Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (книги без сокращений txt) 📗
— Прошу відкласти пера! — пискнув професор Флитвік. — Це стосується й тебе, Стебінсе! Прошу не вставати з місць, доки я не зберу ваші пергаменти! Акціо!
Понад сто сувоїв пергаменту полетіли в простягнуті руки професора Флитвіка й повалили його на спину. Почувся регіт. Двоє учнів, що сиділи спереду, зірвалися з місць, підхопили професора Флитвіка за лікті й поставили на ноги.
— Дякую вам... дякую, — засапався професор Флитвік. — А тепер можете всі виходити!
Гаррі глянув на батька, котрий поспіхом закреслив оздоблені візерунками літери "Л. Е.", підвівся, поклав перо й екзаменаційні питання в ранець, закинув його на спину й затримався — мабуть, щоб зачекати Сіріуса.
Неподалік Гаррі побачив Снейпа, той ішов поміж столами до виходу у вестибюль, на ходу перечитуючи екзаменаційні питання. Сутулий і кістлявий, він ішов посмикуючись, немов павук, а його масне волосся метлялося перед очима.
Зграйка балакучих дівчат відділила Снейпа від Джеймса, Сіріуса й Люпина. Гаррі втиснувся між ними й таким чином міг і далі бачити Снейпа, а водночас прислухатися до розмов Джеймса з друзями.
— Муні, як тобі сподобалося десяте питання? — поцікавився Сіріус, коли вони вже вийшли у вестибюль.
— Просто кайф, — весело відповів Люпин. — "П'ять оз нак, що визначають вовкулаку". Класне питання.
— І що, ти зумів пригадати всі ознаки? — вдавано стурбованим голосом запитав Джеймс.
— Начебто так, — серйозно відказав Люпин, поки вони юрмилися біля вхідних дверей разом з іншими учнями, що теж прагнули якнайшвидше вийти на сонячне подвір'я. — Перша: він сидить на моєму стільці. Друга: носить мій одяг. Третя: його звати Ремус Люпин.
Не розреготався лише Червохвіст.
— Я пригадав форму писка, зіниць і хвоста, — стурбовано пояснив він, — але більше нічого не зміг придумати...
— Чого ти такий тупий, Червохвосте? — не стерпів Джеймс. — Ти ж раз на місяць гасаєш з вовкулакою...
— Тихіше, — благально попросив Люпин.
Гаррі знову тривожно озирнувся. Снейп, що був неподалік, все ще переглядав екзаменаційні питання... але ж це був Снейпів спогад, тож якщо він на подвір'ї піде в інший бік, Гаррі вже не зможе йти за Джеймсом. Однак, на його превелику радість, коли Джеймс зі своїми трьома друзями подався галявиною до озера, Снейп рушив за ними, не відриваючи очей від екзаменаційних питань і явно не маючи якихось конкретних планів.
Тримаючись трохи попереду нього, Гаррі міг не відставати від Джеймса з друзями.
— Цей іспит був легенький, — почув він голос Сіріуса. — Я дуже здивуюся, якщо не отримаю за нього "відмінно".
— Я теж, — погодився Джеймс. Сягнув рукою в кишеню й витяг золотого снича, що відчайдушно пручався.
— Де ти його взяв?
— Свиснув, — недбало пояснив Джеймс. Він почав бавитися зі сничем, відпускаючи його майже на півметра, а тоді знову ловив. Мав неймовірну реакцію. Червохвіст захоплено на все це дивився.
Вони зупинилися в затінку того самого бука на березі озера, що під ним якось у неділю Гаррі, Рон та Герміона дописували домашні завдання, й попадали на траву. Гаррі знову озирнувся й задоволено побачив, що Снейп теж сів на травичці в затінку густих кущів. Він і далі був заглиблений у питання іспитів для СОВ, і це дало Гаррі змогу сісти на траві між буком та кущами, спостерігаючи за чотирма друзями під деревом. Сонце іскрилося на гладесенькій поверхні озера. Дівчата, які щойно вийшли з Великої зали, посідали на березі, пороззувалися і, сміючись, бовтали ногами у воді.
Люпин дістав книжку й почав читати. Сіріус поглядав на учнів, що там і тут товклися на траві. Вигляд він мав дещо зверхній і знуджений, однак не менш привабливий. Джеймс і далі грався зі сничем, відпускаючи його щораз далі, але завжди в останню мить ловлячи. Червохвіст дивився на це з роззявленим ротом. Коли Джеймсові вдавався особливо ефектний рух, Червохвіст захоплено ойкав і ляпав у долоні.
Минуло хвилин з п'ять, і Гаррі вже дивувався, чому батько не заспокоїть Червохвоста, але Джеймсові, мабуть, подобався вияв такої уваги. Гаррі помітив, що батько постійно розкуйовджував собі волосся, ніби не хотів, щоб воно лежало охайно, а ще він часто позирав на дівчат, що сиділи на березі.
— Та вже досить, — озвався нарешті Сіріус, коли Джеймс ефектно впіймав снича, а Червохвіст радісно закричав, — бо Червохвіст від захоплення зараз напудить у штани.
Червохвіст порожевів, але Джеймс лише всміхнувся.
— Добре, якщо це тебе так дратує... — він сховав снича в кишеню. Гаррі мав чітке враження, що лише перед Сіріусом Джеймс не хизувався, як перед усіма іншими.
— Мені тут нудно, — буркнув Сіріус. — Швидше б настав повний місяць.
— Мусиш зачекати, — похмуро озвався Люпин, що не відривався від книжки. — Попереду ще трансфігурація, якщо тобі нудно, то перевір мене. На, візьми... — і він подав йому підручника.
Але Сіріус зневажливо пирхнув. — Мені ця дурня не потрібна, я й так усе знаю.
— Зараз розвеселишся, Гультяю, — неголосно сказав Джеймс. — Дивися, хто там...
Сіріус повернув голову. Завмер, наче пес, що занюхав зайця.
— Чудово, — тихо промовив він. — Слинявус.
Гаррі озирнувся, щоб побачити, на кого дивиться Сіріус.
Снейп тим часом звівся на ноги і запихав у ранець питання для СОВ. Коли він вийшов із затінку кущів і пішов по траві, Сіріус і Джеймс теж повставали.
Люпин із Червохвостом продовжували сидіти. Люпин не відривався від книжки, хоч його очі не рухалися, а між бровами з'явилася зморшка. Червохвіст пожадливо зиркав то на Джеймса з Сіріусом, то на Снейпа.
— Як ся маєш, Слинявусе? — голосно привітався Джеймс. Снейп відреагував так миттєво, ніби очікував нападу.
Кинув на землю портфель, сягнув рукою під мантію і вже витягав чарівну паличку, коли Джеймс вигукнув:
— Експеліармус!
Снейпова чарівна паличка злетіла на три-чотири метри вгору й упала в траву в нього за спиною. Сіріус зареготав.
— Імпедімента! — крикнув він, спрямовуючи на Снейпа чарівну паличку. Той полетів на землю, не маючи змоги дотягтися до власної палички, що лежала в траві.
До них обернулися всі учні. Деякі повставали й попідходили ближче. Одні поглядали на те, що відбувалося, боязко, а іншим видовище подобалося.
