Твори - Хвильовий Микола Григорович (чтение книг .TXT) 📗
Німецький експресіонізм мав загалом значний вплив на українську літературу 20-х років. Цей вплив відчутний і в трактуванні Хвильовим та його однодумцями «романтики вітаїзму» як провідного стилю доби.
56 Верхарн Еміль (1855—1916)—бельгійський поет, драматург, критик. Один з представників символізму. Попри песимізм і скорботу, в творчості Верхарна звучить і віра в героїчну людину, в історичний прогрес.
57 Уїтмен Уолт (1819—1892)—американський поет, публіцист, реформатор американської поезії. Ідеї очищаючої людину близькості до природи набули у нього космічного характеру. У їтмен — один з найвизначніших-майстрів і новаторів вільного вірша.
58 Лондон Джек (справжнє прізвище Джон Гріффіт; 1876—1916) — американський письменник. Автор неоромантичних повістей та оповідань про північ, про життя на морі, роїману-утопії «Залізна п’ята» (1908), реалістичного роману «Мартін Іден» (1909) та ін. Під «волошками» мається на увазі традиційність, «неавангардність» реалістичної манери Дж. Лондона:
59 Филипченко Іван Гурович (1887—1939) — російський радянський пролетарський поет, у 1918—1928 рр. співробітник редакції «Правди». В поезії переважають космічні, планетарні мотиви, уславлення Пролетаріату як господаря Землі.
60 Л е й т е с Олександр Михайлович (1899—1976)—український та російський критик і літературознавець, автор статей про Т. Шевченка, П. Тичину, В. Маяковського, Дж. Байрона, С. Цвейга та інших, один з упорядників книги: Лейтес А. і Яшек М. Десять рої^ів української літератури (1917— 1927).—У 2-х т.—Харків, 1928.
61 «Перші сонячні вибухи» — рецензія М. Хвильового (під псевдонімом М. Тростянецький) на збірку В. Поліщука «Соняшна міць» (1920). Була вміщена у збірнику «Жовтень» (1921.— С. 102—114). Рецензія Хвильового на книжку В. Поліщука була вміщена також у газеті «Вісті» (1922.— № 287).
62 «П у п и ш к і н и».— М. Хвильовий звертається тут до образу одного
з персонажів свого оповідання «Лілюлі», голови пролеткульту Пупишкіна, безірамотного й претензійного російського міщанина, який хоче керувати культурою на Україні.
63 Аполлон — у грецькій міфології й релігії син Зевса й Лети (Лето), бог-цілитель і покровитель мистецтв.
64 Плева к о Микола Антонович (1890—1941) — український літературознавець і бібліограф. Упорядник двотомної «Хрестоматії нової української літератури» (Харків, 1927), де вміщено біографії 75 письменників з докладною бібліографією.
65 Капустянський Іван Назарович (1894—1939) — критик, автор книги «Валер’ян Поліщук. Спроба характеристики творчості з портретом, автографом і автобіографією поета та бібліографічним покажчиком» (Харків,
1925),
1,0 «Е й ф е л е в а башта»—вірш В. Поліщука, написаний у 1925 р.
67 «И з искры возгорится пламя» — цитата з вірша пое і а-декабриста О. І. Одоєвського (1802—1839), написаного в Сибіру у відповідь на віршоване звернення О. С. Пушкіна до декабристів («Во глубине сибирских руд», 1827). Ці слова були епіграфом до газети «Искра», першого центрального органу російської соціал-демократичної робітничої партії.
68 ...з а «облаком в штана х».— Мається на увазі поема В. Маяковського «Облако в штанах» (1915), яка тут уособлює ранній період творчості поета.
УКРАЇНА ЧИ МАЛОРОСІЯ?
Памфлет «Україна чи Малоросія?» написано 1926 р. у ході літературної дискусії 1925— 1928 рр. Заборонений цензурою твір був надрукований і відомий лише в уривках, зацитованих запопадливими й нетолеранткими критиками, зокрема А. Хвилею. До різних збірок памфлетів М. Хвильового, опублікованих за кордоном, входили лише уривки з «України чи Малоросії?» (Як, скажімо, до одного з останніх видань памфлетів Хвильового в англійських перекладах, підготовлених 1986 р. М. Шкандрієм: ТЬе сиІШгаї гепаіззап-се іп Шгаіпе. РоІетісаІ РатрМеіз 1925—1926. Мукоіа КН?уІо?у (Едмонтон). Через шість з половиною десятиліть у Партійному архіві Інституту історії партії при ЦК Компартії України вдалося віднайти машинописну копію «України чи Малоросії?» (Партійний архів Інституту історії партії при ЦК Компартії України.— Ф. 1.— Оп. 20.— Спр. 2257.— Арк. 1—102). Памфлет майже водночас опублікували журнали «Вітчизна» (1990.— № 1,2) та «Слово і час» (1990.— № 1). Знайдена копія рясніє друкарськими помилками, пропусками. За нею, зрозуміло, неможливо відтворити авторський текст без деяких неточностей. При підготовці тексту до друку виправлено фактичні помилки, правопис в основному дотримано за сучасними нормами. Подається за машинописною копією.
/ 1 Шіллер Йогани Фрідріх (1759—1805)—німецький поет, драма
тург і теоретик мистецтва Просвітництва.
2 Юринець Володимир Олександрович (1891—1937)—український радянський філософ, академік АН УРСР (з 1929 р.), завідуючий кафедрою Українського інституту марксизму-ленінізму. Виступав і як літературний критик. Був репресований. Йдеться про його статтю «З нагоди нашої літе-; ратурної дискусії» (Коммунист.— 1926.— 18 квіт.).
3 Держвидав — Державне видавництво України.
4 Хвиля Андрій * (справжнє прізвище Олінтер Андрій Ананійович; 1898— 1939) — учасник боротьби за Радянську владу на Україні, був членом УПСР, боротьбистом. З 1919 р. член КП(б)У, завідуючий відділом преси ЦК КП(б)У. Був репресований. Мова йде про його статтю «Про наші
літературні справи. (До літдискусії)», вміщену в газеті «Коммунист» (1926.— 24, 25, 28 квіт.).
5 Агітпроп — агітаційно-пропагандистський відділ ДК КП(б)У.
6 Герострат — грек з міста Ефес (Мала Азія). Спалив у 356 р. до н. е. храм Артеміди (одне з семи чудес світу), щоб обезсмертити своє ім’я. Переносно—честолюбець, що добивається слави за будь-яку цінуГ
7 Наполеон І (Наполеон Бонапарт; 1769 і82))—французький полководець і державний діяч, імператор Франції в 1804 1814 рр.
й, «Ну что, брат Пушки н?» — цитата з комедії М. Гоголя «Ревізор». Близьким знайомством з Пушкіним вихваляється в апофеозі своєї брехні нікчемний петербурзький чиновник Хлестаков.
9 Марксова характеристика щодо автора «Розбійни
ків».— К. Маркс і Ф. Енгельс писали про «Розбійників» ІНіллера у кількох роботах. Про вільнолюбний дух, невгамовну фантазію «Розбійників» йдеться у листі Ф. Енгельса до В. Гребера від 24 травня— 15 червня 1839 р. (Див.: Маркс К. и Энгельс Ф. Из ранних произведений.— М., 1956.— С. 297—298). Про Карла Моора як «першого «істинного соціаліста» в богемських лісах», бунтаря, якого не зрозумів його час, йдеться в роботі Ф. Енгельса «Істинні соціалісти» (Див/. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд.— Т. 3.—
С. 545 586).
ш Фрейлігратово ю — походить від прізвища Фрейліграт Ферді-нанд (1810^1876)—німецького поета, громадського діяча, члена Союзу комуністів. Співробітничав з К. Марксом у «Новій рейнській газеті». 3. часом відійшов від революційних позицій:
11 «... під густими мряковинами критик и...» — Тут і далі Хвильовий цитує згадані статті А- Хвилі та В. Юринця.
12 Р е й х л і н Йоганн (1455—1522) — німецький гуманіст, філолог. Боротьба Рейхліна з реакційними католицькими богословами на захист свободи наукових досліджень була підтримана багатьма гумацістамй («Листи темних людей» та ш.).
13 «... брошурки про українські «широкі можливо-с т і».— Мається на увазі брошура А. Хвилі, яка поки що невідома.
14 Молодогегельянство — ідеалістична філософська течія, що розвивала ідеї вчення Гегеля, виникла в Німеччині в 30^40-ті роки XIX ст. Молодогегельянство було радикальним лівим крилом гегельянства. Молодогегельянці підкреслювали, на противагу гегелівському «світовому духу», роль самосвідомості окремої особи в історії. Критика молодогегельянства була дана К. Марксом і Ф. Енгельсом у роботах «Святе сімейство» (1845) та «Німецька ідеологія» (1845—1846).
