Камінний господар - Украинка Леся (читать книги бесплатно полностью без регистрации сокращений TXT) 📗
(грiзно)
Ти!!
С г а н а рель
Пробачте, пане, то жарт безглуздий. Я вже й сам не тямлю, де в мене тiї дурощi беруться, - от наче щось сiпне!
Д о н Ж у а н
Iди! Не застуй!
Сганарель, посмiхнувшись, виходить.
(Дон Жуан далi точить шпагу).
Ет, знову пощербив! Геть, на зламання!
(Кидає шпагу).
С г а н а р е л ь
(вбiгає, швидко i нишком)
Мiй пане, утiкаймо!
Д о н Ж у а н
Ще чого?
С г а н а р е л ь
Нас викрито. Я бачив: недалечке чернець якийсь блукає.
Д о н Ж у а н
Ну то що?
С г а н а р е л ь
Се шпиг вiд iнквiзицiї, напевне, а може, й кат з отруєним стилетом.
Д о н Ж у а н
Шпигiв я не боюся - звик до них, а шпага в мене довша вiд стилета.
Веди ченця, коротша буде справа.
Скажи йому, що сповiдi бажає всесвiтнiй грiшник дон Жуан.
С г а н а р е л ь
Гаразд.
Ви не дитина, я при вас не нянька.
Виходить i незабаром приводить в печеру ченця, невисокого на зрiст, тонкого, в одежi "невидимок" - в чорнiй вiдлозi (каптурi), що закриває все обличчя, тiльки, для очей у нiй прорiзанi дiрки.
Дон Жу а н
(встає назустрiч iз шпагою в руках)
Мiй отче, або, може, краще - брате, чому завдячую такi святiї одвiдини?
Чернець робить рукою знак, щоб Сганарель вийшов.
Ти вийди, Сганарелю.
(Бачачи, що Сганарель не спiшиться, пошепки до нього).
Поглянь, в ченця рука жiноча.
С г а н а р е л ь
Щоб їх!
(Махнувши рукою, виходить),
Дон Жуан кладе шпагу на камiнь. З-пiд одкинутої вiдлоги раптом виступає обличчя Долорес.
Д о н Ж у а н
Долорес?! Ви? i знов у сiй печерi…
Д о л о р е с
Я знов прийшла порятувати вас.
Д о н Ж у а н
Порятувати? Хто ж се вам сказав, що нiбито менi рятунку треба?
Д о л о р е с
Сама я знала се.
Д о н Ж у а н
Я ж не слабий, як бачите, - веселий, вiльний, дужий.
Д о л о р е с
Ви хочете, щоб вам здавалось так.
Д о н Ж у а н
(на мить замислюється, але хутко пiдводить голову рiзким, упертим рухом)
Я бачу, сеньйорито, ваша одiж настроїла вас на чернечий лад.
Але я вам не буду сповiдатись, - мої грiхи не для панянських слухiв.
Долорес мовчки виймає два сувої пергаменту i подає їх дон Жуановi.
Нi, вибачте, Долорес! Я не хтiв зневажить вас, менi було б се прикро.
Що ви менi принесли?
Д о л о р е с
Прочитайте.
Д о н Ж у а н
(швидко переглядає пергаменти)
Декрет вiд короля… i папська булла…*
Менi прощаються усi злочини i всi грiхи… Чому? З якої речi?..
I як до вас дiстались сi папери? * Булла - грамота, постанова або розпорядження папи римського, скрiпленi печаткою.
Дол о р е с
(спустивши очi)
Ви не догадуєтесь?
Д о н Ж у а н
О Долорес!
Я розумiю. Знов ви наложили на мене довг якийсь. Та вам вiдомо, що я привик свої довги платити.
Д о л о р е с
Я не прийшла сюди з вас плату править.
Д о н Ж у а н
Я вiрю вам. Але я не банкрот.
Колись я вам заставу дав - обручку, тепер готовий виплатить весь довг.
Уже ж я не банiт, а гранд iспанський, i вам не сором буде стать до шлюбу зо мною.
Д о л о р е с
(iз стогоном)
Боже! Дiво пресвятая!
Я сподiвалася, що сеє буде… але щоб так мою остатню мрiю я мусила ховати…
(Голос ЇЇ перехоплює спазма стриманих слiз).
Д о н Ж у а н
Я вразив вас?
Та чим, Долорес?
Д о л о р е с
Ви не зрозумiли?
Гадаєте, що як iспанський гранд дочцi гiдальга кине шлюбний перстень, немов гаман з червiнцями лихварцi, то в нiй повинно серце розцвiсти, а не облитись крiв'ю?
Д о н Ж у а н
Нi, Долорес, i ви ж мене повиннi зрозумiти: нiякiй дiвчинi, нiякiй жiнцi не був я досi винен зроду!
Д о л о р е с
Справдi?
Ви, дон Жуан, нiчим не завинили проти жiноцтва?
Д о н Ж у а н
Нi. Нiчим, нiколи.
Я кожен раз давав їм теє все, що лиш вони могли змiстити: мрiю, коротку хвилю щастя i порив, а бiльшого з них жадна не змiщала, та iншiй i того було надмiру.
Д о л о р е с
А ви самi могли змiстити бiльше?
(Пауза).
Платити вам не прийдеться сей раз.
Вiзьмiть назад сю золоту "заставу".
(Хоче зняти з своєї правицi обручку).
Дон Жу а н
(вдержує її руку)
Нi, то належить вам з святого права.
Д о л ор е с
Я вже сама до себе не належу.
Вже й се видиме тiло не моє.
Сама душа у сьому тiлi - дим жертовного кадила, що згорає за вашу душу перед богом…
Д о н Ж у а н
Що се?
Я ваших слiв не можу зрозумiти.
Ви мов заколота кривава жертва, такi в вас очi… Сей декрет, ся булла..
Ви як їх здобули? Я вас благаю, скажiть менi!
Д о л о р е с
Навiщо вам те знати?
Д о н Ж у а н
Ще, може, я зречуся тих дарiв.
Д о л о р е с
Ви їх зректись не можете, я знаю.
А як вони здобутi - все одно.
Не перший раз за вас загине жiнка, якби ж то хоч, остатнiй!
Д о н Ж у а н
Нi, скажiть.
Коли не скажете, я можу здумать, що спосiб добування був ганебний, бо чесний покриву не потребує.
Д о л о р е с
"Ганебний"… "чесний"… як тепер далеко вiд мене сi слова… Що ж, я скажу: я за декрет сей тiлом заплатила.
Д о н Ж у а н
Як?..
Д о л о р е с
Я не можу довше поясняти.
Ви знаєте всi норови двiрськi, - там платиться за все коли не злотом, то…
Д о н Ж у а н
Боже! Як же страшно се, Долорес!
Д о л о р е с
Вам страшно? Я сього не сподiвалась.
Д о н Ж у а н
А вам?
Д о л о р е с
Я вже нiчого не боюся.
Чого менi жахатися про тiло, коли не побоялась я i душу вiддати, щоб за буллу заплатити?
Д о н Ж у а н
Та хто ж душею платить?
Д о л о р е с
Всi жiнки, коли вони кохають. Я щаслива, що я душею викупляю душу, не кожна жiнка має сеє щастя.
Святий отець вам душу визволяє вiд кар пекельних через те, що я взяла на себе каяться довiчно за вашi всi грiхи. В монастирi з уставом найсуворiшим я буду черницею. Обiтницю мовчання, i посту, й бичування дам я богу.
Зректися маю я всього, Жуане, i навiть - мрiй i спогадiв про вас!
Лиш пам'ятать про вашу душу буду, а власну душу занедбаю. Пiде моя душа за вас на вiчнi муки.
Прощайте.
Дон Жуан стоїть мовчки, приголомшений.
(Долорес рушає, але зараз зупиняється).
Нi, ще раз! Остатнiй раз я подивлюся ще на сiї очi!
Бо вже ж вони менi свiтить не будуть в могильнiй тьмi того, що буде зватись моїм життям… Вiзьмiте ваш портрет.
(Здiймає з себе медальйон i кладе на камiнь).
Я маю пам'ятать про вашу душу, бiльш нi про що.
Д о н Ж у а н
Але якби я вам сказав, що мить єдина щастя з вами тут, на землi, дорожча задля мене, нiж вiчний рай без вас на небесах?
Д о л о р е с
(екстатичне, як мучениця на тортурах)
Я не прошу мене не спокушати!
Сей пiвобман… коли б вiн мiг до краю се серце сторожкеє одурити!
Святая дiво! дай менi принести за нього й сюю жертву!.. О Жуане, кажiть менi, кажiть слова кохання!
Не бiйтеся, щоб я їх прийняла.
Ось вам обручка ваша.
(Здiймає i хоче подати дон Жуановi обручку, але рука знесилено падає, обручка котиться додолу).
Д о н Ж у а н
(пiдiймає обручку i надiває знову на руку Долорес)
Нi, нiколи я не вiзьму її. Носiть її або мадоннi дайте на офiру, як хочете. На сю обручку можна дивитися черницi. Ся обручка не збудить грiшних спогадiв.
Д о л о р е с
(тихо)
Се правда.
Д о н Ж у а н
А вашої я не вiддам нiкому довiку.
Д о л о р е с
Нащо вам її носити?
Д о н Ж у а н
Душа свої потреби має й звички, так само, як i тiло. Я хотiв би, щоб ви без зайвих слiв се зрозумiли.
Д о л о р е с
Пора вже йти менi… Я вам прощаю за все, що ви…
