Дивовижна історія Мері Стенз - Уэйд Роберт (читать книги без сокращений TXT) 📗
Далі йшла угода з Полом Барнардом, що репрезентував Національний телевізійний центр, про серію виступів у телевізійних програмах, а також із Джо Мередітом — про участь у кількох фільмах компанії “Зеніт”. І нарешті, Дейв Гартмен з агентства “Гартмен і Бауер” запропонував укласти спільний контракт з Лорою Смайт і фірмою “Черіл”, який дозволяв би їй рекламувати вироби косметичної фірми “Глорія” у Сполучених Штатах — за умови, що вони не конкуруватимуть із “Врододієм”.
Тоні Лурі вважала, що це може бути прийнятним для певних косметичних виробів, котрі не мають нічого спільного з кремами, — як-от, — скажімо, лаки для нігтів, засоби для волосся, шампуні, пудри тощо, — але зажадала, щоб у кожному рекламному оголошенні неодмінно було посилання на “Врододій”.
— “Врододій” зробив мене красунею, а тепер я зберігаю свою красу за допомогою виробів фірми “Глорія”, — запропонувала вона. — Або щось подібне.
Гартмен не виявив особливого ентузіазму.
— Навряд чи наші замовники погодяться отак задурно рекламувати “Врододій”. Інша річ, коли б можна було встановити безпосередній зв’язок — якби, приміром, фірма “Глорія” дістала від вас ліцензію на виготовлення “Врододію” в Сполучених Штатах.
— Ми вже маємо там власні канали збуту, — відказала міс Лурі. — Щоправда, ми ще не уклали контракту на “Врододій”. Хотіли почекати й побачити, які наслідки дасть рекламна кампанія в Англії, а тоді вже думати про експорт.
— Дозвольте мені спочатку переговорити з керівниками “Глорії”, — попросив Гартмен. — Маючи ліцензію на “Врододій”, вони б завалили ним американський ринок, і зрештою ваша фірма вигадала б більше. До того ж, це полегшило 6 використання міс Смайт у рекламних цілях.
Міс Аурі з хвилину міркувала.
— Можливо, ви маєте рацію. Я пораджуся з містером Фасберже і тоді дам вам знати. Мабуть, ми дійдемо взаємовигідної згоди,
Ейб Шварц був стриманий в оцінці наслідків своєї дводенної діяльності.
— Це тільки початок, Лоро, — сказав він дівчині перед тим, як вирушити назад до Канна. — Ми з вами зачепили на гачок щось близько двох з половиною мільйонів доларів, та не мине й півроку, як потроїмо цю суму. Правда, грошей поки що нема. Все це на папері, але скоро буде підписано контракти, ми почнемо збирати аванси. А тим часом я умовлюся з Реєм Сомерсом, щоб він узяв на себе рекламу. Нехай тільки розпочнеться кампанія “Врододій”, і він закрутить таке, що всі ахнуть. Можливо, влаштує кілька пишних прийомів для представників преси. Вам треба бути готовою давати нескінченні інтерв’ю, позувати фоторепортерам, а потім Сомерс сам розкаже вам, що й до чого.
Мері мовчки кивнула. Вона була задоволена, що Шварц весь час говорить сам.
— І ще одне, — провадив він. — Не чекайте наслідків дуже скоро. Контракти потребують часу. Юристи завжди чіпляються до деталей і торгуються за проценти. Та коли вже все погоджено й підписано, події почнуть розгортатися з такою швидкістю, що ви й незчуєтесь, як будете в повітрі на шляху до Лос-Анжелеса. Отож, не гаючись, подбайте про візу. За гроші не турбуйтеся — це ми влаштуємо самі. Єдине, що від вас вимагається, — мати такий же чудовий вигляд, як зараз, — це дуже важливо.
— Постараюсь, — пробурмотіла Мері.
— Щодо мене, то я буду в Канні ще тиждень, потім повернусь у Штати. Зв’язок триматиму з Семом Вассерманом. Через нього ви будете в курсі всіх подій. Тим часом, якщо про це рознюхає преса і тут почнуть вештатися репортери, не кажіть їм ні слова. За вас говоритиме Рей Сомерс. Він знає, як поводитися з цією братією. — Шварц позирнув на годинник. — Ну, мені час. Побачимось наступного тижня, коли зніматимуть кінопроби. А поки що бувайте.
Шварц пішов разом з іншими. З вікна вілли Мері спостерігала, як нерівною звивистою доріжкою одна за одною повільно з’їжджали на прибережне шосе їхні машини, — отих п ятьох, що на короткий час увійшли в її життя і знову подалися геть. Але їхній вплив у світі краси й мистецтва тепер уже напевне мав змінити все її майбутнє і принести незліченне багатство й розкіш.
“Мені поталанило, — подумала Мері, провівши очима останню машину, що швидко зникла з очей. — Мабуть, у мене таки справді щаслива доля”.
— За цих обставин ми вельми зацікавлені у вашому майбутньому, — говорила Тоні Лурі, помалу відсьорбуючи джин з вермутом із склянки, що мінилася всіма барвами веселки.
Вона й Мері стояли біля одного з широких вікон вітальні, споглядаючи тиху гладінь затоки, що легенько мерехтіла в місячному сяйві. Не звертаючи уваги на жвавий гомін інших гостей, вони стиха розмовляли між собою.
— На сьогодні ми маємо таке становище: рекламна кампанія цілком підготовлена, її можна починати. Зроблено все, що потрібно. Напочатку ми думали тільки про рекламу, і ви були для нас не більш ніж наймана манекенниця, яку мали звільнити зараз же після закінчення досліду. Та доктор Престон зробив своє діло надто добре, і тепер значення цього експерименту виходить далеко за межі збуту нового виробу. По суті, ми створюємо живу легенду, і ця легенда може стати важливішою за сам виріб.
Міс Лурі закурила сигарету й глибоко затяглася. З обличчя її, як відзначила про себе Мері, не сходив ледь помітний вираз холодного цинізму.
— Отож ми вважаємо за свій, сказати б, обов’язок керувати вашими вчинками й спробувати визначити ваше майбутнє. Коли говорити щиро, то мені здається, міс Стенз, ми поводилися щодо вас цілком чесно.
— Я не нарікаю, — озвалася Мері.
— А дозвольте вас запитати: чи поводилися ви так само чесно щодо нас?
— По-моєму, я старалась як могла.
— Різнобічні у вас старання. Адже ви старались і для журналу “Очевидець”.
Мері скрушно зітхнула.
— То ви знаєте…
— Більше, ніж ви собі уявляєте. Не можна служити двом хазяїнам, міс Стенз.
— Це сталося незалежно від моєї волі. “Очевидець” найняв мене…
— Щоб ви діяли як шпигунка. Мері похмуро кивнула.
— Усе це, певно, Віллербі. Я ніколи не вірила йому по-справжньому.
— А він не вірив вам. Зрештою, він працював на нас. Чи ви гадаєте, що всі такі двоєдушні?
— Репортаж в “Очевидці” заборонено, — зауважила Мері.
— Це зробив містер Фасберже. На щастя, серед його знайомих знайшлася потрібна особа — куди впливовіша, ніж ваш Пол Дарк.
Мері якусь хвилю вагалась, тоді сказала:
— Міс Лурі, зрозумійте, будь ласка, що я нічого не робила з лихим наміром. Спочатку я працювала на “Очевидець”. Тепер бачу, що то була помилка. Я рада, що репортаж заборонено.
— Ще б пак! — глузливо докинула міс Лурі. — Адже першою жертвою розголосу в пресі стала б ваша ж таки розпрекрасна персона. Не забувайте про одну важливу деталь: ваша врода нетривка. Її треба постійно підтримувати, і час від часу вам доведеться проходити повторний курс лікування у доктора Престона. Втім, не будемо прикидатись — у доктора Джеймса Раффа. Якщо ви розкриєте його роль у цьому досліді, він навряд чи буде вам вдячний. А я не знаю іншого лікаря, здатного провадити лікування стимуліном.
— Я про це не думала, — призналася Мері. — Повірте, я зовсім не ворог фірмі “Черіл”, і мене тільки тішить те, що репортаж в “Очевидці” вчасно притримали. Колись мені здавалося, що я закохана в Пола Дарка, і це дуже впливало на мене. Тепер мені до нього байдуже. Єдине, чого я хочу, — бути по змозі корисною.
Міс Лурі злегка посміхнулась.
— Боюся, цілковитої довіри у нас ще немає. Ось чому ми зв’язуємо вас якими тільки можемо контрактами.
Містер Фасберже дуже зацікавлений, щоб ви сягнули якнайвище і стали світовою знаменитістю, — ви ж бо маєте для цього всі підстави. Зрозуміла річ, фірма “Черіл” теж хоче бути причетна до ваших успіхів. Ми допомагатимемо вам усіма можливими способами. У відповідь просимо лише… однодушності.
— Так, — мовила Мері. — Це я вам обіцяю.
— Ухвалено, що Ейб Шварц діятиме як ваша довірена особа, — провадила міс Лурі вже більш діловим тоном. — Але він не зможе укласти жодної угоди без санкції містера Вассермана, що виступатиме від імені містера Фасберже.
