Габрієла - Амаду Жоржи (читать книги онлайн бесплатно полностью TXT) 📗

Вони не просили дозволу увійти, бо не наважувались порушити свято багатіїв. Але Плініо Араса привів офіціантів з пивом і почастував учасників вистави. Бугай трохи перепочив і випив пива. Каапора також.

Вони знову почали танцювати і співати. Мікеліна в центрі процесії, із прапором у руках, крутила худющими стегнами, сеньйор Ніло свистів. Вулиця заповнилась людом, який вийшов з клубу. Юнаки й дівчата зі сміхом плескали в долоні.

Габрієла вже не бачила нікого, крім пастушок з ліхтарями, Ніло із свистком і Мікеліни із прапором. Вона не бачила Насіба, не бачила Тоніко — нікого навколо. Навіть зовицю із гордо закопиленим носом. Сеньйор Ніло свиснув, пастушки стали на свої місця, бумба-меу-бой рушив уперед.

Ніло ще раз свиснув, пастушки затанцювали в нічній темряві, Мікеліна розмахувала прапором.

Вони вирушили співати й танцювати на сусідні вулиці. Раптом Габрієла скинула туфлі, кинулась вперед і вихопила прапор із рук Мікеліни. Вона закружляла, хитаючи стегнами, затанцювали звільнені від тісного взуття ноги. Процесія рушила вперед, а зовиця вигукнула: «О!» Жеруза побачила, що Насіб мало не плаче, його закам'яніле обличчя виказувало сором і сум. Тоді вона також вибігла на бруківку, взяла ліхтар в однієї пастушки і почала танцювати. Слідом за Жерузою вийшов юнак у смокінгу, за ним інший, Ірасема взяла ліхтаря у Дори. Мундіньйо Фалкан витягнув свистка з зубів Ніло. В танець включився навіть Містер з дружиною. Лагідна дружина Жоана Фулженсіо, життєрадісна мати шістьох дітей, теж стала в коло. А потім і інші жінки, і Капітан, і Жозуе.

Всі учасники балу, виявилось, залишили приміщення, всім хотілося розважитись. В кінці процесії йшли сестра Насіба і її чоловік-бакалавр. Попереду йшла Габрієла із прапором у руці. 

Від дворянки Офензії до плебейки Габрієли, з різними пригодами і крутійством 

Початок року ознаменувався в Ільєусі різними подіями і пригодами, новинами і скандалами. Студенти вирішили перетворити відкриття бібліотеки Комерційної асоціації у веселе свято.

— Молодим кортить потанцювати...— був змушений визнати президент Асоціації Атаулфо.

Проте Капітан, організатор бібліотеки, за допомогою Жоана Фулженсіо, без якого важко було обійтися, побачив у ідеї студентів прекрасну можливість для пропаганди своєї кандидатури на посаду префекта. До речі кажучи, він має рацію, стверджуючи в суперечці з Атаулфо, що молодь бажає не лише розваг. Ця бібліотека була першою в Ільєусі, бо в бібліотеці товариства імені Руя Барбози висіла лише одна полиця з книжками, причому лежали на ній переважно поезії, тому відкриття нової бібліотеки було значною подією. Це підкреслив у своїй вишуканій промові Сілвіо Рібейро, син Рібейріньйо, другокурсник медичного факультету. Раніше подібні свята у Ільєусі не влаштовувались. Було організовано літературний вечір, у якому взяло участь чимало студентів і такі видатні постаті, як Доктор, Арі Сантос, Жозуе. Виступили також Капітан і Маурісіо: перший як бібліотекар Асоціації, другий як офіційний оратор, і обоє — як кандидати в префекти. Але найбільшою новиною було те, що учениці монастирської школи і дівчата з вищого ільєуського світу публічно читали вірші. Декотрі ніяковіючи, інші вільно, з цілковитим спокоєм. Діва, в якої був чистий і приємний голос, заспівала романс. Жеруза виконала на роялі твори Шопена. Було прочитано поезії Білака, Раймундо Коррейї [77], Кастро Алвеса і Теодоро де Кастро, останні оспівували Офенізію. Потім вірші Арі і Жозуе, причому їх читали самі поети. Інспектору коледжу, який щойно повернувся з тривалого відрядження по селах і фазендах Ітабуни, де збирав матеріали для нотаток в одну з газет Ріо-де-Жанейро, ці збори видавались карикатурою. Але ільєусці були в захопленні.

— Чудово! — сказала Кінкіна.

— Приємно тут побувати,— погодилась Флорзінья.

Після концерту, як водилося, почалися танці. На посаду директора бібліотеки товариство виписало з Белмонте поета Сосіженеса Косту, якому належало виявити значний вплив на розвиток культурного життя міста.

Але, кажучи про культуру, про книжки і про вірші Теодоро, присвячені Офенізії, хіба можна не згадати про видання невеличкої брошури, яка була набрана і видрукована Жоакімом у друкарні Жоана Фулженсіо і до якої увійшли окремі розділи із славнозвісної роботи Доктора «Історія родини Авілів і міста Ільєуса»? Брошуру було видано під іншою назвою, бо містила вона лише розділи, що стосувалися Офенізії і її вікопомних взаємин з імператором Педро Другим. Доктор скромно назвав її «Історичне кохання», далі ішов підзаголовок у дужках — «Відгомін давньої полеміки». В брошурі було вісімдесят сторінок, набраних корпусом 7, переповнених науковими твердженнями і гіпотезами і написаних важкою кіньєнтістською [78] прозою в стилі Камоенса [79]. Романтична історія була викладена у всіх подробицях, причому щедро цитувались різні автори і поезії Теодоро. Ця праця увінчала славою світлу голову відомого ільєусця. Щоправда, в Баїйї якийсь критик, без сумніву із заздрощів, оголосив тоненьку книжчину нечитабельною «через її глупоту, що порушувала всі дозволені межі». Але це був зловмисний тип, голодний редакційний пацюк, автор ядучих епіграм на баїйянських письменників. В противагу йому, із Мундо-Ново, де Аржілеу Палмейра створював четверту сім'ю, цей відомий поет написав у іншу, теж баїйянську, газету шість хвалебних сторінок, де оспівував пристрасть Офенізії, «провісниці вільного кохання в Бразілії». Інше цікаве, незважаючи на свій малолітературний характер, спостереження зробив Ньо-Гало, розмовляючи в «Папеларіа Моделе» з Жоаном Фулженсіо:

— Ви помітили, Жоане, що в брошурі Доктора наша бабуся Офенізія дещо змінила свою зовнішність? Раніше, я це добре пам'ятаю, вона була пласкою і худою, немов чехоня. А тепер вона щось розповніла — гляньте лишень на чотирнадцяту сторінку. Знаєте, на кого вона схожа? На Габрієлу...

Жоан Фулженсіо розсміявся своїм доброзичливим, щирим сміхом:

— Хто ж в Ільєусі не закоханий у Габрієлу? Якби вона була кандидатом у префекти, вона перемогла б і Капітана, і Маурісіо, і навіть їх обох, разом узятих. Всі голосували б за неї...

— Окрім жінок...

— Жінки позбавлені права голосу, куме. Але й деякі з них теж голосували б за неї. У неї є те, чого немає ні в кого. Ви не бачили її під час новорічного свята? Хто потягнув усіх на вулицю танцювати рейзадо? Я гадаю, що Габрієла володіє силою, яка допомагає здійснювати революції і робити значні винаходи. Для мене немає більшої неприємності, аніж бачити Габрієлу поміж людьми. Знаєте, про що я тоді думаю? Про чарівну, духмяну квітку, живу квітку серед паперового букета...

Проте в ті дні, коли побачила світ книжка Доктора, Офенізія заступила Габрієлу. На новій хвилі популярності випливла благородна, замріяна Авіла, закохана в імператорську бороду. Про Офенізію вели розмову за столом в клубі «Прогрес», у якому тепер часто виникали імпровізовані танці і влаштовувались танцювальні вечірки, розмовляли юнаки й дівчата на прогулянках по вечірній набережній, що стали тепер звичайним явищем, говорили в автобусах, у поїздах, в барах, згадували в промовах, поезіях, газетах, навіть у кабаре. Одна іспанка, горбоноса і чорноока, пристрасно закохалася в Мундіньйо Фалкана. Але експортер був зайнятий співачкою — виконавицею народних пісень, яку він привіз із Ріо, куди їздив після Нового року. Якийсь дотепник, помітивши муки іспанки і її пристрасні погляди, нарік її Офенізією. І це ім'я стало немовби її другим ім'ям, вона повезла його з собою, коли виїхала з Ільєуса на алмазні копальні Мінас-Жераіс.