Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи - Малярчук Таня (онлайн книги бесплатно полные txt) 📗
прощався вуйко з бабою Васютою і мамою баби Васюти вночі і це було схоже на несподівану зустріч після довгої розлуки він сидів біля столу і питав свою сестру чи та пам’ятає як вони везли фірою сіно і як легкий смерч підняв їхнє сіно і поніс в небо а потім як вони раділи бо в сусідньому селі у якихось діда і баби смерч поніс у небо хату але дід і баба цього не бачили бо сиділи навпочіпки під креденцем взявшись за руки і заплющивши очі - ще вуйко казав сестрі щоб вона не віддавала Васюту за непутерного Леся Бомка бо подивись яка вона гарна і розумна хоч і закінчила лише дві клясі вже вона одна в тебе: від сина тільки каптанчик і зостався то пильнуй її най в люди вийде - і вуйко Іван поїхав кудись закордон так що його з того часу ніде ніколи не бачили і багато хто від цього зрадів особливо старовіські хлопці і молоді дівчата а через тиждень німці покинули їхнє село і прийшли рускі
тому я кажу що вуйко Іван міг бути в Бразилії бо відтоді ніхто
не знає де він є а землю можна за вісімдесят днів обійти не те що за
п’ятдесят років от вуйко якраз там живе бо Бразилія це країна чудес і от він там нарешті закохався одружився народив двох бахурів - взув їх у сап’янові чоботи і вони разом ходять в поле ловити земледухів і пити перепелині яйця
і уяви Єгоре скільки буде радості коли ми там зустрінемося і я буду не сама а з тобою тобто поглянь вуєчку в мене є той хто скаже: не кури так багато - я хочу щоб ти жила довше вуйко зрозуміє дарма що ми з ним не знайомі і що наші з ним життя припадають на різні кінці століття - він притулить мене до грудей і скаже: ну то як жилося Васюті за Бомком Варваро? а я йому захочу відповісти що мовляв так що один ішов пня підпалив а другий ішов задницю підогрів але не скажу бо скінчилася сигарета й на мене знову напала меланхолія
мулат зрідка заглядає до мене - коли Каган-Шабшай ховається у провулку між двома високими будинками і розглядає чужі вікна в одному бачить кота в другому ляльку з великими чорними бровами і ще бачить одне зовсім маленьке віконечко з двома червоними термосами - тоді мулат знову не дивиться мені в очі і так само міцно тримає сина за руку - я йому даю миску полуниць бо їх тут так багато що скоро полуниці стануть частиною мого тіла якимсь новим органом і ти не знаєш любий брате як двічі на тиждень Каган-Шабшай будить мене зранку одягає ошийник щоб я бува десь не повісилась і веде мене на каторгу збирати полуниці і це брате для мене гірше ніж пиляти сосни чи будувати підземний тунель це гірше ніж бути санітаркою у війську чужої країни й одночасно коханкою прапорщика - з полуницями боротися неможливо і навіть безглуздо бо вони через два дні дозрівають знову і завжди червоні якби хоч іншого кольору наприклад світло-світло-фіолетові або срібного відтінку - мені червоний колір ріже очі й головне - він мене збуджує вибач що я тобі таке кажу але збуджує сексуально… от спочатку я їла ягоди спокійно як усі люди не дивлячись відразу запихала до рота бо це не малина в якій можуть бути черв’яки… тоді я згадувала одну жінку - ти не знаєш її але повір вона прекрасна - і думала що їй сподобалося б так їсти полуниці я уявляла як вона не кусає їх а роздушує піднебінням об язик при цьому вирівнюючи коліна так що вгорі колінної чашечки на литці утворювався маленький горбик м’язів а якби я тоді дивилася на неї ззаду то зовсім не побачила б що вона їсть полуницю бачила б тільки що вона стоїть на плантації і дивиться кудись уперед можливо шукає мене - але згодом полуниці своєю кількістю роздушили мене ніби піднебінням об язик бо щоразу більше почало здаватися що ця жінка вже не стоїть і не шукає мене а навприсядки збирає великі доспілі ягоди й оберемками кидає до рота тобто ягоди стають володарями першого плану відсуваючи індивідуальність цієї жінки про яку я тобі кажу за межі нормального відчуття краси або гірше - вимальовують її вульгарною ненажерою яка їсть полуниці лише для того щоб через кілька годин у туалеті спостерігати на що вони перетворились а я стою ззаду цієї ненажери й бачу що прийшов кінець мріям та ідеалам що все - прощавайте і вибачайте за нахабність просто не було часу запитати як у вас справи - і з тим як полуниць ставало все більше видіння ставали все жахливішими: дійшло до того що Вона починала намащувати полуницями обличчя мовляв це корисно для шкіри потім територія гримування поширювалася на шию і верхню частину грудей потім Вона намащувала полуницями все тіло й лягала проти сонця разом з багатьма іншими жінками - до гурту Каган-Шабшай матушки Василиси Стефи Ніколаєвни - і так вони не рухалися на сонці серед липневої спеки як мумії у рожевому серпанку якби у світло-світло-фіолетовому то ще нічого а то в рожевому і - тут брате найголовніше - на їхні солодкаві тіла сідали різної величини мухи з лискучими черевцями перелітали з тіла однієї на тіло іншої ніби нема різниці чи сидіти на Ній чи на Каган-Шабшай мухи залазили у вуха в ніс і в пупок я думаю жінкам було навіть приємно а ще більше було приємно від того що я стою ззаду і бачу все від родимки під пахвою до мізинця лівої ноги - і це брате мене невимовно збуджувало так що я поривалась лягти поруч них намаститись полуницями і чекати щоб муха яка щойно сиділа на Ній сіла мені на губи я б навіть витримала мух Каган-Шабшай хоча вони звичайно були б набагато важчими і безпринципно залазили б у всі рани в тому числі й душевні - ти бачиш брате яка важка моя каторга тому з’їж цю миску полуниць - нехай їх стане на землі на миску менше…
і ще страшенно мерзнуть ноги незалежно від пори дня і року Каган-Шабшай каже що в них вселяється дух вітру і треба неодмінно прикривати голову чорною хустиною ніби я справляю чийсь похорон а дух вітру боїться хрестів і ксьондзів але мені здається що сибірська земля завжди - і в липневу спеку - випромінює арктичний холод вона чекає щоб на неї хтось ступив і забрав трохи мерзлоти собі а її мерзлота це моя печаль і я намагаюсь більше ходити на прогулянки щоб звільнити землю від її тягаря як рибальську сітку від мертвого тюленя але я це роблю не для землі а для себе - просто хочу щоб по міліметрові відмерзали ноги щоб вічний холод ліз моїм тілом усе вище і вище як невправний залицяльник лізе під нічну сорочку бо хочу щоб був хоч якийсь залицяльник і ще хочу мати виправдання на випадок якщо колись прийде помилування а мені не буде чого вже повертатись додому бо помилування прийшло надто рано і ще не всі там забули або надто пізно і вже ніхто не пам’ятає…
брат завжди швидко з’їдає свою миску полуниць бо знає що робить цим мені велику приємність а він завжди хоче зробити мені щось приємне аби я не думала що все так погано в цьому краї він старанно завжди вилизує тарілку коли їсть полуниці зі сметаною але тоді відвертається від сина і в цю хвилину він устигає сказати щось дуже важливе те заради чого власне й прийшов - перед тим навшпиньках заглядаючи за двері чи не підслуховує наглядачка напевне боїться що за речі які він збирається мені повідомити можуть притягти до судової відповідальності викрасти сина а потім шантажувати щоб підписав письмове каяття - і лише переконавшись остаточно що зайвих вух нема каже мені що
тут сестричко ніде нема раків і жаб - от є повно ящірок змій черепах які кусаються і свиней які ходять селами безпечно як собаки багато окунів і казали навіть є лососі - нема тільки раків і жаб бо він якось спеціально йшов їх шукати на болото - не знайшов - там орнаментальна імпотентна тиша - колись баба Васюта ввечері відганяла жаб від порога казала що то відьма лізе до хата й сипала жабі на голову сіль або накривала жабу відром а вранці бігла дивитись чи відьма не втекла і що ви думаєте - жаби у відрі не було втекла стерво таке - а тут баба нарешті жила б спокійно звідки ти знаєш - може якраз їй сподобалося б - адже тут люди набагато привітніші жимолость набагато корисніша і взагалі - Саяни набагато вищі за Карпати… в супермаркетах продають уже покраяний чорний хліб із соняшником з тмином і з волоськими горіхами а ти пам’ятаєш - у баби ніколи не було гострого ножа завжди ножі гострили об каміння на подвір’ї - і вона могла б тут далі годувати своїх свиней - я казав - вони тут бігають селами як собаки але от вбивають їх як на мене жорстоко: то сокирою то кувалдою дехто навіть стріляє з рушниці а до баби завжди приходив професійний різник миттєво позбавляв свиню життя цільовим ударом у серце і довго спускав з тварини кров доки в потоці біля хати вода не ставала багряна
