Соляріс. Едем. - Лем Станислав (книга бесплатный формат .TXT) 📗
— Навіщо? Щоб він почав базікати, як шизофренік?
— Може, вдасться більше зрозуміти.
— Про що мова? — поцікавився Лікар.
— Він хоче зменшити селективність калькулятора, — пояснив Кібернетик. — Коли спектр значень якогось слова недостатньо гострий, калькулятор відповідає, що термін відсутній. Якщо я ввімкну його полівалентно, він удасться до контамінації — створюватиме словесні гібриди, яких немає в жодній людській мові.
— В такий спосіб ми наблизимося до його мови, — наполягав на своєму Фізик.
— Будь ласка. Можемо спробувати.
Кібернетик перемкнув штекер. Координатор глянув на дуплекса, який лежав із заплющеними очима. Лікар підійшов до нього, кілька хвилин оглядав його і, не сказавши ні слова, повернувся на своє місце.
Координатор сказав у мікрофон:
— На південь від цього місця— тут — є долина. Там — великі будівлі, в будівлях скелети, довкола, в грунті — могили. Що це?
— Зачекай, могили нічого не означають. Кібернетик притягнув до себе гнучку стійку мікрофона.
— На півдні — архітектурна конструкція, біля неї — в отворах у грунті — мертві тіла. Мертві дуплекси. Що це означає?
Цього разу калькулятор трохи довше обмінювався з дуплексом скреготливими звуками. Люди помітили, що машина вперше мовби сама від себе запитувала про щось ще раз, нарешті звернений до них репродуктор монотонно повідомив:
— Дуплекс — фізична праця — ні. Пауза. Електричний орган — праця — так, але акселероінволюція — дегенерація — зловживання. Пауза. Південь — це екземпліфікація самокерованої прокрустики. Пауза. Суспільна ізоляція — не сила, не примус. Пауза. Добровільність. Пауза. Мікроадаптація групи — центросамотяг і продукція так ні. Пауза.
— Ну що, задоволений? — Кібернетик сердито глянув на Фізика. — «Центросамотяг», «антисмерть», «біосоцзамикання». Я тобі що казав? Будь ласка, маєш. Тепер роби щось із цим.
— Не гарячкуй, — сказав Фізик. — Це має щось спільне з примусовою працею.
— Неправда. Він сказав «не сила, не примус», «добровільність».
— Ну, тоді запитаємо ще раз. — Фізик підтягнув до себе мікрофон. — Незрозуміло, — сказав він. — Скажи — дуже просто — що на півдні в долині? Колонія? Група засуджених? Ізоляція? Виробництво? Яке виробництво? Хто виробляє? Що? І навіщо? З якою метою?
Калькулятор знову перемовлявся з дуплексом хвилин із п’ять, а тоді заговорив:
— Ізоломікрогрупа — добровільність — інтерзчеплення — примус — ні. Пауза. Кожен дуплекс — протигра — ізоломікрогрупа. Пауза. Головний зв’язок — центральний самотяг. Пауза. Зв’язок — гнівисть. Пауза. Хто вина — той покарання. Пауза. Хто покарання — той ізоломікрогрупа — добровільність. Пауза. Що таке ізоломікрогрупа? Пауза. Інтерзв’язки зворотні; напівіндивідуальні — зчеплення — гнівисть — самоціль — гнівисть — самоціль. Пауза. Соціопсихоциркуляція — внутрішня антисмерть. Пауза.
— Стійте! — крикнув Кібернетик, бачачи, що інші неспокійно заворушилися. — Що це означає — «самоціль?» Яка ціль?
— Самоці…ління, — пробуркотів калькулятор, який цього разу взагалі не звернувся до дуплекса.
— Ага! Інстинкт самозбереження! — вигукнув Фізик, а калькулятор квапливо пояснив:
— Інстинкт самозбереження. Так. Так.
— Ти хочеш сказати, що розумієш, про що вій говорить?! — підхопився з місця Інженер.
— Не знаю, чи розумію, але здогадуюся, — мова йде про якийсь різновид їхньої системи покарань. Очевидно, це якісь мікросуспільства, автономні групи, котрі, так би мовити, навзаєм тримають одні одних у постійному страху.
— Тобто як? Без охорони? Без наглядачів?
— Так. Адже він сказав цілком виразно, що ніякого примусу не існує.
— Це неможливо!
— Чому ж? Уяви собі двох людей: в одного є сірники, а в другого коробка. Вони можуть ненавидіти один одного, але вогонь викрешуть тільки разом. Гнівисть — це гнів і ненависть чи щось близьке до цього. Тому кооперація в групі виникає завдяки зворотним зв’язкам, як у моєму прикладі, але, звісна річ, не так просто! Примус народжується якось сам собою — його створює внутрішнє становище групи.
— Ну гаразд, але що вони там роблять? Що вони там роблять? Хто лежить у тих могилах? І чому?
— Ти чув, що сказав калькулятор? «Прокрустика»! Очевидячки, це похідне від прокрустового ложа.
— Дурниці! Звідки дуплекс чув про Проскруста?!
— Калькулятор, а не дуплекс! Він вишукує найближчі поняття відповідно до резонансу в семантичному спектрі! Там, у цих групах, запроваджено виснажливу працю. Можливо, вона не має ніякої мети й ніякого сенсу — він сказав «продукція так ні» — отже, вони щось продукують, повинні це робити, бо це така покара.
— Чому повинні? Хто їх до цього примушує, якщо там немає ніякої охорони?!
— Який же ти впертий! З приводу тієї продукції я, може, й помиляюся, але примус випливає з ситуації. Ти що, ніколи не чув про примусові ситуації? Скажімо, на потопаючому кораблі варіантів вибору порятунку дуже мало — може, під ногами в них усе життя палуба такого корабля?.. Оскільки фізична праця, а надто праця виснажлива, завдає їм шкоди, то тут відбувається якесь «біозамикання», скажімо, в межах електричного органа.
— Він сказав «біосоціозамикання». Це, мабуть, щось інше.
— Але щось близьке до цього. В групі існує зчеплення — взаємне притягання, тобто група чомусь полишена сама на себе, ізольована від суспільства.
— Це дуже туманно. Що ж вони там усе-таки роблять?
— Ну як же я можу це тобі сказати ясніше? Я знаю стільки ж, як і ти. Адже непорозуміння й зміщення значень накладаються одне на одне — не тільки з нашого боку, але точнісінько так само й між калькулятором і дуплексом — з другого! Може, в них існує спеціальна наукова дисципліна — «прокрустика», теорія динаміки таких груп! Вони заздалегідь планують тип дій, конфліктів і взаємних притягань у її сфері, функції розподілені й заплановані так, щоб утворилася своєрідна рівновага, обмін, циркуляція гніву, страху, ненависті, щоб ці почуття злютовували їх і воднораз щоб вони не могли знайти спільної мови з кимось поза групою…
— Це твої власні варіації на тему шизофренічної маячні калькулятора, але зовсім не пояснення! — вигукнув Хімік.
— Він страшенно стомлений, — сказав Лікар. — Ще одне-двоє запитань, не більше. Хто хоче їх задати?
— Будь ласка, можеш зайняти моє місце. Може, в тебе піде краще.
Якусь хвилину панувала тиша.
— Я, — озвався нарешті Координатор. — Звідки ти довідався про нас? — кинув у мікрофон.
— Інформація — метеорит — корабель, — відповів за хвилину калькулятор, обмінявшись кількома короткими, хрипкими звуками з дуплексом. — Корабель — іншої планети — космічне випромінювання — дегенерація істот. Пауза. Спричиняють смерть. Пауза. Скляниста ізоляція з метою ліквідації. Пауза. Обсерваторія. Пауза. Гуркіт. Здійснив — пеленгування — напрямок звуку — джерело гуркоту — фокус попадань ракета. Пауза. Пішов, коли ніч. Пауза. Чекав — Захисник відкрив інкапсуляцію. Ввійшов. Тут. Пауза.
— Оголосили, що впав корабель з якимись чудовиськами, еге ж? — запитав Інженер.
— Так. Що ми дегенерували під впливом космічного випромінювання. І що вони мають намір замкнути нас, оточити цією склянистою масою. За звуком він запеленгував напрям обстрілу, визначив ціль і таким чином знайшов нас.
— Ти не боявся чудовиськ? — кинув Координатор у мікрофон.
— «Не боявся» — це нічого не означає. Хвилинку, яке там було слово? Ага, гнівисть. Може, він так перекладе.
Кібернетик повторив своє запитання химерним жаргоном калькулятора.
— Так, — майже відразу ж відповів репродуктор. — Так. Але — шанс — один на мільйон обертів планети.
— Це зрозуміло. Кожен із нас пішов би, — кивнув головою Фізик.
— Ти хочеш залишитися з нами? Ми — вилікуємо тебе. Смерті не буде, — повільно сказав Лікар. — Ти залишишся у нас?
— Ні, — відповів репродуктор.
— Ти хочеш піти? Хочеш повернутися — до своїх?
— Повернення — ні, — відповів репродуктор. Люди перезирнулися.
— Ти справді не помреш! Ми тебе справді вилікуємо! — вигукнув Лікар. — Скажи, що ти хочеш зробити, коли будеш здоровий?
