Останній рейс - Росин Вениамин Ефимович (онлайн книги бесплатно полные TXT) 📗
— А встигнуть?
— Впевнений. В групі сімнадцять чоловік, всі забезпечені автомашинами та мотоциклами. Передусім їм потрібно встановити одне: чи надходив ратин кольору морської хвилі. Здається, розбудіть мене серед ночі, — пожартував Кульбич, — то і тоді скажу: драп-ратин «флаконе», артикул 3663. Адже два дні документи перериваю. Вчора в міськторгвідділі, сьогодні тут, в раднаргоспі. Стоси нарядів, накладних, розпоряджень довелося переворушити. Тепер ще лишилося під'їхати в «Спартак» і «Труд».
— Поїдемо разом.
— А як справи у Шилова?
— Дзвонив. Перевірка баз і магазинів підходить до кінця. Про наслідки доповість увечері.
На фабриці Лугового і Кульбича зустрів директор. Він привітно поздоровався і одразу запросив оглянути реконструйовані цехи.
— Якби у нас був вільний час, неодмінно б скористалися з вашої люб'язності, — сказав Луговий, — але зараз у нас порахована кожна хвилина…
— Тоді чим можу служити?
— Нас цікавить, чи надходив у цьому році на фабрику драп-ратин «флаконе» кольору морської хвилі й маренго, — сказав Кульбич.
— По-моєму, надходив. А втім, якщо не заперечуєте, я запрошу головного бухгалтера, він дасть точні відомості.
Директор не помилився.
На фабрику «Труд» Луговий і Кульбич потрапили вже під кінець робочого дня. Головний інженер Світловидов, насупившись, довго і причепливо перевіряв їхні документи і, повертаючи посвідчення, сказав:
— Не можу зрозуміти, чому вас зацікавила наша фабрика. План виконуємо, охорона на висоті. Дружинники — мені доповідали — теж непогано працюють… В чім же справа?
Андрій Остапович не встиг відповісти. Задеренчав телефон. Світловидов схопив трубку.
— Так… Слухаю тебе! Тільки, будь ласка, Ніно, коротше. У мене відвідувачі… Що? Як називають корінних жителів? Старожили. Не підходить? Чому? Слово повинно починатись на «а», з дев'яти літер? Не знаю, не знаю… І потім мені не до цього. Я зайнятий.
— Донька дзвонила, — поклавши трубку, пояснив: — Захоплюється кросвордами. Рятунку від неї нема… То в чім справа? Слухаю вас.
— Ми розшукуємо злочинців, які вкрали ратин, — почав Луговий, але головний інженер не дав докінчити.
— Дозвольте! Я людина відверта, люблю різати щиру правду в очі. Вам, працівникам міліції, чомусь скрізь ввижаються шахраї. Вам лише дай людину, а справу ви їй завжди підшиєте. Крадіжка, мабуть, на копійку, а у вас уже шахраї, шахраї… Час у людей забираєте…
Можливо, іншим часом Андрій Остапович не звернув би уваги на вихватку Світловидова проти міліції, але саме зараз, коли життя Щербини було на волосину від смерті, слухати все це було боляче. Стримуючи себе, Луговий закурив і лиш тоді, не підвищуючи голосу, спокійним тоном відповів:
— Ніде правди діти, є в нас, на жаль, недоліки. Ми це знаємо і боремося з ними. Я розумію, що ви зайняті, але ми приїхали не в особистій, а в службовій справі. І мова йде не про копієчну, як ви висловились, крадіжку, а про зграю озброєних злочинців, що намагалися вбити нашого товариша. Що ж до вашого твердження, ніби працівники міліції, подібно до гоголівського держиморди, арештовують, не розбираючи винного і невинного…
Світловидов знову перебив.
— В уроках політграмоти я не маю потреби. Коротше, що ви хочете?
Тут уже Кульбич не витримав.
— Ваша позиція щонайменше дивна. Розшуки злочинців не тільки справа міліції, це— обов'язок кожного радянського громадянина. Доводиться лиш дивуватись, що замість того, щоб подати нам допомогу, ви, посилаючись на зайнятість, витрачаєте час на зовсім непотрібні розмови… Так от: фабрика «Труд» в цьому році одержувала ратин. Нас цікавить, коли він надходив, звідки, в якій кількості, якого артикула, кольору, виробки і гатунку.
— Гаразд, — буркнув Світловидов. — Я дам розпорядження.
За двадцять хвилин Луговий та Кульбич ознайомилися з довідкою. Фабрика «Труд» теж одержувала ратин, схожий на крадений.
— Влаштовує вас? Може, потрібна моя допомога, роз'яснення? — ущипливо спитав Світловидов.
— Ні, дякую, — відповів Луговий. — Все зрозуміло. Поки що до побачення. — У дверях він затримався. — Можете передати своїй доньці, що корінні жителі країни по-латинському аборигени, по-грецькому — автохтони. Обидва слова починаються з «а». І одне і друге з дев'яти літер.
Головний інженер витріщив очі, хотів щось сказати, але так і не сказав.
Уже в машині Кульбич несподівано голосно розсміявся:
— Добре ви його провчили, Андрію Остаповичу. І звідки в людини такі застарілі погляди на міліцію? Адже кожен з нашого відділу закінчив інститут або університет.
Луговий мовчав.
Шелестіли шини, пругкий вітер залітав у машину, освіжав обличчя.
— Мені чогось здається, що шахраї орудують саме на цій фабриці, — трохи згодом задумливо мовив Кульбич.
— Олегу Гарасимовичу, це мені вже не подобається. Ви поспішаєте з висновками. Видно, дається взнаки особиста неприязнь до Світловидова. Особисті симпатії чи антипатії не повинні позначатися на розслідуванні. Пам'ятаєте слова Дзержинського: «У чекіста голова повинна бути холодною, а серце гарячим»?
НАРАДА
Тільки-но Андрій Остапович зайшов до себе в кабінет, як з'явився Шилов і доповів про наслідки перевірки магазинів і баз. Трохи поговорили, і тут їх запросили на нараду до комісара.
— Начебто всі зібралися, — сказав Єлізаров, — Почнемо. Я пропоную встановити такий порядок: підполковник Луговий коротко поінформує про наслідки розшуку злочинців, що напали на лейтенанта Щербину. Після інформації товариша Лугового ми послухаємо майора Кульбича і старшого лейтенанта Якименка… Може, в когось є інші пропозиції? Нема?.. Тоді розпочнемо. Тільки прошу всіх виступаючих висловлюватись коротко. Ваше слово, Андрію Остаповичу.
Луговий підвівся.
— Всі присутні знають про подію, що сталася на Загорській вулиці в ніч з одинадцятого на дванадцяте липня. Під час розслідування цього злочину було висунуто дві версії. Перша: злочинці просто пограбували магазин чи базу. Ця версія не підтвердилась, бо крадіжок ратину в місті не було. Залишилася друга версія: злочинці працюють десь у магазині, на фабриці, на базі або в ательє. Шляхом махінацій створили лишки ратину і, коли вивозили його, наштовхнулись на Щербину. Все це значно ускладнює розслідування. Справа в тім, що з наведених нами довідок, ратин надходив у 123 магазини, 8 баз, 40 ательє мод і на дві фабрики. Сьогодні перевірку закінчено. Ось наслідки: ратин «флаконе», артикул 3663, вартістю 59 карбованців 50 копійок метр, виробництва фабрики «Червоний Жовтень» Московської області, тобто такий самий, як і знайдений на місці події, надходив у цьому році в 36 магазинів, 7 баз, 28 ательє, фабрики «Спартак» і «Труд»… Ці цифри красномовно свідчать про масштаб роботи, яку нам доведеться виконати. Звичайно, не у всі зазначені магазини, фабрики, бази, ательє пролізли злочинці. Вони орудують десь в одному місці. Але де?
Щоб встановити, потрібно працювати й працювати. З цією метою ми, по-перше, намічаємо залучити широкі кола громадськості і насамперед членів народних дружин. По-друге, треба ретельно вивчити підозрілих. людей, що працюють у всіх цих організаціях. Безперечно, після цієї перевірки коло значно звузиться. А вже тоді вирішуватимемо питання щодо проведення ревізій. От яка обстановка на сьогоднішній день.
Кульбич розповів коротко про поки що безрезультатні розшуки автомашини.
Кульбича змінив Якименко. Він коротко доповів, що разом з Шовкоплясом і представниками домоуправління перевірили сараї, підвали, горища в будинках 10, 12 та 14 по вулиці Загорській, однак нічого не виявили. В шістнадцяти жильців цих будинків є особисті автомашини, з них чотири — марки «Победа». Власник однієї машини ще на початку липня разом з сім'єю поїхав у Крим; одна «Победа» з 21 травня цього року стоїть на капітальному ремонті на авторемонтному заводі; власники ж інших двох машин — чесні люди і ніякої підозри не викликають. Якименкові та Шовкоплясу довелося розмовляти з більшістю жильців цих трьох багатоквартирних будинків, проте ніхто з них нічого істотного не сказав. Щоправда, одна жінка заявила, ніби ще до 12 липня вона бачила блакитну «Победу» біля свого будинку, але не запримітила, на жаль, ні номера, ні пасажирів.
