Подорож у Тандадрику (на украинском языке) - Жилинскайте Витауте Юргисовна (книги регистрация онлайн бесплатно txt) 📗
- Кi-кi-кi... - аж за живiт схопився Китичка.
- ...i може трапитись страшна катастрофа. Цей доброволець, звичайно, i зостанеться.
- Ви мене неправильно зрозумiли, - виправдовувалась Легарiя. - Я пропонувала iншим тверезо подумати, чи варто вирушати в подорож, а сама я анiтрiшечки не вагаюся.
- Оце тобi... - заклiпав очима зайчик.
- Я мушу вирушати в подорож уже тому, що хоч один пасажир повинен мати тверезий розум i бути досвiдченим органiзатором, щоб пiд час катастрофи органiзувати колектив i пiдтримати дисциплiну!
- Краще не придумаєш... - знову заклiпав очима зайчик.
- I тому, - на весь свiй зрiст випросталась Легарiя, - пропоную обрати начальника, який i вирiшить, хто буде тим п'ятим... Гадаю, ви добре знаєте, що начальник повинен мати тверезий розум, бути досвiдченим органiзатором...
- ...смiливим, самовiдданим, дружелюбним, - пiдхопила Ейнора, незажерливим.
Легарiя скромно кивнула головою.
- Тому, - кiнчила Ейнора, - пропоную обрати начальником Кадриля.
- I... i менi таке прийшло в голову! - прояснiв Китичка.
- Кадриля? - Легарiя аж пiдвелася. - Оцього гарячку? Плигуна неприборканого? Вiтрогона? Начальником? У нього ще вуса не встигли вирости, - показала жаба на половину вуса Кадриля.
- От i встигли, от i встигли, тiльки бульдог Гог вирвав! - заступився за друга Китичка. - I вiн не вiтрогон, а господар всього цього вогнища! А обзиватися недобре.
- Хай буде начальником Кадриль! - повторила Ейнора. - Я перша пiдiймаю за нього рукавичку!
Легарiя кинула тiльки погляд на пiдняту рукавичку, i очi в неї якось дивно блиснули. Вона стала навшпиньки i почала копатися в сумцi, поки не витягла заношений чохол для окулярiв. Вiдкрила його, подивилася всередину, знову закрила i, пiдiйшовши до Ейнори, щось зашепотiла їй на вухо. Лялька здригнулася, зблiдла, вiї в неї часто затрiпотiли.
- Не барiться, - пiдганяв пiлот Менес, стоячи в дверях корабля.
- Друже, будь начальником, - пiдбадьорив Китичка Кадриля. - Дивись, ми всi за тебе.
- Чому всi? - здивувалася Легарiя. - Адже я проти.
- Я... теж... я передумала... - винувато похнюпивши голову, прошепотiла Ейнора. - Зараз я розумiю, що начальник не може бути гарячкою. У начальника повинен бути обов'язково тверезий розум... органiзаторськi здiбностi...
Не знаючи, що й подумати, Китичка з Кадрилем тiльки слухали, що говорить Ейнора, а Твiнас почав смоктати люльку, щоб розгадати нову головоломку.
- ...i тому... голосую за Легарiю, - кiнчила Ейнора i похнюпила голову до самих колiн.
- Дякую за довiр'я, - подякувала їй жаба. - Я не сумнiвалася, що тверезий погляд вiзьме гору. Твiнас, бачу, так само не заперечує проти моєї кандидатури, тодi я призначаю його своїм заступником. Ще раз дякую за довiр'я, постараюся виправдати його. I якщо пiлот наказує не затримуватись...
- Який там iз мене заступник, коли я товстуватий, незграбнуватий i кривуватий, - пiдвiвся з кубика Твiнас.
- Але ж ти вмiєш розв'язувати всiлякi головоломки, - насмiшкувато сказала нова начальниця, сунувши чохол для окулярiв назад у сумку. - Ну якщо ти такий самокритичний, то хай моїм заступником буде Ейнора.
- Та вона ж слiпа! - вигукнув зайчик.
- А що кому до того, що я слiпа! - гордо пiдвела голову Ейнора й ще гордовитiше скинула з голови шарфик. - Яка є, така!.. Але не з тiєї самої купи, мене не викинули!
- Так, так, - пiдтримала її начальниця Легарiя. - Та якщо виникли протирiччя, то я можу обiйтися i без заступника, хай уже ця тяжка й вiдповiдальна ноша буде на моїх iндивiдуальних плечах. - Вона трохи згорбилася. - А тепер ми повиннi негайно вирiшити, хто буде п'ятим.
Пiсля цих слiв бiля вогнища запала мертва тиша. Навiть дрова перестали потрiскувати. Кожне вiдчуло, що зараз вирiшується його доля. Той, хто залишиться - залишиться один як палець у цьому чужому лiсi, пiд цим суворим зимовим небом, покинутий у небезпецi, немов трiска в морi... Твiнас i Ейнора, можливо, вже жалкували, що вiдмовилися бути заступниками начальницi Легарiї: а що як вона образилася i когось iз них покине тут?
Не хвилювалася тiльки начальниця Легарiя - вона навiть тiшилася з цiєї тривожної тишi очiкування; i щоб ця тиша тривала довше, вона почала переодягатися: пiрнула в сумку по саму шию, зняла з себе мереживо й напнулася клаптем сiрого сукна, вiд чого стала набагато суворiшою на вигляд. Значок, звичайно, було почеплено на попереднє мiсце.
Ще яку хвилю повтiшавшись загальним збентеженням, вона заговорила:
- Отже, ми повиннi негайно вирiшити, хто п'ятий. Моя офiцiйна думка така: залишитися повинен Кадриль.
Зайчик на iнше рiшення i не сподiвався, тож вiн тiльки вухом махнув.
- Чо... чому Кадриль? За що Кадриль? - розхвилювавшись, пiдвiвся Китичка. - Це... несправедливо i жорстоко.
- А зараз упевнимося, чи несправедливо, - сказала начальниця. - Як уже ви чули вiд пiлота, на Тандадрицi є лiкарня i майстерня для iграшок. Отже, летiти повиннi тi, кому найбiльше потрiбен ремонт i лiкування. Давайте подивимось об'єктивно: Ейнора слiпа, Твiнас без ступнi, Китичка без нiздрi i хвоста. А чого бракує Кадрилю? Вуха i трохи вуса... теж менi iнвалiд!
- А хутро в нього хiба не розiрване? Шпилькою не зашпилене? - не здавався Китичка.
- Невелика бiда, - тiльки лапою махнула жаба. - Кiнчаймо дискусiї - i в путь.
- Пробачте, але менi при... прийшло в голову... - розхвилювавшись, песик знову почав заїкатися, - при... прийшло в голову, що коли повинен зостатися най... найздоровiший, то най... найздоровiша тут ви сама.
- Це я? - не повiрила своїм вухам жаба.
- Так, ви... Ве... велика бiда та ваша бородавка.
- Щоб тобi язик усох! - не на жарт розсердилася жаба. - Полюбуйтеся всi. Полюбуйтеся.
Вона повернулася спиною i стягла з неї сiрий клапоть; посерединi спини стирчала наче якась скiпка.
- Ось, - пояснила начальниця, опускаючи клапоть, - застряв зуб пацюка. Та вiн мене ледь не перекусив навпiл, коли я органiзувала повстання iграшок проти його сваволi. Я скромно про те промовчала, але якщо декого взяв сумнiв щодо моєї бiографiї...
- Наполегливо прошу заходити в корабель! - знову пролунав чiткий вимогливий голос пiлота.
Всi рушили до корабля, тiльки Кадриль залишився на мiсцi, а голова у нього так опустилася, що половина вуха лежала на снiгу.
- Пi... пiдождiть! - зупинив усiх Китичка. - Якщо вже так, якщо мусить хтось один залишитися, то за... залишуся я.
- Друже, - зашепотiв Кадриль, не пiдiймаючи голови, - не треба...
- Нi, треба! - стояв на своєму песик. - Зоставити Кадриля! Де це видано! Хто, якщо не вiн, першим прийшов сюди, розклав вогнище, звiв усiх нас докупи?.. Тебе, Ейноро, на лапах сюди принiс, шарфик i шапку тобi вiддав...
Ейнора нiчого не сказала, тiльки вiї у неї дрiбно-дрiбно затремтiли.
- Тут... тут нiчого не було б, якби не Кадриль, - нi космiчного корабля, нi пiлота, нi нас! Вiн першим повинен летiти i полетить, а я зостаюся, я до... доброволець!
- Китичко, друже, - випрямився Кадриль i вiд хвилювання вдарив лапою себе у груди, вiрнiше, по тому мiсцю, де була таємна кишенька, - нiзащо на свiтi не дозволю тобi залишитися! Тобi бiльше потрiбнi лiкарня i майстерня!
- Залишишся ти, залишусь i я! - сказав Китичка i так мiцно зцiпив мордочку, що квасолинка-нiздря ледь не трiснула навпiл.
- Та як це так! - прогув товстий Твiнас. - Може, знайдемо якийсь вихiд?
- Нема коли, - сказала начальниця. - Якщо вони такi нерозлучнi, то хай залишаються обидва. А ми бiльше затримуватись не можемо. В корабель! - Вона схопила сумку й зiбралася тягти її до схiдцiв.
Пiнгвiн Твiнас востаннє смоктнув люльку, встромив її в тапку i незграбно пришкутильгав до жаби.
- Шановна начальнице, - сказав вiн, - ця важка ноша не для вашої зраненої спини. Дозвольте пiднести сумку.
- О, - приємно здивувалася Легарiя, - оце справжнiй джентльмен!
