тугодумiв: ви сците в корито, шановний, а потiм ставите її туди обома ногами.
Другий голос (хрипко). Шо одєтую?
Голос Альфреда Юхимовича. Звичайно нi, пан Сiвуха, — голiсiньку!
Третiй голос. Тю! Навiщо таку хуйню робить — та пiдiйшов сзаду та засунув!
Четвертий голос. От ти, Косопизд репаний, замiсть багато пиздiти учився б у старших людей.
Третiй голос. Та я єбу!
Голос Альфреда Юхимовича. Спецiальне пояснення для дiтєй природи — моча актiвiзiруєт ерогєнниє зони у женщiни на п'ятах.
Голос Косопизда. Тю, яка iщо зона, блядь, когда вона i так менi кожну нiч сниться.
Четвертий голос. Та не пизди, дай послухать!
Голос Альфреда Юхимовича. Тантра, на хуй!
Голос Назара Сивухи. Я вас прошу, не отвлєкайтєсь, шановний Альфреде Юхимович.
Голос Альфреда Юхимовича. Я акцентiрую ваше внiманiє, господа, — женщiна прi цьому прiходiт в состоянiє статевого збудження.
Голос Назара Сивухи. Як ви сказали, Альфреде Юхимович? Повторiть.
Альфред Юхимович. «Статевого збудження», пизда очката. I саме в цю мить, господа, ви вказiвним i безiмянним пальцями намацуєте у неї подколєнну ямку i починаєте її лизати, весь час поднiмаючись язиком все вище, вище i вище:
П'ятий голос. I так до самої сраки! Га-га-га-га!
В вагонi раздається тваринний регiт.
Голос Альфреда Юхимовича. Саме в цю хвилину, мої друзi, до вас приходить довгожданна ерекцiя.
Голос Назара Сивухи. А якщо не приходить, Альфреде Юхимович? Тода що робить?
Голос Омеляна Косопизда. Тогда надо воду злiвать!
Входить Люда, вдягнута вагонною провiдницею, в руках у Люди поднос iз їжею. Вона разкручує дрiт на дверях, вiдчиняє iх i зникає у темнiй пащi товарного вагону.
Голос Омеляна Косопизда. Скiлькi тєбя ждать можно, курва!
Голос Харитона Уйобищенки. Знов макарони, блядь!
Голос Альфреда Юхимовича. А бацили шо нема?
Голос Назара Сивухи. Та не чавкай, ти — чучундра! Голос Магарича чавкає.
Деякий час з вагону долинає тiльки чавкання, стукiт алюмiнєєвих ложок та реплiка Омеляна Косопизда «Давай компот на хуй!». Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сивухи — «Люда, ти готовая?», та якесь таємниче шарудiння. За декiлька хвилин Люда виходить з товарного вагону, держачи акуратно складенi стойкою забрудненi алюмiнiєвi пуломиски. Вона поправляє зачiску, надiває формєний бєрєт i закручує дверi на дрiт. З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув i веселий регiт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно i весело. Входять Гаврюша Обiзянов i Степан Срака, поглибленi в свої iнженернi папки i розрахунки. Вони зайобанi i закомплексованi.
Гаврюша Обiзянов. По нашим даним, якщо будiвництво не наєбнеться зараз — воно обов'язково наєбнеться в наступному кварталi.
Степан Срака (налякано). I шо тогда будєт, Гаврюша?
Гаврюша Обiзянов (спльовує). Тюрма на хуй!
Голос Альфреда Юхимовича. Так от, друзi мої, єслi с женщiной правильно обращаться, то она становiтся уже не жєнщiной, а сiмфонiєй етого, как єго:
Голос Магарича. Брамса!
Голос Альфреда Юхимовича. В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув!
З вагону знов чути як хтось сито ригнув, i голос Омеляна Косопизда — «Макарони блядь!»
Степан Срака (пошепки). От дє кайф ловлять!
Гаврюша Обiзянов (до Люди). Хто там у тебе?
Люда. Митцi.
Гаврюша Обiзянов. Якi митцi?
Люда. Разнi. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик — пацан єщьо.
Степан Срака. I шо вони роблять?
Люда. А макарони їдять! У суботу i недiлю замiсть компота — кохве, горiлку по святах.
Гаврюша Обiзянов. А бацила?
Люда. Бацилу раньше давали, щас нi.
Степан Срака (рiшуче). От все одно — заєбiсь жизнь! (До Люди). Вiдкривай, блядь!
Люда. А може не треба — вони битись будуть!
Степан Срака. Та одiн хуй — раз живьом! Эх жизнь хуйовая!
Степан Срака i Гаврюша Обiзянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди i вiдкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на мордi: «Террористи хуєвi!»]
Степан Срака. Пустiть друзi! Ми бiльше не будемо!
Голос Магарича. Тобi, я бачу, мало пизди получить, — ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий дверi — бздить!
Степан Срака. Хлопцi, єбiть куди хочете, тiки пустiть — парашу буду виносить, бля буду!
Голос Харитона Уйобищенки. А шо, можна пустить, хлопцi — воно, iнженер, як цуценята — скавучить, то так весело робиться, а набридне — придушим та й викинем к хуям!
Альфред Залупенко. Правильно, хлопцi — нехай лiзе.
Омелян Косопизд. Чєловєк чєловєку — друг, товарищ i брат.