Правда про справу Гаррі Квеберта - Діккер Жоель (книги онлайн полные версии txt) 📗
18-та година
Шістдесятиоднорічна Дебора Купер, яка після чоловікової смерті мешкала сама на відлюдному узліссі Сайд-Кріку, підійшла до кухонного столу і заходилася готувати яблучний пиріг. Почистивши і пошаткувавши яблука, кинула кілька скибок за вікно, для єнотів, і чекала, коли вони поприходять. Аж раптом їй здалося, наче хтось біжить поміж дерев. Придивившись, вона встигла розгледіти дівчину в червоній сукні, за якою гнався чоловік; потім обоє сховалися в лісі. Вона побігла до вітальні, щоб зателефонувати в поліцію. В поліційному рапорті сказано, що дзвінок надійшов о 18 годині 21 хвилині. Тривалість — двадцять сім секунд. Розшифрований запис:
— Центральна диспетчерська поліції. Що у вас?
— Гало? Мене звати Дебора Купер, я мешкаю на Сайд-Крік-лейні. Здається, щойно я бачила молоду дівчину, за якою гнався у лісі якийсь чоловік.
— А точніше, що сталося?
— Та хтозна! Я була коло вікна, дивилася на ліс, аж бачу, біжить поміж деревами та дівчина… а за нею якийсь чолов'яга… Таке, наче вона хотіла втекти від нього.
— А де вони зараз?
— Я… я не бачу їх уже, вони десь у лісі.
— Добре, пані, я висилаю до вас патруль.
— Дякую, приїздіть швидше!
Поклавши слухавку, Дебора Купер відразу ж повернулася в кухню, до вікна. Та більше нічого не побачила. Вона подумала, що, може, її вже зраджує зір, та, про всяк випадок, нехай поліція огляне все довкола. І пішла надвір зустрічати патруль.
У рапорті йдеться, що диспетчерська передала інформацію в поліційний відділок Аврори, де того дня на службі був лише Тревіс Довн. Він прибув на Сайд-Крік-лейн хвилини за чотири після дзвінка.
Попросивши Дебору Купер коротко змалювати ситуацію, полісмен Довн почав здійснювати попередній огляд лісу. Зайшовши в гай на кількадесят метрів, побачив клапоть червоної тканини. Зробивши висновок, що справа, можливо, поважна, вирішив негайно зв’язатися з начальником поліції Праттом, хоч той і був у відпустці. Зателефонував шефові додому з вітальні старенької Купер. Була 18 година 45 хвилин.
19-та година
Начальник поліції Пратт вирішив, що справа, либонь, серйозна і треба поїхати й особисто оцінити ситуацію. Тревіс Довн ніколи не став би турбувати його вдома, якби не щось справді виняткове.
Прибувши до Сайд-Крік-лейну, він порадив Деборі Купер замкнутися вдома і разом із Тревісом Довном пішов прочісувати гай. Вони попрямували стежиною понад берегом, у тому напрямку, де, ймовірно, бігла та дівчина. Згідно з рапортом, приблизно за милю правоохоронці виявили у відносно рідкому лісі неподалік від океану сліди крові і світле волосся. Була 19 година 30 хвилин.
Напевне, Дебора Купер лишилася стояти коло вікна в кухні, щоб простежити за полісменами. Минуло вже трохи часу, відколи вони зникли поміж деревами. Раптом вона помітила, що з лісу вибігла дівчина в розпанаханій сукні, з залитим кров’ю обличчям: вона кричала на ґвалт і кинулася до хати. Перелякана Дебора Купер відчинила кухонні двері, впустила дівчину і побігла до вітальні знову телефонувати до поліції.
Поліційний рапорт засвідчує, що другий дзвінок від Дебори Купер надійшов до центральної диспетчерської о 19 годині 33 хвилини і тривав понад сорок секунд. Розшифрований запис розмови:
— Центральна диспетчерська поліції. Що сталося?
— Гало? (Переляканий голос). Це Дебора Купер, я… я щойно телефонувала з приводу… з приводу дівчини, за якою женуться в лісі, то вона тут! Вона в мене в кухні!
— Заспокойтеся, пані. Що сталося?
— Не знаю я! Вона прибігла з лісу. В лісі зараз два полісмени, та, здається, вони її не бачили! Я впустила її до себе в кухню. Я… Здається, це донька священика… Та дівчинка, що працює в «Кларксі»… Схоже, це вона…
— Ваша адреса?
— Дебора Купер, Сайд-Крік-лейн, Аврора. Я вам уже телефонувала! Дівчинка тут, розумієте? У неї все обличчя в крові. Приїздіть швидше!
— Не йдіть із дому. Негайно надсилаю ще один патруль.
Довн і Пратт вивчали сліди крови, аж од хати пролунав звук пострілу. Не гаючи і миті, вони помчали туди з револьверами напоготові.
Тоді ж таки диспетчер, не зумівши зв’язатися по радіо з Довном і Праттом й оцінивши ситуацію як серйозну, вирішив терміново сповістити шерифа і поліцію штату й послати до Сайд-Крік-лейн усі наявні сили.
19-та година 45 хвилин
Тревіс Довн і начальник поліції Пратт, захекавшись, заскочили в дім через задні двері, з кухні. Тут вони і знайшли мертву Дебору Купер, вона лежала на кахляній долівці в калюжі крові, зі слідами кульового поранення в ділянці серця. Швидко оглянувши перший поверх і нікого не виявивши, Пратт побіг до авто, щоб зв’язатися з диспетчерською і попросити підмогу. Розшифрований запис:
— Пратт, поліція Аврори. Прошу терміново надіслати додаткові сили на Сайд-Крік-лейн, на перетині з шосе номер один. У нас труп жінки з вогнепальною раною і, судячи з усього, зникла дівчинка.
— Пане Пратте, сім хвилин тому нам уже надійшов дзвінок із проханням допомоги від пані Дебори Купер, із Сайд-Крік-лейну, вона сповістила, що дівчина знайшла притулок у її домі. Ці дві справи пов'язані?
— Що? Вбита і є Дебора Купер. І в домі більше нікого нема. Надсилайте всі вільні патрулі! Тут коїться бозна-що!
— Поліція вже в дорозі. Надсилаю підмогу.
Ще до закінчення розмови Пратт почув сирену: прибула підмога. Щойно він устиг ознайомити Тревіса з ситуацією і попросити його ще раз обшукати дім, аж захарчав радіоприймач: на шосе номер один, за декілька сотень метрів од них одне із авто шерифа почало переслідувати підозрілий автомобіль, що його помітили на узліссі. Помічник шерифа Пол Саммонд, який один із перших прибув на місце події, випадково угледів чорний «шевроле монте-карло» з нечіткими номерами, що виїхав із чагарів і помчав на повній швидкості, попри наказ зупинитися. Автомобіль прямував на північ.
Начальник поліції Пратт сів в авто і помчав на допомогу Саммондові. Він виїхав на паралельну просіку, щоб дістатися шосе номер один раніше за втікача і загородити йому шлях. Виїхавши на шосе за три милі від Сайд-Крік-лейну, він на якусь лише мить розминувся з чорним «шевроле».
Авто гнали з шаленою швидкістю. «Шевроле», як і раніше, прямував на північ по шосе номер один. Пратт викликав по радіо всі наявні патрулі, щоб вони поставили загороди, і попросив надіслати вертоліт. Незабаром «шевроле», здійснивши карколомний віраж, звернув на просіку, потім на іншу. Він гнав мов навіжений, поліційні авто заледве за ним устигали. Пратт волав по радіо, що вони його втрачають.
Гонитва тривала вузькими путівцями; водій «шевроле», певне, добре знав, куди прямує, тож потроху відстань між ним і поліційними авто збільшувалася. На одному з перехресть «шевроле» мало не врізався у зустрічне авто, й те загальмувало посеред шосе. Пратт зумів об’їхати його узбіччям, та Саммондові, який прямував одразу ж за ним, не пощастило уникнути зіткнення, слава богу, незначного. Тепер Пратт сам переслідував «шевроле» і, як міг, керував іншими учасниками гонитви. На мить він утратив авто з поля зору, потім помітив його на шляху в Монберрі, та врешті геть відстав. Зустрівши патрулі, що рухалися назустріч, він зрозумів, що підозріле авто від них вислизнуло. Він зажадав негайно перекрити всі шляхи, обшукати район і прислати поліцію штату. Тревіс Довн, який перебував на Сайд-Крік-лейні, рішуче заявляв, що ні в домі, ні довкола нього не було виявлено жодних слідів дівчини в червоній сукні.
20-та година
