Точка Обману - Браун Дэн (читать книги полностью txt) 📗
Розум Рейчел казав їй, що Майкл тягне її донизу. Та серце підказувало, що він знає, що робить.
Штовхайся ногами, знову почула вона голос матері.
І Рейчел щосили відштовхнулася.
130
Витягнувши Рейчел на поверхню, Толланд збагнув, що це кінець. Магматичний купол вибухнув. Щойно вершок виру сягне поверхні, гігантський підводний смерч почне тягнути все на дно. Дивно, але світ навколо нього зовсім не нагадував той тихий ранок, який іще кільканадцять секунд тому він бачив навкруги. З оглушливим шумом на нього накинувся вітер, немов, поки він був під водою, розпочався сильний шторм.
Від браку кисню у Толланда йшла обертом голова. Він спробував підтримувати Рейчел у воді, але щось тягнуло її з його рук. Течія! Толланд намагався втриматися, але невидима сила смикнула ще сильніше, загрожуючи відірвати від нього Рейчел. Раптом його хватка ослабла і Рейчел вислизнула з його рук — але догори!
Толланд спантеличено дивився, як тіло Рейчел піднімалося з води.
А угорі над ними висів літак берегової охорони «оспрі» з поворотними гвинтами. Двадцять хвилин тому берегова охорона отримала повідомлення про вибух у морі. Втративши зв’язок з гелікоптером «дельфін», який мав бути саме в тому районі, берегова охорона побоювалася, що сталася катастрофа. Увівши в навігаційну систему останні координати гелікоптера, вони вилетіли на пошуки, сподіваючись на краще.
Приблизно за милю від освітленої «Гої» рятувальники помітили охоплені вогнем уламки, які несло течією. Уламки були схожі на залишки моторного човна. Поблизу у воді борсався чоловік і несамовито вимахував руками. Рятувальники затягнули його на літак. Чоловік був повністю голий — за винятком однієї ноги, обмотаної липкою стрічкою.
Зморений Толланд поглянув угору, на черево літака, що здіймав оглушливі пориви вітру. Коли Рейчел на тросі підтягнули до дверей, кілька рук ухопили її і втягнули всередину. Спостерігаючи за порятунком Рейчел, Толланд помітив знайомого чоловіка, що сидів навпочіпки у дверному отворі.
«Коркі?! — У Толланда аж серце сіпнулося від радості. — Ти живий!»
Згори знову подали рятувальний трос із кріпленням. Він упав за десять футів від Майкла. Толланд поплив до нього, але раптом відчув, що його починає затягувати вниз коловорот мегаплюму. Океан схопив його своєю безжальною хваткою і не хотів відпускати.
Течія тягнула Толланда донизу. Він щосили опирався, намагаючись залишитися на поверхні, але втома брала гору. «Ти мусиш жити», — хтось сказав йому. Відштовхнувшись ногами, він відчайдушно рвонув до поверхні. Коли його голова з’явилася над водою, трос і досі був поза межами досяжності. А підводна течія ще сильніше тягнула вглиб. Поглянувши вгору, туди, звідки доносилися гуркіт і шалені пориви вітру, Толланд побачив Рейчел. Вона невідривно дивилася на нього, поглядом немов притягуючи до себе.
Чотирма потужними помахами рук Толланд добрався до троса. Зібравши останні сили, він просунув руки у спеціальні петлі — і безсило обвис.
Й одразу ж океан почав віддалятися від нього.
Толланд поглянув униз якраз тієї миті, коли на поверхні з’явився зяючий вир. Нарешті мегаплюм сягнув поверхні.
Вільям Пікерінг стояв на містку «Гої» і, заклякнувши від побожного страху, спостерігав за видовищем, яке довкола нього розгорталося. Праворуч на поверхні моря почав утворюватися гігантський чашкоподібний котлован. Цей коловорот мав сотні ярдів у поперечнику і швидко розширювався. Океан по спіралі вливався в нього, переливаючись через край з химерною і лячною плавністю. Повітря довкола забриніло низьким гортанним стогоном, що виривався із глибин. Пікерінг мовчки отетеріло спостерігав, як діра поширювалася і підбиралася до нього, наче паща зголоднілої міфічної істоти, що збирається заковтнути свою жертву.
«Цього не може бути, — подумав Пікерінг. — У мене просто почалося марення».
Раптом почулися зловісне сичання і сильний вибух, від якого аж шибки повилітали на капітанському містку «Гої», — то з вируючої води вирвався височенний гриб пари. З оглушливим гуркотом колосальний гейзер злетів угору, і його вершина зникла у темному небі.
І тієї ж миті стінки гігантського виру різко стали крутішими, і він почав розширюватися ще швидше, немовби пережовуючи і заковтуючи океан довкола себе. Корма «Гої» різко рвонулася до стрімко зростаючої западини. Втративши рівновагу, Пікерінг упав навколішки. Як дитя, що молиться Богу, він втупився поглядом у величезну прірву.
Останні його думки були про доньку Діану. Він молив Бога, щоб перед смертю вона не пізнала такого страху, який відчував зараз він.
Вибухова хвиля від пари, що вирвалася назовні, сильно кинула літак убік. Поки пілоти вирівнювали машину, заклавши низький віраж над приреченою «Гоєю», Рейчел і Толланд трималися одне за одного. Поглянувши вниз, вони побачили Вільяма Пікерінга, що стояв навколішках у своєму чорному костюмі з краваткою біля поруччя судна, на яке чекала неминуча загибель.
Коли корма зависла над краєм величезного водяного торнадо, якірний ланцюг нарешті не витримав і луснув. Високо й гордо задравши носа догори, «Гоя» ковзнула через кромку западини, всмоктувана гігантською водяною спіраллю. І якусь мить під водою ще жевріли її ліхтарі.
131
Ранок у столиці Сполучених Штатів був чистий і прозорий. Біля підніжжя монумента Вашингтона легенький вітерець кружляв маленькі вихорці сухого листя. Зазвичай найбільший у світі обеліск спокійно прокидався вранці і бачив у Дзеркальному озері своє відображення. Але сьогоднішній ранок почався з хаотичної метушні репортерської братії, що зібралася біля підніжжя монумента.
Коли сенатор Седжвік Секстон вийшов зі свого лімузина і кроком лева-переможця рушив до майданчика преси біля підніжжя обеліска, він почувався величнішим за самого Джорджа Вашингтона. Він запросив сюди представників десяти найбільших у країні мереж масової інформації і пообіцяв їм скандал десятиріччя.
«Ніщо так не приваблює стерв’ятників, як запах смерті», — подумав сенатор.
У руці Секстон стискав десять білих конвертів, кожен елегантно запечатаний печаткою з його монограмою. Якщо інформація — це зброя, то зараз сенатор тримав у руках ядерну боєголовку.
Підходячи, він відчув запаморочливе піднесення і з приємністю відзначив, що імпровізована сцена має дві «ширми слави» — великі пересувні перегородки, що виокремлювали його трибуну, наче дві темно-сині завіси, До такого прийому колись вдавався Рональд Рейган, щоб добре вирізнятися на будь-якому тлі.
Секстон вийшов на сцену справа, вигулькнувши з-за ширми, наче актор. Репортери швидко повсідалися на розкладні крісла, поставлені перед трибуною. На сході сонце тільки почало підніматися над куполом Капітолію, кидаючи на Секстона рожево-золотисті промені, неначе то було світло з раю.
Прекрасний і доречний день, щоб стати наймогутнішою людиною в світі.
— Доброго ранку, пані та панове, — мовив Секстон, поклавши конверти на підставку перед собою. — Я волію зробити свій виступ якомога коротшим та настільки безболісним, наскільки можливо. Чесно кажучи, інформація, якою я хочу з вами поділитися, є доволі бентежною. В цих конвертах міститься доказ шахрайства в найвищих ешелонах влади. Мені соромно говорити про це, але півгодини тому президент телефонував мені і благав — так-так, саме благав — не оприлюднювати ці докази.
Секстон зробив промовисту паузу і підняв угору конверти, немов спокушаючи журналістів, що сиділи перед трибуною. їхні очі прикипіли до цих конвертів, і вони почали невідривно стежити за ними, наче собаки, що забачили ласий шматок.
Президент дійсно телефонував сенаторові півгодини тому і все пояснив. Герні вже встиг поговорити з Рейчел, котра — ціла і неушкоджена — перебувала на борту якогось літака. Хоч би як неймовірно це не було, але виявилося, що НАСА та Білий дім стали безневинними співучасниками шахрайської змови, замисленої і виконаної Вільямом Пікерінгом.
