Адюльтер - Коэльо Пауло (первая книга .txt) 📗

Але як він перебільшує! Адже до його особистого життя всім байдужісінько.

— Скоро повернеться мій Сатурн. Кожні двадцять дев’ять років ця планета повертається на те саме місце, де вона була в той день, коли ми народилися.

Сатурн повертається?

Йому здалося, що він наговорив забагато, і тому запропонував облишити цю тему.

Ні. Повернення мого Сатурна вже відбулося, і мені захотілося знати більше, що все це означає. Він прочитав мені цілу лекцію з астрології. Сатурн потребує двадцять дев’ять років, щоб повернутися в те саме місце, де він був, коли ми народилися. Поки це не відбудеться, ми вважаємо все можливим, віримо, що наші сновидіння реалізуються й що мури, які нас оточують, можуть обвалитися.

Та коли Сатурн завершує свій цикл, романтизм зникає. Кожен вибір стає вирішальним, і змінити курс практично неможливо.

— Я, звичайно, не фахівець. Але найближчий шанс я матиму у свої 58 років, коли Сатурн повернеться вдруге. І навіщо ти запросила мене на обід, коли Сатурн каже, що обрати іншу дорогу я вже не зможу?

Ми вже розмовляли майже годину.

— Ти щаслива?

— Про що ти?

— Я помітив щось у твоїх очах… Незрозумілий смуток для жінки такої вродливої, вдало одруженої і з доброю професією. Мені здалося, я побачив у тобі віддзеркалення власних очей. Дозволь мені повторити своє запитання: ти щаслива?

У країні, де я народилася, виросла й тепер виховую своїх дітей, ніхто не ставить таких запитань. Щастя — не та цінність, яку можна точно визначити, обговорювати на плебісцитах, аналізувати за допомогою фахівців. Ми не маємо звичаю навіть запитувати, якої марки автомобіль у нашого сусіда, а тим більше про щось таке інтимне й непідвладне визначенню.

— Можеш не відповідати. Твоєї мовчанки мені досить.

Ні, мовчанки не досить. Її не можна вважати відповіддю. Вона віддзеркалює радше подив, розгубленість.

— Я нещасливий, — сказав він. — Маю все, про що може мріяти чоловік, але не маю щастя.

Може, хтось надумав отруїти воду в моєму місті? Або напасти на мою країну з хімічною зброєю, яка всім завдала шкоди? Неможливо, щоб усі, з ким мені довелося розмовляти, відчували одне й те саме.

Досі я нічого не говорила. Але прокляті душі наділені неймовірною властивістю знайомитися й спілкуватися, посилюючи свій біль.

Чому я досі цього не помітила? Чому звертала увагу лише на ту поверхову недбалість, із якою він говорив про політику, а не на дріб’язкову ретельність, із якою добирав вина?

Повернення Сатурна. Контраст. Нещастя. Речі, яких я ніколи не сподівалася почути від Жакоба Кеніга.

Несподівано для себе — цієї миті — я подивилася на годинник, була 13:55, і мене знову опанувала пристрасть до нього. Ніхто, навіть мій дорогоцінний чоловік, ніколи не запитував мене, чи я щаслива. Можливо, тільки в дитинстві мої батьки або бабуся з дідом іноді цікавилися, чи мені весело, але тільки й того.

— Ми ще зустрінемося?

Я дивлюся перед собою й тепер бачу не колишнього хлопця, у якого закохалася підлітком, а провалля, до якого наближаюся з власної волі, провалля, якого не хочу обминути. На крихітну частку секунди я уявила собі, що тепер мої безсонні ночі стануть нестерпнішими, ніж будь-коли, бо справді маю цілком конкретну проблему: серце, яке палахкотить пристрастю.

Усі червоні кольори «тривоги», які існують у моїй свідомості й моїй підсвідомості, заблимали.

Але я сказала самій собі: ти себе не обманюй, він хоче лише покласти тебе в ліжко. Хоч навряд він стане тоді щасливішим.

Та в настрої, майже близькому до самогубства, я погоджуюся на це. Якщо я ляжу в ліжко з чоловіком, який ледве доторкнувся до моїх грудей, коли ми були ще підлітками, то це навряд чи більше зашкодить моєму шлюбові, аніж те, що сталося трохи раніше, коли я зайнялася оральним сексом уранці й пережила кілька оргазмів уночі.

Я хотіла повернутися до теми Сатурна, але він уже попросив принести рахунок і розмовляв по мобільному, повідомивши, що на п’ять хвилин запізниться.

— Будь ласка, приготуй мені каву.

Я запитала, з ким він розмовляв, і він сказав, що з дружиною. Директор великої фармацевтичної фірми хоче з ним зустрітися й, можливо, погодиться вкласти якісь гроші у фінальну фазу його виборчої кампанії до ради. Вибори наближалися дуже швидко.

Я знову згадала, що він одружений. Що він нещасливий. Що він не може робити те, що йому до вподоби. Що ходять чутки про нього та про його дружину — схоже, шлюб у нього відкритий. Мені треба забути про ту іскру, яка спалахнула в мені о 13:55, і зрозуміти, що він хоче лише використати мене.

Це мене мало збентежило, позаяк я все добре усвідомлюю. Мені також треба когось затягти до ліжка.

Ми зупинилися на хіднику перед рестораном. Він оглянувся навкруги, ніби ми збиралися робити щось заборонене. Переконавшись, що ніхто на нас не дивиться, закурив сигарету.

Саме цього він і боявся: щоб ніхто не побачив, як він закурив сигарету.

— Ти, либонь, пам’ятаєш, що мене тоді вважали найздібнішим учнем у класі? Я мусив підтверджувати те, чого інші сподівалися від мене, бо всі ми маємо велику потребу в любові та схваленні. Я віддавав у жертву зустрічі з друзями, щоб навчатися й виправдати сподівання інших. Я закінчив середню освіту з відмінними оцінками. До речі, чому ми урвали наші романтичні стосунки?

Якщо він цього не пам’ятав, то я тим більше. Думаю, у ту пору всі намагалися звабити всіх і ніхто не залишався надовго ні з ким.

— Я закінчив факультет і здобув звання громадського захисника. Мені довелося жити в тісному контакті з бандитами й невинними, каналіями й чесними людьми. Те, що мало бути моєю тимчасовою професією, стало рішенням на все життя: я надавав допомогу багатьом. Список моїх клієнтів зростав. Моя слава поширилася в місті. Мій батько наполіг, що мені час покинути все це й піти працювати до адвокатської контори одного з його друзів. Але я сповнювався ентузіазмом після кожної справи, яку вигравав. Щоправда, мені знову й знову доводилося наштовхуватися на цілком архаїчний закон, який не можна було застосувати до нинішнього моменту. Треба було багато чого змінювати в управлінні містом.

Усе це написано в його офіційній біографії, але почути з його уст — то зовсім інше.

— У певний момент я подумав, що можу виставити себе кандидатом у депутати. Я розпочав кампанію майже без грошей, бо мій батько був проти. Мені допомогли мої клієнти. Мене обрали з мінімальною перевагою, але обрали.

Він ще раз озирнувся навколо. Заховав сигарету за спину. Але ніхто на нього не дивився, і він знову глибоко затягнувся. Очі в нього були пусті, зосереджені на минулому.

— Коли я пішов у політику, то спав не більш як по п’ять годин на добу й завжди був сповнений енергії. Тепер мені хочеться спати по вісімнадцять годин. Мій медовий місяць закінчився, коли я почав робити кар’єру. Я неспроможний подолати необхідність догоджати всім, а надто своїй дружині, що трудиться, як божевільна, аби забезпечити мені велике майбутнє. Маріанна багато чим пожертвувала задля мене, і я не можу розчарувати її.

Чи це той самий чоловік, який кілька хвилин тому запропонував, щоб ми зустрілися знову? То він хотів саме цього: вийти й поговорити з кимось, хто міг би його зрозуміти, бо почуває те саме, що й він?

Я маю звичку створювати фантазії з неймовірною швидкістю. Я вже уявила себе під шовковими простирадлами в альпійському шале.

— То коли ми зможемо зустрітися знову?

— Ти вирішуй.

Він призначив зустріч через два дні. Я сказала, що в мене заняття з йоги. Він попросив мене пропустити їх. Я пояснила йому, що постійно щось пропускаю й пообіцяла собі бути більш дисциплінованою.

Жакоб, схоже, змирився. Мене опанувала спокуса погодитися з ним, але не маю бажання здаватися надто схвильованою або доступною.

Життя знову стало для мене приємним, бо колишня апатія змінилася страхом. Яка радість мати страх, що ти можеш втратити нагоду!

Я сказала йому, що це неможливо й ліпше нам зустрітися в п’ятницю. Він погодився. Зателефонував своєму помічникові й попросив занести до його розпорядку дня, що має в п’ятницю заплановану зустріч. Він докурив сигарету, і ми попрощалися. Я не запитала, чому він розповів мені гак багато про своє інтимне життя, тоді як не розповів нічого важливого, коли ми сиділи в ресторані.