НАШЕСТЯ ПАВИЧІВ - Джонс Дiана (серии книг читать онлайн бесплатно полностью .TXT) 📗

 - Це - Деніел Емануел! – сказала Тельма та спромоглася пустити Чантера у галоп. І було дуже вдало, що із ними були поні. Деніел Емануел був досить високо, підвішений, головним чином, за руку. Вони змогли дотягнутися до нього, поставивши поні під гіллям, Джеймс стояв на поні - одна нога на Чантері, а інша – на Бені - та підтримував Патріка на рівні гілля, поки той перерізав вервечку. Сара тримала поні, а Тельма впіймала Деніела Емануела, коли той впав. У нього усе боліло, він задерев'янів, і він був дуже сердитий.

 - Це не добре для людей! – казав він весь час, поки вони поверталися до дому, сидячи перед Тельмою. Вони поклали його у ліжко, і він розмірковував. Він був дуже сердитий на обох Платтів. Вони прикидалися добрими, а казали вам погані речі.

 Містер та місіс Платт ходили від будинку до будинку з петицією про те, що слід зрубати дуб. Вони казали, що той дуже небезпечний.

 - Може буде краще відвести Деніела Емануела до ветеринара? – солодко запитала місіс Вілліс.

 Містер Платт зовсім не зрозумів її; але він зрозумів містера О’Флаерті, коли містер О’Флаерті сказав, що йому слід зробити із своєю петицією.

 Деніел Емануел все ще розмірковував.

 - Він майже готовий, - сказала Лінда решті. Майже щодня Деніел Емануел ходив біля Завершення Ткачів та стояв, дивлячись на котедж, розмірковуючи, що ж робити. Коли містер Платт та місіс Платт виходили, щоб відвести його до дому, він зникав перш ніж вони опинялися на дорозі. Але одного дня Плати виїхали на своїй машині. Деніел Емануел побрів через сад на задній двір. Він задумливо брів крізь усі теплиці. Містер Платт не зупиняв будівництво теплиць. На той час їх було шість. Деніел Емануел з’їв томати в одній та відщипнув пучок квітів у другій. Він зробив пиріжки у горщиках для квітів у інших трьох, думаючи, думаючи. Ніщо із зробленого не принесло йому жодної ідеї, і він пішов геть.

 Містер Платт не хотів зустрічатися із містером О’Флаерті особисто, знову. Він зателефонував та вказав, що з таким ставленням Деніел Емануел стане зіпсованим. Тут йдеться не про томати, сказав він, але заради добра дитини… Особа на тому кінці повісила трубку.

 - Йди сюди, Денні! – заревів містер О’Флаерті. Містер Платт був би шокований бурею, яка тоді спалахнула.

 Коли все закінчилося, містер О’Флаерті пішов до машини, щоб охолонути. Місіс О’Флаерті лежала та читала “Граф Монте-Крісто”, щоб заспокоїти свої нерви. Деніел Емалуел, дуже хворий та похмурий, пішов дивитися телевізор.

 Показували програму про птахів. Навшпиньки, на екран вийшла курка, тонесенька та коричнева та нервова, смикаючи своєю маленькою головою у тій самій манері, як це робила місіс Платт, коли вона пояснювала щось, заради вашого добра. Півень красувався та вигинав шию назад, просто так само, як це робив містер Платт. Тоді він розпушив свого великого круглого хвоста та став виглядати точнісінько як містер Платт, коли захоплювався теплицею.

 - Платт, Платт! – заверещав Деніел Емалуел та побіг шукати Лінду.

 Лінда куховарила. Вона висипала пакет борошна та пакет цукру, та як раз намагалася розбити виделкою з дюжину яєць, перш ніж місіс О’Флаерті закінчить читати та знайде її.

 - Я зайнята, - сказала вона. Але її потягнули за рукав, в особливій манері. Вона пішла із Деніелем Емануелем, залишаючи слід з борошна та з місива яєчної шкарлупи, і подивилася у телевізор. – Павичі, - сказала вона.

 - Платти, - сказав Деніел Емануел. Він пішов у палісадник, де серед фрагментів машин думав про павича. Коли прийшов павич, він був синій та зелений та ніс свій хвіст, як спідницю кінозірки. Він став перед блискучим диском від колеса з машини та дивився на себе та вельми захоплювався собою. Деніел Емануел кивнув та подумав про паву. Вона прийшла, навшпиньки, як місіс Платт, що йшла за чиєюсь заблукавшою тваринкою. Деніел Емануел кивнув знову. – Павичі, - бурмотів він. – Сотні та сотні. – І він подумав, як тримає відчиненим розрив у живоплоті позаду теплиць містера Платта, щоб дозволити довгій, довгій черзі павичів та пав пройти навшпиньки до двору. Сотням, сотням…

 Коли місіс О’Флаерті закінчила розбиратися із Ліндою, то відчула велике полегшення, знайшовши Деніеля Емануеля, що згорнувся калачиком та спав біля диску від колеса з машини.

 - О, хіба він не янголя! – сказала вона.

 А Платти раптово були завалені павичами. Вони сиділи рядками на даху котеджу, а сад був скупченням зеленого та коричневого, що ходило навшпиньках, перемішане із розпушеними хвостами та жахливим несподіваним верещанням павичів. Павичі залізли до теплиць. Вони вдерлися до будинку… Але задовго до цього, Холлі Сміт примчала додому, голосно повідомляючи новини. Місіс Сміт зателефонувала усім у Чіппінг Хенбері та всі дорослі негайно вдали з себе хворих та відіслали своїх дітлахів на футбольне поле. Місіс Вілліс кинула друкувати для інших людей, а замість цього друкувала новини, що приносив потік дітей на велосипедах. Джеймс та Сара скакали від будинку до будинку, розносячи маленькі зашифровані записки, які казали речі на кшталт: “ЩЕ ДВА ПРОЇШЛО КРІЗЬ ТЕПЛИЦІ” та “ЇЇ КЛЮНУЛИ” та “ЗАГАДИЛИ ВЕСЬ ДИВАН” та “ОДНА ЗНЕСЛА ЯЙЦЕ У ЇХНЬОМУ ТУАЛЕТІ” та “СІЛИ НА ТЕЛЕФОН КОЛИ ВОНИ НАМАГАЛИСЯ ВИКЛИКАТИ ВЕТЕРИНАРА”.

 Рядок зацікавлених голів спостерігав з-за живоплоту, як Платти намагалися вивести свою машину та відвести вантаж з павичів до ветеринара. Біганину, гонитву, крики, клекотання та хмари пір’я було важко описати. Записка місіс Вілліс підсумовувала: “ВОНИ НЕ ЗМОГЛИ”. Тож, містер Платт намагався обійти усі будинки, щоб попросити допомоги. Здавалося, павичі полюбили його. Двадцятеро, або біля того, вірно слідували за ним від дверей до дверей та заглушали його голос криками, коли двері відчинялися. Містер Платт із сумом виявив, що всі, хто відчиняв двері, були одягнуті у піжами та тримали носовички біля своїх облич. Здавалося, прийшла епідемія грипу. Тож, він повернувся додому, у супроводі пташиного кортежу, і Платти чекали, поки павичі заберуться геть. Але вони не забралися. Якщо, як здавалося, з кожним днем їх не ставало більше.

 Плати протрималися майже місяць, а потім виїхали. В той час усі видужали від грипу, щоб помахати на прощання їхній машині, коли вона від’їжджала, і павичі чіплялися за багажник на даху автомобіля, а ще більша кількість жваво брела та шльопала позаду. Той день для Лінди видався дивовижним. Місіс О’Флаерті була зворушена та здивована, що усі, здавалося, думали про частування для Лінди та Деніела Емануела. 

 Котедж Платтів все ще пустує, якщо не брати до уваги павичів, але деякі з павичів, здається, втратили до нього інтерес та побрели геть. З того часу, з’являються повідомлення про павичів то тут, то там, всюди по околицях Лондону. Це трапилося через те, що Деніел Емануел зовсім забув про них. Він почав ходити до школи, і зараз у нього є багато інших речей для роздумів. ^{© NOVEMBER 2013 translated 69}

0 – Якщо перекласти дослівно – “Чума павичів”.

1 - Sooty – закопчений; чорний як сажа.

2 - Chunter - перекладається як “грюкати”.

3 – містер Платт розповідає Біблійну історію про пророка Даніїла, якого кинули до рову з левами, але який залишився неушкоджений.

4 – автор - Джордж Елліот, англійська письменниця, справжнє ім’я Мері Енн Еванс. 22.11. 1819, маєток Арбер в графстві Ворікшир — 22.12.1880, Лондон.

5 – автор - Александр Дюма-батько.