Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (книги без сокращений txt) 📗
Снейп, важко дихаючи, лежав на землі. Джеймс і Сіріус насувалися на нього, тримаючи напоготові чарівні палички, причому Джеймс увесь час озирався на дівчат біля води. Червохвіст уже був на ногах і жадібно за всім стежив, обходячи Люпина, щоб краще бачити.
— Як іспити, Слинько? — поцікавився Джеймс.
— Я бачив, як він аж носом тер об пергамент, — лиховісно сказав Сіріус. — Тепер пергамент, мабуть, такий заяложений, що ніхто не розбере жодного слова.
Дехто з учнів засміявся. Снейпа тут помітно недолюблювали. Червохвіст теж пронизливо захихотів. Снейп спробував підвестися, але закляття ще не втратило своєї сили. Він борсався, наче обплутаний невидимими мотузками.
— Ти... зачекай-зачекай, — він важко дихав і дивився на Джеймса з неприхованою ненавистю, — зачекай... ти!
— Чого іще чекати? — холодно спитав Сіріус. — Що ти збираєшся зробити, Слинько? Витерти собі носа?
Снейп лайнувся і почав їх проклинати, але його чарівна паличка лежала за три метри від нього, тож нічого не сталося.
— Помий собі рота, — холодно відреагував Джеймс. — Брудозникс!
Зі Снейпового рота вилетіли рожеві мильні бульбашки, Губи його вкрилися піною, він почав хапати ротом повітря й задихатися...
— ВІДЧЕПІТЬСЯ від нього!
Джеймс і Сіріус озирнулися. Джеймсова вільна рука відразу потяглася до волосся.
То була одна з тих дівчат, що сиділи на березі озера. Густе темне волосся з рудуватим відливом падало їй на плечі, відтінюючи дивовижні зелені мигдалеподібні очі... Гарріні очі.
Гарріна мама.
— Як ся маєш, Еванс? — привітався Джеймс, і голос його раптом став дуже лагідний, глибокий і дорослий.
— Відчепіться від нього, — повторила Лілі. Вона дуже неприязно зиркнула на Джеймса. — Що він вам зробив?
— Ну... — Джеймс обмірковував відповідь, — вистачає самого факту його існування...
Дехто засміявся. Сіріус і Червохвіст теж. Люпин, що все ще не підводив очей від підручника, не сміявся. Не засміялася й Лілі.
— Поттере, ти вважаєш, що це смішно? — холодно спитала вона. — Ти просто самовпевнений нахаба. Відчепися від нього.
— Відчеплюся, Еванс, якщо почнеш зі мною зустрічатися, — швидко сказав Джеймс. — Погодься, і я ніколи не підніму паличку на того Слинька.
Стримувальне закляття за його спиною вже почало втрачати силу. Снейп, випльовуючи з рота мильні бульбашки, поповз до своєї чарівної палички.
— Я не стала б з тобою зустрічатися, навіть якби довелося вибирати між тобою і кальмаром, — відрубала Лілі.
— Не пощастило, друже Золотороже, — весело поспівчував Джеймсові Сіріус і повернувся до Снейпа. — ОЙ!
Та було вже пізно. Снейп націлив чарівну паличку прямісінько на Джеймса. Блиснуло світло, і на Джеймсовім лиці з'явилася рана, забризкавши кров'ю мантію. Джеймс крутнувся, знову спалахнуло світло, і ось уже Снейп висів у повітрі догори дриґом, мантія закотилася йому на голову, оголивши бліді худющі ноги й сіруваті труси.
Учні в натовпі заулюлюкали, а Сіріус, Джеймс і Червохвіст аж покотилися зі сміху.
Лілі, розлючене обличчя якої ледь-ледь пересмикнулося, ніби вона й сама готова була всміхнутися, крикнула:
— Опусти його на землю!
— В момент, — погодився Джеймс і легенько смикнув чарівною паличкою. Снейп гепнувся на землю. Виплутавшись з-під власної мантії, він швидко зірвався на ноги й наставив чарівну паличку, але Сіріус вигукнув: "Петрифікус Тоталус!" — і Снейп знову повалився, мов колода.
— ВІДЧЕПІТЬСЯ ВІД НЬОГО! — закричала Лілі. Вона теж витягла чарівну паличку. Джеймс і Сіріус боязко озирнулися.
— Ой, Еванс, не змушуй мене знову хапатися за паличку, — попередив Джеймс.
— То розчаклуй його!
Джеймс тяжко зітхнув, повернувся до Снейпа і пробурмотів протизакляття.
— Будь ласка, — зітхнув він ще раз, поки Снейп зводився на ноги. — Тобі пощастило, Слинявусе, що тут була Еванс...
— Мені не потрібна допомога задрипаної бруднокровки! Лілі закліпала очима.
— Прекрасно, — холодно озвалася вона. — Надалі я тебе не рятуватиму. І не забудь випрати труси, Слинявусе.
— Попроси в Еванс пробачення! — заревів Снейпові Джеймс, погрозливо націлившись чарівною паличкою.
— Мені не потрібно, щоб ти витягав з нього вибачення, — крикнула Лілі, повертаючись до Джеймса. — Ти нічим не кращий за нього.
— Що? — вибухнув Джеймс. — Я НІКОЛИ не обізвав би тебе... сама знаєш як!
— Розтріпуєш свої патли, бо думаєш, що стаєш стильнішим, ніби щойно зліз із мітли, викаблучуєшся з тим дурним сничем, тиняєшся коридорами й зачакловуєш усіх, хто тебе дратує, тільки тому, що ти це вмієш... я ще дивуюся, як твоя мітла взагалі відривається від землі з таким придурком. Мене від тебе НУДИТЬ.
Вона розвернулася й побігла геть.
— Еванс! — крикнув їй услід Джеймс. — ЕВАНС! Але вона не озирнулася.
— Що з нею? — здивувався Джеймс, марно намагаючись вдавати, що все це не має для нього великого значення.
— Читаючи поміж рядків, старий, можна припустити, що вона вважає тебе чваньком, — пояснив Сіріус.
— Ну що ж, — розлючено буркнув Джеймс, — що ж... Знову зблиснуло світло — і Снейп іще раз завис у повітрі догори ногами.
— Хто хоче бачити, як я скину зі Слинька труси?
Але Гаррі не встиг довідатися, чи справді Джеймс роздяг Снейпа. Його руку раптом стисли, мов кліщами, чиїсь пальці. Гаррі зіщулився й озирнувся, щоб глянути, хто його схопив. І тут, на превеликий жах, побачив величезного й цілком дорослого Снейпа, що стояв біля нього, побілілий від злості.
— Розважаєшся?
Гаррі відчув, що здіймається догори. Сонячний день довкола нього згас. Він мчав кудись угору крізь крижану темряву, а Снейпові пальці міцно стискали його руку. Тоді раптом зробив щось на зразок сальто в повітрі, ноги торкнулися кам'яної підлоги підвалу, і він знову опинився біля сита спогадів у темному кабінеті вчителя настійок.
— Ну, — Снейп так міцно стис Гарріну руку, що вона аж заніміла. — Що... Поттере, розважався?
— Н-ні, — спробував вивільнити руку Гаррі.
Це було страшне видовище — Снейпові губи тремтіли, обличчя поблідло, а зуби вишкірились.
— Веселий був твій батько, правда? — Снейп так струсонув Гаррі, що в того трохи не злетіли з носа окуляри.
