Разноцветный менеджмент. Эволюция мышления, лидерства и управления - Валерий Пекар (книги бесплатно читать без .txt) 📗
Іноді це викриває схожість протилежностей, як у спільному параді Червоної Армії і Вермахту у Бресті 1939 року.
В епоху, коли світ Ісламу здійснював великі географічні відкриття і досліджував усі береги Індійського океану, правовірні мандрівники дивувалися і захоплювалися з того, як за тисячі миль у чужих краях абсолютно несхожі люди з іншим кольором шкіри і розрізом очей читають ті самі книги, дотримуються тих самих правил, живуть тими самими цінностями і безумовно виконують договори. Аналогічним чином, але в менших масштабах християнство тримало разом роздроблену Європу.
За відсутності зовнішніх загроз синій світ – це світ стабільності та порядку. Сині консервативні, нерідко аж до догматизму, прагнучи зафіксувати і структурувати кожен аспект життя. Різноманітність їх лякає. Сині релігії та ідеології вчать нетерпимості та впевненості у власній правоті. Сині поважають уніформу, адже вона знижує червону заздрість (в уніформі всі однакові, тому вона має сенс в армії і школі). У синьому світі часто говорять про справедливість і цінують її понад усе. Розвинений синій здатний рефлексувати свої вчинки і розуміти іншого, поставивши себе на його місце і використовуючи принцип «не роби іншому того, чого не бажаєш собі».
Дуже важливе слово синього світу – честь. Честь означає слідування Кодексу поведінки навіть на шкоду власним інтересам, а часом і життю («Зроби або здохни!»). Але навіть там, де честь не є головним поняттям життя, все одно панує самообмеження аж до чернечого аскетизму. Лицар і чернець – ось два типи героїв синього світу. Праведність – його ідеал.
Синій вміє накопичувати і передавати знання. Тому червоний знищує синій, спалюючи його книги на площах. Червоний знає вразливе місце синього.
Синя парадигма мислення – це опора в житті кожного з нас, вона надає нам переконання, що є щось важливіше за нас самих, що вся наша праця і випробування не марні. Тому, буває, синя парадигма активізується наприкінці життя, коли час підбивати підсумки.
Помаранчевий світ – світ-механізм
Непорушність догм синього світу сприяє збереженню порядку і відносній справедливості, але гальмує розвиток. Ідеал синього світу – суспільство, застигле в нерухомості. Проте врешті-решт його мешканцям хочеться розвитку, і нерідко їх обурюють помилки непогрішимих синіх Авторитетів і явна невідповідність догм картині світу, яка поступово накопичує нові й нові деталі.
І тоді в синьому світі починають з’являтися мешканці світу помаранчевого – їх спочатку не приймають і женуть, але їх стає дедалі більше, і врешті вони підривають традиційний лад, який поступається місцем новому.
Помаранчевий світ – це не прямий і суворий шлях правди, а безліч стежок, що розбігаються на всі боки, і кожна з них вабить та обіцяє можливості. Потрібно дослідити їх усі, адже якась зі стежин може виявитися моєю і приведе мене до успіху.
Помаранчевий світ – це світ-механізм, раціональний і пізнаваний, а значить, і керований. Він багатий на ресурси і можливості, у ньому завжди є вибір. Якщо ми пізнаємо закони цього світу, думає помаранчева людина, ми поставимо його собі на службу. Помаранчевий щиро переконаний у силі наукового підходу, який дозволить з’ясувати, «як же все працює насправді» (і це його обмеження, бо реальність відносна, а не абсолютна). Він обожнює типології і класифікації, теорії та моделі. Він вірить у силу прогресу і здатність людини вдосконалюватися, у можливість досягнення загального блага. Практика слугує єдиним критерієм істини, адже є безліч альтернативних рішень. Для помаранчевої людини життя – ніби партія у шахи: потрібно знати правила, обрати вдалу стратегію, обійти конкурента, і виграш гарантовано! Успіх – ось ключове слово помаранчевого світу, і тому символи успіху тут цінуються більше за червону владу і сині правила (а найкраще свідчення успіху – хороші речі, тому помаранчевий нерідко тяжіє до показухи). Любов до стратегії змушує часто вживати спортивні та військові терміни.
«Потрібно вивчити правила гри. А потім потрібно почати грати краще за всіх» (Альберт Ейнштейн).
Метою помаранчевих є виграш, і тому їхній кумир – технологія, а спосіб життя і верховний принцип – конкуренція. Однак помаранчевий світ зовсім не схожий на червоний, де помилок не прощають і сльозам не вірять. У помаранчевому світі можна виграти, програти і знову виграти, впасти і знову підвестися. Помаранчеві готові довго й наполегливо працювати, діяти методом спроб і помилок, миритися з тимчасовими невдачами, щоб наприкінці отримати заслужений суперприз.
«Ми вирішили полетіти на Місяць у цьому десятилітті і робити інші речі не тому, що вони прості, а тому, що вони важкі» (Дж. Ф. Кеннеді).
Помаранчеві орієнтовані на майбутнє, не зупиняються на досягнутому і добре усвідомлюють, що перебувають у процесі росту і розвитку, а тому бувають самокритичні. Вони жадають знань і готові ними ділитися, хоча можуть бути скептиками. Вони постійно і цілеспрямовано шукають нові можливості, вірять, що все можна поліпшити, готові до ризику, знову і знову доводять собі та іншим тезу «я здатний». При цьому помаранчеві зневажають і пригнічують мешканців інших світів (колоніалізм сприймається швидше як норма, ніж як відхилення).
Помаранчевий світ – це безліч стежок, що розбігаються на всі боки, і кожна з них вабить та обіцяє можливості.
Мешканці помаранчевого світу самостійні та незалежні, позитивні і відповідальні. Помаранчева людина – це підприємець за стилем життя, хоча вона може і не займатися бізнесом, а присвятити себе науці або культурі, технології, спорту, політиці чи громадському життю. Але і в цих сферах вона прагне до успіху, виграшу, розглядаючи природу або соціум як суперника у грі, адже їй як повітря потрібні досягнення і визнання. Типові герої помаранчевого світу – підприємці, інженери, вчені, політики, артисти та інші діячі культури. Помаранчевий здатен до абстрактного мислення та має багату уяву. Він любить чесну гру. Він вміє розрізняти саму людину та ролі, які вона грає, і може розмірковувати про ролі і правила. Він вірний цінностям, а не авторитетам.
«Біблія» помаранчевого світу – книга Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Якщо ви ще не читали її, прочитайте. Якщо читали, то ви розумієте, про що я говорю. Протягом десятиліть для мільйонів американців вона була другою після
