Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Фантастика и фэнтези » Научная фантастика » Бот - Кидрук Максим Иванович (книги бесплатно без регистрации полные .TXT) 📗

Бот - Кидрук Максим Иванович (книги бесплатно без регистрации полные .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Бот - Кидрук Максим Иванович (книги бесплатно без регистрации полные .TXT) 📗. Жанр: Научная фантастика. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Скарбом виявився похідний наплічник, закутаний у товстий целофан. У ньому лежали болівійський паспорт на ім’я Луїса Фернандеса, п’ятнадцять мільйонів песо готівкою [127], набої для «Маґнума», фотографії парагвайських порнозірок, кілька сувенірів, що залишились Джеймі від батька, та рулон туалетного паперу. Відчистивши рюкзак від піску, Макака викинув туалетний папір і постери з цицькастими парагвайками. Секунду провагавшись, порвав на дрібні шматочки паспорт громадянина Болівії. Потому він цілу хвилину дивився на пачки з грошима — клятими ненависними папірцями, котрі зіпсували йому життя. Подумував, чи не позбутися їх. Спалити і розвіяти понад пустелею.

Сухий вітер клубочився вихорами, звиваючи з піску химерні, подібні на духів фігури.

Помізкувавши, Джеймі все ж вирішив залишити гроші у себе. На зовсім трохи. Так би мовити, тимчасово. Все ще під враженням учорашнього інциденту пігмей надумав віддати їх тим, кому вони справді потрібні. Куди-небудь, де гроші будуть використані на богоугодні справи. Наприклад, настоятелю собору в Антофагасті. Якщо він не візьме, то в який-небудь дитбудинок. У крайньому випадку — просто роздати бідним. Макака подивився на безхмарне небо, немов чекаючи від Нього схвалення, після чого, заспокоєний, поскидав пачки назад у наплічник.

Повернувшись на дирчик, мафіозі закинув торбу за спину і маловідомими ґрунтовими манівцями почав вибиратися з пустелі. Оскільки до місця, де був закопаний скарб, ближче пролягала траса № 5 (східне відгалуження Панамерикани), пігмей попрямував на схід. За півгодини він дістався магістралі, звідкіля з високо піднятою головою і непохитним рішенням почати праведне життя завернув на південь. Кілька разів назустріч їхали військові вантажівки, один раз трапилася колона з восьми бронетранспортерів «МОВАҐ Піранья» [128] та жовто-бурого плямистого джипа «Land Rover Defender». А на самому під’їзді до Кармен-Альто над його головою, нахиливши носи, промайнули три «Eurocopter AS350», бойові гелікоптери французького виробництва, що стоять на озброєнні чилійської армії. Похмурі й грізні вони неслися на північний схід, до Калами.

Мабуть, Господь повірив Макаці, бо сприяв йому. Джеймі конкретно щастило. Ніхто його не спинив. Коротун вискочив з небезпечної зони менш ніж за чверть години до встановлення на дорогах провінції Ель-Лоа постів та загороджень.

Після Кармен-Альто зустрічних автомобілів більше не було. Панамерикана незвично пустувала (маленький чилієць не знав, що військовий пост, виставлений вище по дорозі № 5, завертав усі машини на трасу № 1, подалі від Калами та Сан-Педро).

Не доїжджаючи кілька кілометрів до Бакедано, Джеймі Макака несподівано нагледів трійко силуетів зліва від магістралі. Один з них, найхудіший, обернувшись на звук мотора його дирчика, почав був піднімати руку з виставленим угору великим пальцем. Побачивши, що транспортний засіб двоколісний, незнайомець опустив руку і відвернувся. Джеймі скинув швидкість. Постаті зацікавили його. Hitch-hiker’и в Чилі — рідкісне видовище. Тим більше, ці троє геть не схожі на тих убогих europeos autoestopistas [129], готових ускочити у першу ліпшу машину, бодай і в лайновоз, аби тільки кудись їхати. У них навіть рюкзаків немає.

Наблизившись, Джеймі здивувався ще більше. Двоє чоловіків (один — здоровий, як слон) і дівчина. Подорожні виявилися нетутешніми, і виглядали так, наче вчора ввечері їх страшно били в якомусь із барів Аріки [130], після чого вони всю ніч трюхикали пішака аж до Антофагасти. Дівчина примотала праву руку ганчір’ям до тулуба. Її плече неприродно витикалося вгору і вперед. Обличчя страхітливо попалене. У ґевала наполовину заплило ліве око. А лице русявого було роздряпане, наче його тягали мордою по асфальту.

Макака обігнав подорожніх і спинився. Щось кольнуло його прямісінько в серце.

— Buenos dias, vagabundos [131], — стягуючи шолом, привітався він з незнайомцями.

Від них страшенно смерділо потом. Хоча після вчорашніх перемовин з Господом про Джеймі теж не можна було сказати, що він пахтить трояндами.

«Чого став? — вороже зиркнув на коротуна Тимур. Погляд промовисто виражав його думки. — З твого велосипеда нам користі ніякої», — хлопець почувався змореним і злим.

— Може, попросимо його, нехай подзвонить комусь із родичів? У нього ж має бути мобільний. Раптом вони нас… — Лаура заглухла, не закінчивши думку. Ніхто з них — ні вона сама, ні Тимур, ні Хедхантер — не знали іспанської. Тимур міг читати, але з розмовною мовою у хлопця були нелади.

Джеймі спостерігав за ними зі змішаним почуттям співчуття та огиди. Кляті ґрінго! Пришкандибали бозна-звідки, нахапалися проблем, а тепер плентаються у свої посольства, жалітись про те, які погані чилійці. Саме так! А як інакше? Як іще вони можуть опинитися посеред пустелі та ще й у такому задовбаному вигляді? Макака люто насупився.

Та наступної миті мавпячий вишкір зійшов з його лиця. Він вкотре згадав гарячі очі над океаном і дану Всевишньому обіцянку. Ця трійця тут неспроста. Це знак. Стопудово знак. Господь почув його клятву і відразу взявся перевіряти її на міцність. Мавпяче лице набуло підлабузницько-благочестивого виразу. «Всі ми діти Господні, — куцан подумки наказав собі триматися. Хай як буде важко — не грішити навіть у думках. — Ти сумніваєшся в мені, Отче? Хочеш перевірити, чи вартий я того, щоб поповнити ряди твоєї пастви? О, я Тебе розумію. Я покажу Тобі, — Джеймі розправив куці плічка, — покажу, на що я здатен». Він стягнув наплічник зі спини, зліз із дирчика і підійшов до незнайомців.

Ріно сторожко зирив на недоростка. Попри скромні габарити, здоров’як безпомилково розпізнав у пігмеєві колегу по цеху. Щось підказувало: вельми небезпечного колегу. Джеймі тим часом підступив упритул, занурив руку в рюкзак і витягнув звідти… чотири товстенних пачки з грошима.

— Es un regalo… hay para todos [132], — смиренно, і разом з тим урочисто проказав він, ткнувши гроші Тимуру.

Хлопець збентежився від несподіванки.

— No entiendo, senor [133], — відповів єдине, що спромігся згадати, програміст, мнучи пачки пальцями. Він був шокований. Коротун видавався йому казковим ельфом.

— Ентьєндо, ентьєндо, — встрянув Хедхантер. Розчепіривши пальці, поклав м’язисту долоню на гроші, аби Тимур не здумав їх повернути.

— Ми не можемо взяти бабло, — прошепотів хлопець. — Це якось…

— Заткни хавало! — рикнув на нього Ріно.

Заледве стримуючи набуті за роки кримінальної практики рефлекси, заглушуючи знавіснілих демонів у голові, Джеймі відступив кілька кроків назад і жестом ще раз показав: беріть. Трохи нервовим вийшов той жест. При цьому його погляд не відривався від чотирьох пухкеньких пачечок. Макака багато чого чинив за життя, але такого геройства, такого безкомпромісного самозречення — ще ніколи. Він аж спітнів.

— Muchas gracias, chica! [134] — кинув услід Хедхантер.

Карлик похолов. Це йому почулось чи переросток справді обізвав його дівахою? Джеймі запeкло, виклично вп’явся у гіганта. Ніздрі роздулись, мов кратери. Думки про Бога зі свистом повилітали крізь вуха. Таких дебелих і нахабних гівнюків він ще не зустрічав (на вигляд Ріно був чи не втричі більшим за куцана). Ви тільки гляньте, скотина яка: йому дають купу грошей, а він… гр-р-р! У Макаки від збудження почала смикатись щелепа. Він пожирав амбала хижим поглядом, уявляючи, як дістає з рюкзака «гармату», повільно наводить дуло на здорованя і відстрілює його слонячу цюцюрку аж ген до тих пагорбів.

вернуться

127

Приблизно тридцять тисяч американських доларів.

вернуться

128

MOWAG Piranha (нім.) — колісні бронетранспортери, розроблені швейцарською корпорацією «MOWAG» (з квітня 2010 назва змінена на «General Dynamics European Land Systems — Mowag GmbH»). Стоять на озброєнні в арміях більш ніж двох десятків країн (Швеція, Швейцарія, Бельгія, Іспанія, Канада, Чилі, США та ін.). У Чилі «Піранья» виготовляється за ліцензією компанією «FAMAE».

вернуться

129

Європейські туристи, що мандрують автостопом (ісп.).

вернуться

130

Аріка — найпівнічніше місто Чилі, відразу під кордоном з Перу.

вернуться

131

Доброго дня, волоцюги (ісп.).

вернуться

132

Це подарунок… тут вистачить на всіх (ісп.).

вернуться

133

Я не розумію, пане (ісп.).

вернуться

134

Велике спасибі, панночко! (Ісп.)

Перейти на страницу:

Кидрук Максим Иванович читать все книги автора по порядку

Кидрук Максим Иванович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Бот отзывы

Отзывы читателей о книге Бот, автор: Кидрук Максим Иванович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*