Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (читать лучшие читаемые книги TXT) 📗
Жалоба
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.
Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (читать лучшие читаемые книги TXT) 📗 краткое содержание
«Імена твої, Україно», книга знаного літератора з Волині Івана Корсака, повертає нас обличчям до постатей української історії, замовчуваних або забутих. Ту вміщено двадцять сім оповідок про уродженців нашої землі, яким була суджена вельми непересічна доля.Унікальністю книги є публікація в ній на підтвердження уривків з оригіналів польською, англійською, французькою та іншими мовами, аби читач впевнився, що автор суворо дотримується правди.
Імена твої, Україно читать онлайн бесплатно
Художньо-документальні оповідання
УДК 821.161.2–32
ББК 84.4 УКР 6
К 69
Корсак І. Ф. Імена твої, Україно: Художньо-документальні оповідання.
– Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. – 300 с. – (Сер. «Пантеон
»).
Книга відомого літератора з Волині Івана Корсака повертає
нас обличчям до постатей української історії та культури,
замовчуваних або забутих.
В оформленні обкладинки використано мапу України
Гомана, 1716 рік
Серія «Пантеон»
Заснована 2006 року
ISBN 978-966-2115-01-7 © Корсак І. Ф., 2007
ISBN 978-966-8770-55-5 (серія) © ПВД «Твердиня», 2007
Присвячую славним
моїм внучатам –
Іванові, Олі, Романові
ЗМІСТ
Сверстюк Євген. «Що ми? Чиї сини?» 5
Корсак Іван. Слово до читача 7
Вінчання князя Володимира 11
Мамо, вийди заміж за короля 16
Прихисток візантійських монархів 21
Корона Данила 25
Король Юрій І, муж зело мудрий 31
Благословення короля Юрія ІІ 35
Пророчі блискавиці над Олеським замком 39
Первістки рідного слова 43
Невістка Богдана Хмельницького 49
Головнокомандувач Європи 55
Повернення Богуна 79
Розгром Росії 83
Кавалер ордена Бусто де Лібертадор 90
«Величний благодійник людства» 94
Лиш правда зостанеться 103
«У москалів не хочу помирати…» 108
Табакерка Василя Капніста 112
Останній концерт маестро 118
Полон Вінстона Черчілля 124
Відмова консула Ванкувера 128
Вишне моя, емігрантко… 133
Василь Якович, класик японський 143
З пракоренів Запорізької Січі 148
Зустріч у Швейцарії 158
На французькій землі 162
Лист земляка 170
Непосильна загадка Рамона 181
Замість коментарів: Наша минувшина очима різного люду 187
Християнізація Русі: холодний розрахунок володаря чи осяяння душ? 188
Київський зять: «Вірив у славу, багатство та владу…» 206
У слабкого не шукатимуть захисту 212
Корона, що сама напрошувалася 214
Наших прадідів великих… 220
«…Не раз намагалися відняти від нас…» 226
Горда князівна Розанда 231
«Людина великого духу» 241
І зрадники, і кар’єристи, і єретики… 250
Долі, пов’язані з Україною 265
Концерт, якому звучати довіку 273
Ім’я, що не сходить з вуст 277
Відібраний спадок 281
Подвижництво без сподівань на винагороду 284
Японський класик Василь Єрошенко 290
Хіба зустрінуться в енциклопедіях 295
«Король Америки» 296
5
«Що ми? Чиї сини?»
В
В
ихід з Єгипетського полону – це передусім
повернення до себе, до своїх коренів і до
своїх святинь. Безпам’ятство є умовою виживання
в неволі. У відомій легенді про євшан-зілля змальовується
образ співця, який прагне і словом, і
рідною піснею пробудити порив до волі в половецького
невольника. Але він глухий до всього і
тільки пучок євшан-зілля, знайомий з дитинства
запах, оживив його. Після втечі з полону той співець,
звичайно, розповідатиме хлопцеві історію та
легенди рідного краю.
В українців справа складніша. Протягом століть
нам забивали голови усім, аби тільки ми не знали:
«що ми? Чиї сини? Ким? За що закуті?..» (Т.Шевченко).
Як зауважив Олександр Довженко, ми
єдиний в світі народ, в школах якого не вивчається
рідна історія.
Нині ми вже вивчаємо історію України, але
в пам’яті нашій усе ще домінує звук старих імперських
міфів, на яких виховувалися покоління
слухняних імперських «малоросів». Комплекс
меншовартости не дає сучасній молоді тверезо
сприймати факти в потоці лжеінформації. Навіть
історичні факти, які зберегла пам’ять, сприймаються
з тенденцією сліпо вірити іноземним джерелам,
які плекали, звісно, свою пам’ять, свої національні
інтереси і підходи.
Книжка відомого літератора з Волині Івана
Корсака повертає нас обличчям до постатей укра
66
їнської історії і культури, замовчуваних або забутих.
І це добра книжка. Хтось може закинути, що в
тих щирих розповідях акцентується національний
мотив. Однак згадаймо мотивацію знаних у світі
вчених, математиків Михайла Остроградського,
Михайла Кравчука, фізика Івана Пулюя, письменника
і перекладача Миколи Гнідича, зрештою Тараса
Шевченка і навіть Миколу Гоголя. Хіба вони
не підкреслювали своєї національності в середовищі,
яке воліло б її закреслити? Бо почуття національної
гідності є важливою складовою людської
сутності та порядності особи і громадянина.
Євген Сверстюк
7
СЛОВО ДО ЧИТАЧА
Н
Н
аписати цю книгу мене підштовхнула крайня
потреба: я мав змогу надивитися, як мордуються
сучасні школярики, відшукуючи знакові імена
нашої кревної історії. А вже при підготовці книги
довелося стикнутися з неймовірними курйозами,
гіркими, смішними й парадоксальними фактами.
По приклади не треба за версту ходити. Наберіть
на будь-якій пошуковій системі в Інтернеті
ключові слова «нобелівський лауреат Жорж Шарпак
» – і ви отримаєте сотні повідомлень у відповідь:
французький фізик, що народився у Польщі.
Начебто все правда, крім манюсінької деталі.
Георгій Харпак (таке справжнє його ім’я та прізвище)
народися в Дубровиці на Рівненщині, його
батько мав тут цегельний завод і з того будівельного
матеріалу зведено чимало домівок на всьому
волинсько-рівненському Поліссі. Родинний дім
їхній тільки нещодавно, на жаль, знесли. Або розгортаємо
будь-яку енциклопедію чи знову ж таки
вдаємося до пошуку в Інтернеті на слова «Михайло
Остроградський» і тут же читаємо: «Выдающийся
русский физик». А той «выдающийся русский» публічно,
у широкому колі казав: «У москалів не хочу
й помирати», і таки вгадав власну смерть, помер та
похований на Україні (не кажучи вже, що перші
знакові праці Михайла Васильовича писані взагалі
не російською чи навіть українською, а французькою
мовою). Читаємо спогади свідків та учасників
німецького загону в битві при Хотині 1621 року й
неждано-негадано дізнаємося: вирішальний бій,
що зупинив наступ мусульманського світу на християнський,
європейський, виграли не українські
війська Сагайдачного чи польські вояки, а німецький
корпус. У турецьких описах розгрому Росії
88
(власне – Московії) під Конотопом, розгрому, якого
не знала ця держава за всю історію до того часу,
з’ясовується, що найбільшим був вклад кримськотатарських
союзників, про визначальну роль українського
війська Виговського взагалі інколи можна
не згадувати, наче й не в Україні те діялося…
У віденській лабораторії знаного вченого й
винахідника, професора Івана Пулюя стажувався
німецький фізик Конрад Рентґен. Професор