Сигнали з Всесвіту - Бабула Володимир (читать книги онлайн бесплатно полностью без сокращений txt) 📗
— Я відчувала те ж самісіньке, що й ви, коли потрапила сюди вперше, — задумливо сказала Алена. — І хоч це здається неймовірним, однак зараз ми проїжджаємо цирком.
— А чому, в такому разі, ми не бачимо його кільцюватого валу?
— Для цього ми повинні були б піднятись на кількасот метрів вище. Цирк Клавіуса — один з найбільших на Місяці. Він має діаметр понад двісті двадцять кілометрів.
— З такої відстані ми повинні були б бачити хоча б верхів’я гір, тим паче, що вони мають, як ви кажете, п’ять тисяч метрів висоти! — вперто стояв на своєму Северсон.
Алена не стрималась від сміху:
— Мені подобається, що ви так послідовно захищаєте свою точку зору. Але цього разу вам доведеться трохи виправити її. Місяць набагато менший за Землю, отже, його поверхня більш закруглена. Тому гори, які знаходяться від нас більш як на сто кілометрів, ховаються за обрієм.
— Так, ваша правда… — Северсон раптом посмутнішав, знітився. — Ви завжди праві. А я…
Алена подивилась на нього пильно, стурбовано. Тільки тепер вона усвідомила, що Северсон все ще не позбувся душевної депресії і досі страждає від хворобливого самоприниження.
— Чому ви повсякчас бачите в мені навчительку, а не подругу? — прошепотіла вона. — Звісно, в цьому винна я сама: я намагаюсь пояснювати, а замість того — повчаю…
Вона стиснула йому руку з каяттям. Обоє посміхнулись одне до одного.
Розділ ХІX
НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДОЩ
Всюдихід рвучко зупинився, обкрутнувся майже на місці і помчав до гірського масиву.
— Що трапилось? Чому повертаємо назад? — стурбовано запитала Алена, перестроївши передавач свого скафандра на хвилю водія.
— Радіолокаційна станція Південної обсерваторії виявила групу дрібних метеоритів. Найбільша небезпека загрожує ділянці біля Клавіуса.
Не встиг водій це вимовити, як за кілька кроків від всюдихода заклубочилася курява, наче від вибуху гранати. Потім здійнявся вгору ще один конус пилу. На схилі стрімкої скелі блиснув і згас криваво-червоний вогник.
Всюдихід на повній швидкості влетів у вузьку улоговину і зупинився, притиснувшись до вертикальної стіни.
— Їдьте далі, там буде безпечніше! — вигукнула дівчина.
Водій замість відповіді заперечливо похитав головою і показав угору, де між скель прозирав вузенький пруг неба з Чумацьким Шляхом.
Коли Алена й Северсон глянули туди, жах стиснув їм груди. В сяйві прожекторів згори повільно падали величезні кам’яні брили. Вони натикались на виступи в стінах ущелини, з тупою впертістю трощили скелі і, розсипаючись на дрібніші уламки, сунули вниз.
Все це відбувалось в абсолютній тиші. Зрушене метеоритом каміння падало на дно улоговини, здіймало коричнювато-сірий пил і лягало внизу конусоподібним насипом.
Ще довго після того, як упав останній камінь, Северсон і Алена не могли прийти до тями.
— Добре, що метеорити не влаштовують нам отакі концерти частіше… — порушив мовчанку водій. — Поки не збудували метеостанцій на полюсах, їзда по Місяцю була схожа на гру в лотерею. Тепер — зовсім інша річ. Дивуюсь, що сьогодні про небезпеку оголосили так пізно. Мабуть, хтось заспав біля радіолокатора: метеоритний дощ можна виявити значно раніше.
— А що, коли такий дощ покропить ангари на аеродромі? — запитав Северсон. — Адже метеорити легко можуть пробити скляні стіни…
— Ми тепер знаємо досить точно, коли Місяць на своєму шляху зустрінеться з роєм метеоритів, бо вони обертаються навколо Сонця так само регулярно, як і Земля. Крім того, радарні станції ведуть безперервні спостереження, щоб не трапилась якась несподіванка. А якщо будь-який рій прямує на будови, автомати одразу ж вмикають над ними захисну завісу з високочастотних променів, які розпорошують метеорити на дрібний пил. І якшо якомусь камінчику вдасться прорватись крізь цю запону, його затримають стіни будови, бо вони зроблені з трьох шарів особливо пружного скла. Силу удару метеорита послаблює також заповнений повітрям простір між стінками.
— А як захищається від метеоритів міжпланетний літак?
— Пілоти завжди точно проінформовані про рух метеоритів, тому заздалегідь обходять великі рої. Проти поодиноких небесних тіл ракетоплани захищені так само, як і будови на Місяці: потрійними стінками та високочастотними променями. А втім, на невеликій відстані між Землею та Місяцем метеорити трапляються дуже рідко… Ну, друзі, небезпека минула, продовжимо нашу подорож.
Водій натиснув на кнопку управління, але машина не зрушила з місця. Тоді він вийшов назовні. Схилився над задньою частиною всюдихода і безнадійно махнув рукою:
— Все!.. Двигун розтрощено вщент!.. І коли б метеорит упав на метр ближче, то… — водій не закінчив, але все було ясно і без пояснень.
— Що ж робити? — занепокоїлась Алена.
— П’ятсот кілометрів, які лишились до кратера Тіхо, до вечора пішки не пройдеш. Доведеться просити допомоги… — водій ввімкнув головний передавач всюдихода, приєднав до нього мікрофон свого скафандра. — Алло!.. Алло!.. Говорить всюдихід номер сімнадцять… Викликаю кратер Клавіус, академіка Шайнера…
— Я — Шайнер… — почулося одразу ж в навушниках шоломів Северсона та Алени. — Що трапилось, Пельтон?
— Машину пошкоджено метеоритом. Ми стоїмо край Моретуської ущелини. Просимо допомоги…
— Вилітаємо негайно… Лікар потрібний? — схвильовано запитав Шайнер.
— Ні, у нас все гаразд.
Водій вимкнув передавач і обернувся до пасажирів:
— Запрошую вас на невелику прогулянку. Не будемо ж ми тут чекати склавши руки.
Всі вийшли з машини і попрямували до широкої розколини в скелі.
— Це — найкоротший шлях до озера Перемоги, — пояснював водій. — Я тут як вдома…
В кінці розколини з’явилась невелика площина, обмежена прямовисними кам’яними стінами.
— Озеро, правда, без води, — посміхнувся водій. — Але це не має значення. Коли хочете знати, тут — найвидатніше місце всього Місяця… Чи бачите, товаришу Северсон, отой великий курган посеред рівнини?
Курган вражав своїми правильними обрисами. Довга темна тінь, що простяглась від нього по рівнині, теж мала чіткі, рівні краї.
— Цю піраміду побудували люди? — запитав Северсон.
— Так, — ствердила Алена. — Ходімо ближче. Може, ви розшифруєте таємничий напис на цьому кургані.
Лише за кілька десятків метрів від піраміди Северсон
звернув увагу на те, що на її вершині, на невеликому майданчику, стоїть чудний гусеничний всюдихід.
Северсон зупинився, згорнув руки і схилив голову.
— Не треба скорботи, Лайфе! — насмішкувато вигукнула Алена. — Це не могила, а пам’ятник слави!.. — Вона взяла Северсона за рукав скафандра і підвела до освітленої сонцем піраміди. З прикріпленої до неї чорної дошки сяяли золоті літери.
— Це — російський шрифт! — вигукнув Северсон і швидко почав читати: — “На цьому місці приземлилась перша ракета, запущена з Землі на Місяць. Честь і слава великому Ціолковському, який показав нам шлях у Всесвіт! Слава науці, яка увінчала людство вінком перемоги над космічним простором!” — Він замовк, пильно подивився на всюдихід. — І хто ж отой щасливець, що першим став на поверхню Місяця?
— Оцей всюдихід. Його екіпажем були тільки керовані по радіо апарати. Після приземлення, — вірніше, примісячення, — ракети всюдихід виїхав з неї на оцю рівнину. Телевізійні камери були тими першими очима, що глянули на Місяць зблизька і передали зображення на Землю. Пригадую цю хвилюючу мить так яскраво, наче це було вчора, а я ж тоді ходила в перший клас! Ту передачу з Місяця ретранслювали всі телевізійні станції світу…
Мандрівники ще якийсь час оглядали рівнину Перемоги, а потім в навушниках шоломів їхніх скафандрів пролунали сигнали виклику; на зоряному небі з’явились два рухомі ясні вогники, — наближався рятувальний ракетоплан.
