Дефіляда в Москві - Кожелянко Василь (читаем бесплатно книги полностью TXT) 📗
— Ні, товариш Жданов працює у себе в кабінеті.
— Запроси, скажи, хай папери свої прихопить, цікаво, над чим працює товариш Жданов у цей вирішальний для Батьківщини час.
— Готую проєкт постанови ЦК ВКП(б), товаришу Сталін, — доповів, увійшовши з текою під пахвою, А. Жданов.
— Похвально, похвально, товаришу Жданов, а з якого, коли не секрет, питання?
— З ідеологічного, товаришу Сталін.
— Дуже добре, ідеологія передусім, це означає, що ви вірите в нашу перемогу. А конкретніше?
— Постанова щодо літературних журналів «Звєзда» і «Ленінград», а також про ворожі збочення цієї навпівчерниці, напівблудниці поетеси Анни Ахматової та білоґвардійського очорнителя соціалістичної дійсности Михаїла Зощенка…
— За це, товаришу Жданов, треба випити, — Сталін підсунув Жданову келих із судоплатівським «снодійним». — Пийте!
— Не п'ю, ви ж знаєте, товаришу Сталін, у мене серце.
— Пийте, пийте, трохи коньяку допоможе вашому серцю, — крижаним тоном сказав Сталін. — Я ж п'ю. Жданов випив коньяк і впав на килим.
— Поскрьобишев! — гукнув Сталін. — Тут Жданов напився, як свиня, винесіть його поза леваду.
Почулись постріли, крики. Поскрьобишев — поранений, закривавлений — ввалився в двері зі словами: «Диверсанти».
