Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) - Ячейкин Юрий Дмитриевич (читать полную версию книги TXT) 📗

- Ситуацiя повториться за двi години, якщо машина йтиме з середньою швидкiстю п'ятдесят п'ять кiлометрiв на годину! На спiдометрi буде 16061, найближча цифраперевертень!

Азимут очманiв.

А всi роботи радiсно загули, заверещали, затрiщали електричними iскрами, бурхливо вiтаючи першовирiшальника новоу оригiнальноу задачi, що, безперечно, згодом увiйшла до всiх хрестоматiй та iсторичних хронiк Кiбери. Над головою обчислювача Максимума спалахнув нiмб, що свiтився стiльки секунд, скiльки ух було витрачено на розв'язання.

Але я вже знав, що робити, аби вiдволiкти увагу Вченоу ради вiд фатальноу для нас ухвали. У розпал всероботноу радостi я, наче бомбу, кинув у нвтовп обчислювачiв нове математичне запитання:

- Яке число матимуть дванадцята i двадцять друга пляшка у батареу з тридцяти чотирьох пляшок, якщо рахувати справа налiво?

Знову запала чарiвна тиша, знову задумливо блимали лампи, аж поки обчислювач Плюс вигукнув:

- Тринадцята i двадцять третя!

I знову лунас симфонiя безмежноу радостi, а над головою першовирiшальника Плюса спалахус нiмб переможця.

Вiдтодi я вже не давав роботам отямитися. Я невтомно бомбардував ух все новими i новими запитаннями. Я ввiмкнув ретранслятори, щоб уся Кiбера чула мiй владний голос:

- Яке найменше число, якщо дiлити на числа 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 i 9, дас вiдповiдно у залишку 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 i 8?

I над головою цього незграбного сифона Мiнуса жодного разу не спалахнув нiмб першовирiшальника. Усi роботи переконалися, що замiсть голови вiн носив глечик.

А я всесiуяав добiрними задачами, як з плакатного рогудостатку.

Азимут пас мене очима i з глибоким жалем раз у раз спiвчутливо шепотiв:

- Бiдний, бiднир капiтан Небреха... Бiдолаха зовсiм з'ухав з глузду...

Я його прекрасно розумiв: i справдi, нас прирекли до страти, а я, наче недоумкуватий, розважаю своух катiв.

Та я не мав часу пояснити йому свiй тактичний задум, що мусив нас врятувати. Роботи розв'язували найскладнiшi крутиголовки з швидкiстю перегонових ракет, а я дедалi повiльнiше заповнював паузи. Iнодi вiд нетерплячки я грюкав протезом по металевiй пiдлозi зали засiдань Вченоу ради, наче, крiм iскор, мiг викресати з неу ще математичне запитання.

Я лихоманкове шукав якусь пристойну працю на царинi математики, щоб надовго посадовити роботiв на мiлини часу. Адже нам з Азимутом треба було не тiльки втекти з Академiу обчислювальних наук, а й встигнути добiгти до нашоу коробки...

Але щось путнс на думку не спадало. У мене не було вiльноу анi секунди, бо роботи ковтали задачi ненажерливо, мов голоднi удави. Ще трохи, i я мусив би сам стрибнути у ухню бездонну пащу. Цiсу драматичноу митi я розпачливо ляснув себе по боку i раптом почув, як у лiвiй кишенi щось задеренчало... О небо! Я зрадiв i злякався! Я зрадiв - може, це наш порятунок, i злякався, а що як просто табакерка...

I що ви гадасте? Це був порятунок!

Я шаснув до кишенi i витягнув найпопулярнiшу на Землi гру "15"! Гру, через яку ямайськi пiрати розбивали своу кораблi об рифи, машинiсти не зупиняли поузди на станцiях i летiли пiд укiс, а пачкарi кидали свiй прибутковий промисел! Бо вони були неспроможнi хоч на хвилинку вiдiрватися вiд чарiвницi-коробочки...

Я гордо пiдняв нашу рятiвницю над головою й урочисто звернувся до роботiв:

- Шановнi кiберяни! Зараз я познайомлю вас з найпопулярнiшою серед роботiв Землi грою "15"! У цiй коробочцi - п'ятнадцять квадратових шашок, пронумерованих вiд 1 до 15. Один квадрат у коробочцi вiльний. Гра полягас в тому, щоб шашки, розташованi довiльно, пересунути в порядку зростання номерiв. Однак це вдасться не завжди. Отже, знайдiть, як найкоротше можна вирiшити завдання.

Я передав коробочку обчислювачевi Максимуму i втомлено втер спiтнiле чоло.

- Тiкаймо негайно, капiтане! - смикнув мене за рукав Азимут, коли я нарештi замовк.

- Нема чого поспiшати, - стиха заспокоув я його. - Ти лишень подивись, що роблять цi металевi диваки! Вони почали перебирати усi можливi позицiу до п'ятнадцяти шашок... А чи знасш, що ум доведеться перебрати до двох трильйонiв позицiй?! Хай вони роблять навiть по десять ходiв на секунду, ум однако вистачить на п'ятсот рокiв безперервноу роботи...

- Капiтане, ви - генiй! - щиро визнав Азимут.

Властива менi скромнiсть не дозволяс говорити так про себе. Але що вдiсш? Запитайте будь-якого мiжзоряного капiтана, i кожен вiдповiсть, що штурман Азимут - це втiлення точностi i глибини формулювань. А я у своух розповiдях завжди дотримуюсь голих фактiв, хоч якi б для мене вони були неприсмнi.

Отож, не перебiльшуючи, подорож виявилася дуже цiкавою. Я певен, що роботи й досi клацають шашками. А проте, правильне рiшення лежить напохватi. Щоб знайти його, досить просто вийняти шашки з коробочки i розташувати ух у порядку номерiв. Якщо таких перестановок - чiт, то завдання можна вирiшити, якщо ж лишка - неможливо.

Але робот до цього нiколи не додумасться. Вiн, як i кожна обчислювальна машина, вперто й послiдовно перебиратиме всi варiанти, хоч би ух виявилося, як зiрок у Всесвiтi. А людина завжди вiдкидас марну працю. Пам'ятасте, як Олександр Македонський розрубав Гордiув вузол, а знаменитий капiтан Христофор Колумб поставив яйце? Поки робот мудрус, людина робить дiло, ось що я вам скажу! У цьому перевага людини над роботами...

Я бачив, що капiтан Небреха от-от загрузне у хащах кiбернетичноу фiлософiу, i поспiшив знову вивести його на пряму дорогу стрункоу розповiдi:

- А звiдки ж взялася оця худенька "Цiкава арифметика"?

Капiтан не хапався вiдповiдати. Вiн неквапливо натоптав тютюном люльку, старанно розпалив уу i лише тодi пробурчав:

- Звичайно, я мiг привезти з Кiбери багатотонну математичну енциклопедiю, та ще й з чинним обчислювачем. Але, як бачите, не привiз, хоч вiд енциклопедiй у крамницях усi полицi трiщали, а обчислювачiв можна було брати голими руками. I не тому, що в кишенях бракувало грошей, а в коробцi мiсця. Просто гра у "15" зачарувала всiх роботiв. Замiсть обслуговувати кiбернетичнi пiдлогонатирачi, пилососи та праски, продавцi шукали рiшення, i нiчого ух не обходило. Це смiшно, але менi не було кому заплатити, а на самообслугу там ще не перейшли! Довелося взяти сувенiр на згадку про Кiберу задурно. А щоб роботи не подумали про людей зле, я й узяв найдешевшу роботячу книжечку...