Прекрасні катастрофи - Смолич Юрий Корнеевич (книги онлайн бесплатно .TXT) 📗
До сьогодні ми маємо вже три покоління сонячних вихованців. Незабаром буде четверте: Ямині і його однолітків доньки вже ходять вагітні. Ми з глибоким зворушенням і ентузіазмом чекаємо на первістків цього четвертого покоління. В четвертому поколінні ми дамо світові найдосконаліші зразки біологічної гармонійності людського організму.
Надміру зворушений, Нен-Сагор спинився, його пафосний монолог був зустрінутий загальною мовчанкою. Мовчав також і Яма, він був зовсім спокійний. Тільки місіс Ліліан по короткій паузі тихо промовила:
— Я ніколи не могла простити Нен-Сагорові того, що він ізолював мене від сонячного виховання і ізолює від нього моїх дітей. От чому я ворогувала з ним і на науковому полі. От чому я стала відома в Лондоні як завзятий опонент Нен-Сагорових теорій. В своїх запереченнях я шукала тієї хиби в Нен-Сагорових позиціях, яка б зрівняла мене з цілим його сонячним поколінням. Але для себе, на жаль, я цієї хиби не знайшла. Я примушена була визнати всю правдивість і доречність цілої системи виховання.
Всі мовчали ще.
Нарешті Думбадзе заговорив перший:
— Ви дозволиле мені, шановний патроне, одне запитання?
— Так, — вийшов із задуми Нен-Сагор.
— Спектральні процедури — це єдині процедури в системі вашого виховання чи є ще якісь інші? Я хочу тобто спитати, чи мають ваші сонячні вихованці ще якийсь раціон, чи, кр.ім спектральних процедур, вони вільні поводитися, як їм заманеться?..
— Я розумію вас, — не дав йому договорити Нен-Сагор. — Пробачте, я забув про це сказати. Звісно, існує ще й загальний раціон та інші процедури. Ми використовуємо елементарні правила дієтики та бальнеології. Ми не вегетаріанці, але ми їмо м’яса мало, нормуючи його дози. Ми використовуємо воду на загальний масаж, в душах і так далі. Дієтика і бальнеологія відіграють у нашому вихованні чисто допоміжну роль.
— І все?
— Все.
— Чудово! — задумливо проказав Думбадзе. — Чудово!
Всі знову замовкли. Ні сер Овен Прайс, ні сер Освальд Кеммері, ні тим паче сер Олівер Вебенс не промовили й слова. Сер Овен Прайс присунув до себе стенограму Альберта Сю й уважно в неї поглянув, так начебто він розумівся на закарлючках стенописьма. Тоді Думбадзе знову порушив мовчанку.
— Ви дозволите, патроне, висловити одне зауваження?
— О так!
— Скажіть, шановний патроне, вам ніколи не спадало на думку, що… що ви, виховуючи тут, у затишку буколічного Геліополя, за своєю геніальною системою нову сонячну людину, новий людський організм, вириваєте цей організм із соціальних умов? Ви абстрагуєте її. Чи певні ви, що ваше сонячне покоління буде таке ж здорове й кремезне, коли ростиме воно не в затишку Геліополя, а на заводах чи в конторах середнього міста, нехай і з повним та сумлінним виконанням усіх сонячних процедур? Чи відкидаєте ви ту думку, що соціальні умови, умови життя, побуту та праці впливають величезною мірою на біологію? Чи вірите ви в можливість здійснити свою систему виховання на цілому світі — взагалі десь за межами вашого Геліополя? І чи гадаєте ви, що застосування нашої системи і за інших соціальних умов дасть аналогічні блискучі результати?
Запала глибока тиша.
Раптом сер Овен Прайс страшенно захвилювався. Він навіть зірвався з місця і поспішно гукнув до Альберта Сю:
— Альберте, ви повинні точно занотувати те, що зараз почуєте!
Сер Олівер Вебенс враз прокинувся від цього вигуку й перелякано пробурмотів:
— Так, так, я з вами цілком згодний.
Нервування сера Овена Прайса не було випадкове: од відповіді Нен-Сагора залежало й вирішення королівської ревізійної комісії, якої повноважним головою він мав честь бути. Правда, вирішення це зроблено вже давно наперед, ще в Лондоні, і готова резолюція повноважної ревізійної комісії лежала собі в другому відділі Прайсового портфеля, але мусив же він, повноважний голова повноважної ж комісії, виправдати ті королівські кошти, що витрачені були на подорож трьох членів королівської комісії та її секретаря… Тому він нервувався, чекаючи на відповідь Нен-Сагора. його нервування, як за командою, підтримали, і його поважні колеги — сер Освальд Кеммері та сер Олівер Вебенс, що допіру прокинувся від затишного сну.
Нервувалися також і Думбадзе з Коломійцем. Вони нервувалися тому, що блискучі наукові винаходи лікаря Нен-Сагора захопили їх і очікувана відповідь повинна була остаточно встановити для них, кого мають вони перед собою, — геніального фантаста чи наукового генія з глибоким і здоровим глуздом.
Місіс Ліліан та Яма нервувалися з інших причин. Вони нервувалися тому, що зараз цією відповіддю мало бути остаточно сформульовано роботу всього їхнього життя та життя двох поколінь їхніх предків.
Не нервувався тепер тільки сам Нен-Сагор. Нен-Сагор тепер був уже цілком спокійний: він знав, що залежить від його відповіді.
І тому, цілком свідомий значення й дальших результатів своєї відповіді, він тихо й спокійно відповів:
— Ні.
— Ні?
Це “ні” в різній інтерпретації вигукнуло аж п’ятеро голосів. Навіть сер Олівер Вебенс узяв участь в цьому загальному вигуку.
— Ні,— Є повторив знову Нен-Сагор. — Ні! Ми цілком певні, що застосування нашої системи за інших соціальних умов не дасть аналогічних результатів.
— Тобто, — зірвався Думбадзе, — ви хочете цим сказати…
— Я хочу цим сказати, що запровадження нашої системи біологічного виховання людського організму вимагає насамперед цілком певних соціальних передумов… Ви занотували це, містер Сю?
Альберт Сю сподівався на таке запитання, але він чекав почути його не від Нен-Сагора, а від свого патрона, сера Овена Прайса, і тому дещо розгубився. Він не знайшов, що промимрити у відповідь.
Та його відповідь нікому й не була потрібна. Сер Овен Прайс зовсім не розгубився. Сер Овен Прайс, навпаки, був цілком задоволений з такої відповіді Нен-Сагора: його резолюція з другого відділу портфеля орієнтувалася саме на таку відповідь.
Тому сер Овен Прайс, не поспішаючи, уїдливо посміхнувся:
— Чудово, сер! Ви цілком послідовні, сер! Три тижні тому ми мали нагоду вже чути аналогічну вашу доповідь, сер! І ви довели її саме до цього висновку, сер. Ми хотіли б, сер, почути тепер і далі. Ми хотіли б, сер, почути зараз од вас ті, безперечно, цікаві й дотепні мотивації, якими ви в’яжете в одно такі дві далекі науки, сер, як біологія та соціологія. Ми хотіли б почути, сер, якими мотиваціями ви підпорядковуєте таку точну науку, як медицина, такій неточній науці, як соціологія…
— Ви помилилися, очевидно, сер, — перепинив його Нен-Сагор, — ви, мабуть, хотіли сказати: таку неточну науку — медицину такій точній — соціології?
— Хм… — сер Овен Прайс з ненавистю поглянув на Нен-Сагора, але зустрів погляд саркастичний. — Хм. Не будемо сперечатися, сер. Ми, сер, чекаємо на ваші мотивації…
— Вам не треба буде довго чекати. Мої мотивації, сер, — це саме життя, сер. Наша наукова теорія сонцелікування та сонцевиховання цілком виправдала себе, сер. Факти, що ми їх учора та сьогодні продемонстрували вам, повинні були вас переконати, сер, якщо ви умієте й хочете бути об’єктивним, сер…
— О! — звів брови сер Овен Прайс.
— О, о! — звели брови й сер Освальд та сер Олівер.
Зауваження Нен-Сагора образило їх не менше, як і сера Овена Прайса.
— Але здійснення нашої системи біовиховання можливе лише при певних сприятливих побутово-соціальних умовах, сер. Це повинно бути вам, сер, зрозуміло, як зрозуміло це кожному профілактикові. А кожному профілактикові, сер, зрозуміла також і криза сучасної медицини, принаймні повинна бути зрозуміла. Європейська наука давно вже шукає причини кризи сучасної медицини. Одні знаходять ці причини в занепаді індуктивного методу біля ліжка хворого або в занепаді клініки. Другі — в боротьбі суб’єктивного з об’єктивним, індивідуального з типовим. І так далі, і таке інше. Але криза сучасної медицини не в цьому! Ця криза навіть і не в боротьбі механістичних концепцій з концепціями діалектичними, як це гадають інші представники європейської науки, бо боротьба ніколи не буває кризою: в цій боротьбі, навпаки, гартують медицину, виводячи наукову медицину на практичний шлях, а практичну — на науковий. Криза сучасної європейської медицини якраз в тому, що сама медицина неможлива і безглузда без профілактики і профілактики саме соціальної. Соціальна профілактика…
