Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Проза » Современная проза » Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. (библиотека книг бесплатно без регистрации .TXT) 📗

Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. (библиотека книг бесплатно без регистрации .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. (библиотека книг бесплатно без регистрации .TXT) 📗. Жанр: Современная проза. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Але поволі ситуація почала допікати самим журналістам. Навіть найбільш стійкі і віддані справі редакційні співробітники розуміли, що далі так працювати неможливо. Почалися розмови про страйк, але перед тим було вирішено зібрати загальні збори й запросити на них Інвестора, щоб попередити його про припинення роботи. Але перед самими зборами всім видали конверти із частиною заборгованої зарплатні, і журналісти вирішили ще трохи попрацювати.

Так розпочалася ця дивна традиція. Відтепер журналісти досить регулярно погрожували власнику страйком. А оскільки самих погроз було замало, а колектив складався із людей творчих, то кожен страйк перетворювався на своєрідний перформенс.

Факс-попередження про перший страйк було вирішено надіслати на спеціальному туалетному факсовому папері, привезеному кимось із-за кордону з «магазину жартів». Посланцеві редакційного колективу вдалося поміняти рулон факс-паперу в офісі Нашої політичної сили, і протягом тижня секретарка Інвестора не могла прийняти жодних повідомлень, бо папір немилосердно дерся, забиваючи телефонний апарат і видаючи малопристойні звуки, що примушували відвідувачів інстинктивно затискати ніс і відвертати голову в інший бік, хоча відповідного запаху факсовий папір не видавав. Але врешті майстер здогадався, що рулон факсового паперу містить у собі рівномірні смужки туалетного, відремонтував апарат, і секретарка гордо віднесла Інвесторові перший отриманий без перешкод факс. Ним стало наше ввічливе попередження про невихід газети. Розповідають, що коли Засновник нервово роздер факс на шматочки, у кабінеті знову почувся характерний звук, цього разу він супроводжувався і відповідним запахом. Інвестор при цьому густо почервонів, тому залишається невідомим, чи цей кінцевий спецефект також можна вважати заслугою закордонного «магазину жартів», чи причини для цього були більш природні. Наступного дня гроші нам виплатили, хоча знову ж таки до кінця невідомо, чи спонукав до цього вдалий жарт, чи те, що в наступному номері планувалося надрукувати дуже важливий політичний документ Засновника.

Ще через три місяці ми надіслали попередження голубиною поштою, як це робив гангстер-самурай із фільму Джима Джармуша «Пес-привид». У момент, коли голуб із листом влетів до кабінету (там саме відбувалася бізнесова нарада), комп’ютер на столі Інвестора озвався гучною кулеметною чергою. Кажуть, звук був настільки переконливим, що кільканадцять чільних бізнесменів міста як по команді кинулися на підлогу обличчям донизу і ще з півгодини не наважувалися піднятися, очікуючи подальших пострілів. Експеримент знову закінчився грошовою виплатою.

На третій раз уже сам Інвестор увійшов у смак гри і прислав нам факс-запрошення: «Чекаю попередження про страйк». Ми зрозуміли, що потрібно вигадати щось нове, і через оператора мобільного зв’язку запрограмували телефон Засновника на нагадування про боргові зобов’язання о 2-й ночі, 4-й ранку і щогодини, починаючи від 6-ї ранку. Ця послуга, і особливо пов’язаний із нею ризик для виконавця, коштували нам чимало, але акція себе виправдала.

Відтоді це стало традицією. Щоразу, коли заборгованість досягала відчутних розмірів, працівники редакції збиралися на «творчу нараду» і переважно досягали бажаного результату у приготуванні для Інвестора ексклюзивних несподіванок. Серед роботодавців нашого міста ходили легенди про вдячний трудовий колектив, який окрім того, що постійно відкриває власникові кредит, ще й вигадує для нього додаткові розваги, щоб заслужити виплату зароблених грошей.

На цей момент прізвище Засновника вже перестало бути таємницею для редакційних працівників, але за старою звичкою його і далі не вживали, використовуючи звичне Інвестор чи Лідер Нашої політичної сили.

Неодноразово панові Незабудку пропонували «підробити на виборах», тобто за досить солідну суму розмістити політичну рекламу конкурентів Нашої політичної сили, але головний редактор КРІСа-2 ніколи не опускався навіть до того, щоб шантажувати Інвестора такими пропозиціями з метою пришвидшити виплату заборгованостей. Пан Незабудко мотивував свої відмови від подібних пропозицій «засадами журналістської порядності». Засада, що стосувалася даного питання, була сформульована ним постмодерністично: «Клієнта в губи не цілують».

І знову про галицький сепаратизм

Окремим завданням КРІСа-2, згідно із задумом Інвестора, повинна стати здатність демонструвати непровінційність Тигирина, цього маленького прикордонного містечка, географічно, але не духовно віддаленого від великих мегаполісів. «Провінція — поняття внутрішньої культури, а не місця проживання» — цей девіз прикрашає вхід до редакції і щодня нагадує мені про недописану дисертацію, про яку розповім трохи згодом.

Наше видання читає насамперед публіка, яка вважає вульгарним віддавати дорогу газетну площу під а) зображення оголених частин тіла; б) примітивну рекламу; в) під статті надто поверхового змісту. Не тому, що вона надто пуританська, хоча серед наших читачів є і такі, що не зменшує нашої до них поваги. І навіть не тому, що певні частини жіночого тіла краще виглядають на дорогому глянцевому папері ілюстрованих журналів, аніж на дешевому газетному папері. Наші читачі мають чіткі уявлення про те, що вони хочуть бачити на сторінках своєї улюбленої газети. І це «щось» повинно відрізняти цю газету від решти видань. Надто відверті зображення оголених частин людського тіла, реклама чи статті про протизаплідні пігулки для тварин — це наповнювач газети, а не її зміст. Тому більшість наших читачів не хотіла б, аби все це відволікало їх від читання серйозних статей чи осмислювання останніх новин. Адже не дуже пристойно думати про тисячі загиблих від повені в якійсь далекій країні, щиро співчувати їм, а паралельно розглядати дупу якоїсь блондинки. Підозрюю, що є і такі, кого дратують усі ці дупи, стегна й животи, старанно позбавлені целюліту за допомогою відповідних комп’ютерних програм. Не менше дратують і груди, дупи, губи чи навіть вилиці, яким старанно додали привабливих кшталтів за допомогою силікону. Адже дратує, по-перше, все штучне, по-друге, все недоступне для власної кишені, по-третє, те, як ти сам і твоя дружина (коханка, чоловік, коханець) виглядають на цьому штучному фоні. І я розумію всіх цих читачів, бо врешті-решт чому ці дурнуваті силіконовобезцелюлітні блондинки та бритоголові пацани на амфетамінах повинні дратувати людей за їхні ж гроші.

Ну, і останній аргумент. Ті, кого цікавлять еротичні фото, реклама і поради для садівників, мають до своїх послуг широкий ринок вітчизняної та зарубіжної масової преси.

У нашому місті шанувальники серйозної та бульварної преси давно розділилися на два ворожих табори. У сім’ях, де толерантно ставляться до «Подробиць», «Документів і аргументів», «Аргументів і подробиць», не читають КРІС-2. А ті, хто віддає перевагу КРІСові-2 (переважно це національно свідомі сім’ї), відкрито зневажають «Подробиці», «Документи і аргументи», «Аргументи і подробиці». Насамперед за зраду національним ідеалам, бо всі три видання, крім української, мають ще й російську версію. Крім того, ходять чутки, що вони працюють на російську мафію.

Загалом приємно знати, що наша газета має палких шанувальників, які принципово не читають інших видань. Але сумно, по-перше, те, що всі три видання-конкуренти мають значно вищий наклад, а отже, вищі гонорари. По-друге, те, що «наша» публіка в основному україномовна, а «їхня» — переважно російськомовна, тобто «їхніх» кількісно більше, ніж «наших».

Єдине, що об’єднує всі видання Тигирина, — це цілковите заперечення найменших підозр у своїй провінційності. Взагалі слово «провінційний» завжди сприймалося в нашому місті за найбільшу образу. Тигиринці вважають своє місто ніякою не провінцією, а справжньою столицею України, адже рівень національної свідомості тут традиційно найвищий з усіх областей. За деякими статистичними даними, навіть вищий, ніж у Львові. І це приємно, хоча мені й важко уявити, яким чином статистика може визначити таку абстрактну величину, як рівень національної свідомості. Крім того, Тигирин здавна постачав столиці видатних митців та діячів культури. Хоча у саме поняття провінційності кожен вкладає власний зміст. Наприклад, деякі читачі «Подробиць», «Документів і аргументів», «Аргументів і подробиць» вважають КРІС-2 провінційним за надто пуританське, на їхню думку, ставлення до масової культури та питань моралі. Читачі ж КРІСа-2 окреслюють бульварні видання як провінційні за несмак і вульгарність.

Перейти на страницу:

Сняданко Наталка В. читать все книги автора по порядку

Сняданко Наталка В. - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Амаркорд (Збірка) отзывы

Отзывы читателей о книге Амаркорд (Збірка), автор: Сняданко Наталка В.. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*