Гордовита пара - Куліш Пантелеймон (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗
Жалоба
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.
Гордовита пара - Куліш Пантелеймон (читать книги онлайн бесплатно регистрация TXT) 📗 краткое содержание
«Гордовита пара» Пантелеймона Куліша – це оповідання про нещасливу долю молодої дівчини, яка закохалася у хлопця, але він посватався до іншої. Для твору характерна жива народна мова, фольклорний колорит. Оповідання «Гордовита пара» є одним з найвідоміших творів малої прози письменника поруч з такими як «Орися», «Циган», «Дівоче серце» тощо.
Гордовита пара читать онлайн бесплатно
ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ
ГОРДОВИТА ПАРА
(Бабусине оповідання)
Снігом віконечко наше забило… Завірюха… Як то нашим тепер серед шляху? Ростіть скорійш, хлоп'ята, на підмогу татусеві. І матері нема щось довго з річки. Ростіть, ростіть, дівчаточка! Добре сидіти в теплому запічку за старими головами… А як я осталась на світі малою сиротиною – всякої нужди дознала. Яка то, боже мій, давня давнина, а коротенький час дівоцький наче мені вчора змигнувсь… Тепер, що ні почую, забуваю, а крізь ті молодощі дивлюсь у давнину, наче крізь воду прозірну. Так, як оце ви обсіли мою куделю, – щоб були здоровенькі,– так було й я зимою граюсь ляльками при своїй бабусі… Дай їй, господи, всі митарства пройти та й не зупинитись!
Древня була моя бабуся-покійничка, – ще то з тих старосвітських людей, що шведчину й усякі невпокоі козацькі своїми очима бачили. Тоді, діточки, на Вкраїні велось не по-нашому. Що страшно, то страшно було слухати, а серце линуло голубом у ту старовину невпокійну. Козаки були козаками, дітоньки – одно слово: скрізь пахло волею; земля була розкішна; риби в воді, звіря в гаях – аби охота ловити; і трави були буйніші; здається, й сонце сіяло краще на святому небові,– далебі, дітки! Тим-то й бабуся-покійничка було каже: “Не стає, не стає, моя дитино, таких дівчат і козаків на Вкраїні, як за мого були дівування”.
Найчастійш було споминає про Марусю Ковбанівну, що такої краси, каже, і світ настав – не бувало. Я, каже, була ще підлітком, то мені її коло церкви показували здалеку. До неї й приступити, каже, було страшно; така велична. Кунтуш на їй – самі златоглави, коралі на їй – усі в дукачах. Давнього була роду козацького Маруся Ковбанівна, – то ніхто не вбереться краще її між люде. І козаки-молодики її жахались, не то що. Очима поводить – наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею. Владична, справді, каже, владична була краса в Ковбанівни.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.