Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗

Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Название:
Маруся Богуславка
Дата добавления:
17 март 2020
Количество просмотров:
189
Читать онлайн
Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗
Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗 краткое содержание

Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗 - описание и краткое содержание, автор Кулиш Пантелеймон Александрович, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки online-knigi.org

Маруся Богуславка читать онлайн бесплатно

Маруся Богуславка - читать книгу онлайн бесплатно, автор Кулиш Пантелеймон Александрович
Назад 1 2 3 4 5 ... 42 Вперед
Перейти на страницу:

        Куліш П. О.

МАРУСЯ  БОГУСЛАВКА

«Нет царст­ва, ко­то­рое не ра­зо­ри­лось бы, бу­ду­чи в об­ла­да­нии кли­ри­ков».

Иоанн Гроз­ный

«Ой, бо­ро­да­чи!.. Мно­го­му злу ко­рень - стар­цы и по­пы!»

Петр Ве­ли­кий
Староруська по­ема
(1620 - 1621) 

ПРИСВЯТ

Тобі… О! Де ж те слово гарне, чисте,
Блискуче, як срібло, розтоплене в горнилі,
Щоб світу возвістить про свято урочисте
Твоєї похвали, мій духу світлокрилий?
Ні, не землі, не нам тебе благословляти,
Пречисту в помислах, у задумах величну!
Не знаєм, як тебе, яким ім'ям назвати,
На пам'ять між, людьми, на шану віковічну.
Там, де, мечта душі, витають херувими,
Дадуть ім'я тобі, зорі новорожденній…
Як перло між перел, між душами святими
Сіятимеш в своїй красі благословенній.
Сіяй і проливай в серця людські відраду;
Нехай твою тропу, спасенну стежку знають,
Нехай над світ увесь возлюблять щиру правду,
Про неї родяться, за неї помирають.
А я, коли твоя божественна природа
Вселилась у мій дух і я твоїм диханнєм
Повіну на серця, як райська прохолода,
Як жизні вічний хір, весни благоуханнє.
Се не моя хвала, твоя се буде слава,
Твоя се ісповідь, твоє сердечне слово,
Посланнице небес, Мадонно величава,
Натхненне праведне високого й святого!

ПІСНЯ ПЕРВА

ДУМА ПЕРВА
Музо, правди староруської вовік жива богине,
Серця чистого і розуму свободного святине!
Ми покинули з тобою шлях широкий суєвірства,
Відцурались візантійського і римського попівства.
Занедбали й ті перекази, ті споминки криваві,
Що діди вважали за вінець своєї честі й слави.
Ми пуття собі в козацькому завзятті не шукаєм,
Щастя й долі в єзуїтському лукавстві не вбачаєм.
Дай же нам, богине, тільки щирій правді поклонятись
І в ім'я твоє святе дітьми терпимості озватись.
Нехай інший хто в казки письмацькі давні поринає,
Хитромовну їх імлу, мов чисту правду, прославляє.
Ми про давні давна без гніву й лукавства спогадаймо,
Про безладдє наших бідолашних предків заспіваймо.
Заспіваймо ж перш усього про попа, попів окрасу,
Дивовижу свого темного розбійницького часу:
Як він чесно духом бодрим проти кривди подвизався,
Хоч наслідним суєвірством понад іншими й не знявся.
***
Був сей піп коліна панського, з Підгір'я Ярославець,
А на прізвище, по спомину й переказу, Державець [1]
Бо його шляхетні предки завелику мали славу,
Що з давен давнезних заслужили в короля державу.
І було незгірш панам Державцям на Підгір'ї жити,
Поки в Русь не поналазили гадюки єзуїти.
Був Державець русин з огняною щирою душею:
Не поладив він з тією злою, в'їдливою тлею.
Кинув на поталу єзуїтам рід свій і родину,
Заволікся пішки на козацьку вольну Україну.
Не злякавсь шляхів татарських
і пустинь тих українських,
Рятував і серце, й розум од підходів єзуїтських.
Волив лучче всяку нужду і тяжку біду приймати,
Ніж з ляхами по науці єзуїтській панувати,
З русинів ляхву та недоляшків штучно виробляти,
Правду-матір, честь, і волю, й душу Риму продавати.
Приблудивсь до річки Росі єзуїтський ненавидник,
Підступної проповіді польсько-римської противник.
Приблудивсь до узграничного містечка Богуслава, [2]
Де козак не знав і не питав, чия воно держава.
Уродливий, молодий, моторний, хоч і небагатий,
Приймаком пристав до вдовиної нужденної хати.
Ущасливив бідолашну вбогу вдівоньку козачку,
Як поняв у неї безприданку дочку-одиначку.
Жили-пробували у старій оселі хоч не вельми пишно,
Та хвалити Бога і Святу Покрову [3] що було затишно.
ДУМА ДРУГА
Уподобали на нашому Пороссі Ярославля,
З-над Дністра, із руського Підгір'я шляхтича Державця.
Був-бо він мистець великий по верхах з книжок читати,
Алілую, кондаки, ірмоси й тропарі співати,
І пани його й усі міщане вельми полюбили,
Напідпитку й по тверезу одинаково хвалили,
Що попа, приблудного волоха, [4] в хибах поправляє,
І дяка гучним Апостолом за пояс затикає.
І зібралась у них у неділю рано чорна рада, [5]
Врадила на чорній раді однословно вся громада:
Із нетяг зібрать по денежці, а з дуків - по півкопи,
І тим скарбом висвятить його в Печерському [6] на попи.
А волошина-приблуду з Богуславщини прогнати,
Бо не вмів старий гаразд ні служби править, ні співати.
Вихваляло все Поросся нового попа - й миряне,
І пани, і крамарі, і всі цеховики-міщане.
«Хоч у нас, - мовляли, - церква шатами не знакомита,
Да поповим розумом, мов золотом, кругом окрита».
Тільки козакам Державець був не так-то до вподоби:
Бо не мав до них прихильності, поваги, ні шаноби.
На бенкети суті в курені до них не поспішався,
Горілок їх добрих і медів п'яних немов цурався.
А найбільше тим козацтву піп сей був не до любові,
Що казав, як думав, щиру правду козакові.
Він картав у церкві козаків докірними словами,
Соромив їх дуків хижими, кривавими ділами.
І полковника козацького, й обозного, [7] й гетьмана [8]
Поважав не вельми більш, як нехриста і бусурмана.
«Бо вони, - рече, - Дніпром на море випливали,
Та й купецьким суднам християнським пільги не давали;
Християн-купців, як і невірних турків, пліндрували,
А награбивши турецького немов добра, гуляли.
В погулянках славились морським походом та хвалились,
Що за віру б то благочестиву християнську бились.
І п'яне кобзарство, шинкове нищунство, підкупляли,
Щоб у кобзу про лицарство їх розбійницьке бряжчали.
А пропившись
І, мов крем'ях той, оббившись,
Свою рідну Україну пліндрували,
Милосердного гріхами прогнівляли;
Божий бич, татар, на села накликали,
Много християнських душ занапащали»…
На попа за се козацтво нарікало,
І на часточку йому не подавало;
По чужих церквах акафісти наймало,
Роківщиною його ніже не обмисляло.
Не пізнав розкошів богуславський чесний піп-тімаха,
На попівстві жив мов гречкосій-доматор сіромаха.
Проста хата в нього сяла тільки гарними богами,
Та пахущими на божниках квітками й рушниками,
Та хорошою, як Божий рай, вродливою дочкою,
Що всім брала очі дивною якоюсь красотою.
Байдуже було старому про багатство:
«Не від сього, - рече, - миру наше царство»…
І на те з старою не вважали,
Що попи їх із попадями минали,
Інде попасу веселого собі шукали,
Від убогої гостини потай утікали.
Один тільки й пан прихильний обібрався,
Товстогубим між козаками звався.
Не любив також і сей бенкетувати,
А любив з попом у Біблії [9] читати.
До попа частенько став сей пан ходити,
І без чарки про спасенне говорити.
Хто казав: любив він попадю старую,
Хто казав: ще й більш попівну молодую.
Замолоду він якось не оженився,
І в літа, ляхи мовляли, panski вбився:
Дак лизав старий до молодої губки,
Буркотав, як сивий голуб до голубки.
вернуться

1

- Державець - феодал у Великому князівстві Литовському, Польщі і підвладних їм українських землях у XV-XVIII ст. Мав право довічно або протягом певного часу користуватись державними земельними маєтностями, однак не міг ці маєтності продати, подарувати, заповідати, закладати під борги.

вернуться

2

- Богуслав - тепер місто в Київській області. Відоме з 1195 p. У 1981 p. збудовано пам'ятник Марусі Богуславці.

вернуться

3

- Покрова - свято православної церкви, яке відзначається 1 жовтня за ст. ст.; встановлене на пам'ять про подію в Константинополі в середині Х ст. Під час війни з сарацинами 1 жовтня юродивий Андрій і його учень Єпіфаній побачили в повітрі Матір Божу, яка молилася за мир, розпростерши свою покрову (омофор) над християнами. Греки того ж дня перемогли. Тому церковному богослужінню в цей дань було надано особливої величності. На честь Покрови Божої Матері є акафіст (стоячий молебень).

вернуться

4

- Волохи - загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого сформувалися румунська і молдавська нації.

вернуться

5

- Мається на увазі загальнокозацька і загальнонародна рада, в якій брали участь і представники селянства, міщан та інших верств населення, тобто «черні». Одна із найвідоміших «чорних рад» влітку 1663 p. біля Ніжина описана П. Кулішем у романі «Чорна рада. Хроніка 1663 року».

вернуться

6

- Тобто в Києво-Печерській лаврі, православному чоловічому монастирі, заснованому у 1051 p. Антонієм Печерським. У XI ст. став центром поширення й утвердження християнства в Київській Русі. В XII ст. дістав назву лаври, яка відіграла значну роль у розвитку освіти, науки і культури. В XVI-XVII ст. була центром антиуніатської боротьби.

вернуться

7

- Обозний - одна з найвищих виборних адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст. Були генеральні і полкові обозні. Керували артилерією, відали організацією війська.

вернуться

8

- Гетьман - на Україні в XVI - першій половині XVII ст. воєначальник козацького війська на Запоріжжі, глава реєстрових козаків. З 1648 p. гетьман Б. Хмельницький став правителем України. Після його смерті гетьмана обирала генеральна військова рада із наступним затвердженням царським урядом (а часом і чорна рада). Згодом були гетьмани Правобережної (до 1704 p.) і Лівобережної України (до 1722 і з 1750 до 1764 pp.). З 1708 p. гетьман призначався царем. У Польщі (XV-XVIII ст.) і Литві (XVI- XVIII ст.) - вищий воєначальник.

вернуться

9

- Біблія - стародавня пам'ятка писемності, зібрання різних за формою та змістом релігійних і світських книг. Творилася з II ст. до н. е. до II ст. н. е. Складається з Старого (Ветхого) і Нового Заповітів. Якщо християнська релігія визнає усю Біблію за Святе Письмо, то іудаїзм тільки Старий Заповіт.

Назад 1 2 3 4 5 ... 42 Вперед
Перейти на страницу:

Кулиш Пантелеймон Александрович читать все книги автора по порядку

Кулиш Пантелеймон Александрович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Маруся Богуславка отзывы

Отзывы читателей о книге Маруся Богуславка, автор: Кулиш Пантелеймон Александрович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*