Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (книги без сокращений txt) 📗
— Я... — ошелешено почала Герміона. — Я... ну... ого! Чудово, Роне! Це справді...
— Несподівано, — Джордж кивнув головою.
— Ні, — Герміона залилася ще густішим рум'янцем, — ні, це не... Рон багато зробив... він справді...
Двері за її спиною відчинилися ширше, і увійшла місіс Візлі зі стосом свіжовипраних мантій.
— Джіні казала, що нарешті прислали списки підручників, — мовила вона, кинувши оком на конверти, підійшла до ліжка й почала розкладати мантії на дві купи. — Дайте списки мені, після обіду я поїду на алею Діаґон і накуплю підручників, поки ви складатимете речі. Роне, треба буде купити тобі нові піжами, ці вже закороткі сантиметрів на п'ятнадцять, аж не віриться, що ти так швидко ростеш... які ти хочеш кольори?
— Купи йому золотисто-червоні, щоб личили до значка, — глузливо вишкірився Джордж.
— До чого? — неуважно перепитала місіс Візлі, акуратно складаючи темно-бордові шкарпетки, які вона поклала зверху на Ронові мантії.
— До його значка , — повторив Фред з таким виразом, ніби хотів якнайшвидше покінчити з неминучим. — Чудового блискучого новісінького значка старости.
Минула якась мить, поки місіс Візлі, що думала про піжами, збагнула Фредові слова.
— Його... але... Роне, ти?.. Рон показав значок.
Місіс Візлі зойкнула, як перед тим Герміона.
— Не вірю! Не вірю своїм очам! Ой, Роне, як це чудово! Староста! Як і всі в нашій родині!
— А ми з Фредом вам хто, сусіди? — обурився Джордж, але мати відштовхнула його і пригорнула найменшого сина.
— Ой, що буде, як почує тато! Роне, я так тобою пишаюся, така неймовірна новина! Староста гуртожитку — це лише початок, ти ще можеш стати старостою школи, як Вілл і Персі! Ой, яка це радісна подія після всіх тих неприємностей, я така щаслива, ой, Рончику...
Фред і Джордж голосно "векали" в матері за спиною, але місіс Візлі не помічала їхнього "блювання". Обійнявши Рона за шию, вона вкривала поцілунками синове лице, що пломеніло яскравіше, ніж новенький значок.
— Мамо... не треба... мамо, та досить... — бурмотів він, намагаючись вирватися.
Вона відпустила його й задихано мовила: "І що ж нам тепер зробити? Персі ми подарували сову, але ж у тебе вже є сова".
— Щ-що ти маєш на увазі? — поглянув на неї Рон так, ніби не вірив власним вухам.
— Тобі треба щось подарувати! — ніжно пояснила місіс Візлі. — Може, нову вечірню мантію?
— Ми вже купили йому мантії, — кисло озвався Фред з таким виглядом, ніби щиро дивувався цій надмірній щедрості.
Або новий казан, бо старий Чарлів уже геть проіржавів. або нового пацючка, ти ж так любив Скеберса...
— Мамо, — з надією глянув на неї Рон, — а чи не міг би я отримати нову мітлу?
Обличчя місіс Візлі спохмурніло: мітли були дорогі.
— Не якусь особливу! — поспіхом додав Рон. — Просто... і просто новішу, на заміну...
Місіс Візлі мить повагалася, а тоді знов усміхнулась.
— Обов ' язково купимо... ну, то я побіжу, якщо треба купити ще й мітлу. До зустрічі... мій Рончик — староста! Не забудьте поскладати валізи... староста... ой, я така приголомшена!
Вона ще раз цмокнула Рона в щоку, зашморгала носом і квапливо вибігла з кімнати.
Фред із Джорджем перезирнулися.
— Ти не образишся, якщо ми не будемо тебе цілувати? — удавано стурбувався Фред.
— Якщо хоч, можемо зробити реверанс, — додав Джордж.
— Ой, та відчепіться, — вовком глянув на них Рон.
— Бо що? — поцікавився Фред з капосною посмішкою. — Призначиш нам покарання?
— Цікаво було б на це подивитися, — глузливо реготнув Джордж.
— Він так і зробить, якщо дасте привід! — розсердилася Герміона.
Фред з Джорджем розреготалися, а Рон пробурмотів: "Та перестань, Герміоно".
— Тепер доведеться стежити за кожним своїм кроком, Джорджику, — удавано затремтів Фред, — з такими двома наглядачами...
— Так бачу, нашим правопорушенням нарешті покладено край, — скрушно похитав головою Джордж. І близнюки роз'явилися з гучним ляскотом.
— Ну й парочка! — Герміона розлючено глянула на стелю. З кімнати над ними долинав гомеричний регіт Фреда і Джорджа. — Роне, не звертай на них уваги, просто вони тобі заздрять!
— Не думаю, — засумнівався Рон, також позираючи на стелю. — Вони завжди казали, що старостами стають тільки ідіоти... зате, — додав він значно бадьоріше, — у них ніколи не було нових мітел! От би поїхати з мамою, щоб вибрати самому... на "Німбуса" їй не вистачить грошей, але з'явилася нова модель "Чистомета", було б класно... так, мабуть, піду скажу їй, що хотів би мати "Чистомет", просто, щоб вона знала...
Він вискочив з кімнати, залишивши Гаррі наодинці з Герміоною.
Гаррі чомусь відчув, що не хоче дивитися на Герміону. Він підійшов до ліжка, забрав чисті мантії, що їх принесла місіс Візлі, і зробив крок до своєї валізи.
— Гаррі?.. — невпевнено почала Герміона.
— Усе чудово, Герміоно, — якось нещиро, чужим голосом озвався Гаррі, так і не подивившись на неї, — класно. Староста. Супер.
— Дякую, — відповіла Герміона. — Е-е... Гаррі... ти не міг би позичити Гедвіґу, щоб я повідомила мамі з татом? Вони дуже зрадіють... бо староста — це те, що їм зрозуміло.
— Та будь ласка, — сказав Гаррі, не впізнаючи власного голосу. — Бери!
Він нахилився над валізою, поклав мантії на саме дно і вдав, ніби щось там шукає, а Герміона тим часом підійшла до шафи по Гедвіґу. Минуло кілька секунд. Гаррі почув, як зачинилися двері, але все ще не розгинався, прислухаючись. Було тихо, тільки хихотіла порожня картина на стіні й відригував кошик для сміття, що ніяк не міг перетравити совиний послід.
Гаррі випростався й озирнувся. Не було вже ні Герміони, ні Гедвіґи. Він підбіг до дверей, щільно їх причинив, а тоді поволі підійшов до ліжка і впав на нього, втупившись незрячими очима в шафу.
Він зовсім забув, що в п'ятому класі обирають старост. Він так боявся, що його виключать, що й не згадував про значки і те, кому вони дістануться. Але якби згадав ... якби подумав про це... то чого міг би сподіватися?
" Не цього ", — пролунав у голові тихий відвертий голос.
Гаррі замружився й затулив обличчя руками. Не варто брехати самому собі: якби він пам'ятав про значок старости, то сподівався б, що значок дістанеться йому, а не Ронові. Невже він стає таким зарозумілим, як Драко Мелфой? Невже вважає себе ліпшим за інших? Невже справді повірив, що кращий за Рона?
