Точка Обману - Браун Дэн (читать книги полностью txt) 📗

«Зараз це не має значення, — подумав Секстон. — Заку Герні тепер не відкрутитися. Він приречений».

Секстон пошкодував, що він не муха на стіні Овального кабінету і не може бачити обличчя президента, коли той спостерігатиме за оприлюдненням цієї інформації. Сенатор погодився зустрітися з Герні просто зараз, щоб обговорити, як найкраще розповісти країні правду про метеорит. Мабуть, цієї миті шокований Герні стояв перед телевізором, усвідомлюючи, що Білий дім не в змозі зробити нічого, щоб зупинити руку самої Долі.

— Панове! — продовжив сенатор, обводячи поглядом натовп. — Я довго зважувався на цей крок, і це було непросте рішення. Я міркував над тим, щоб піти назустріч бажанню президента зберегти цю інформацію в секреті, але мушу чинити так, як велить мені серце. — Секстон зітхнув і опустив голову, немов людина, якій випала важка історична місія. — Але правда є правда. Я не претендую на те, щоб якось впливати на вашу інтерпретацію цих фактів. Я просто надам вам інформацію такою, як вона є.

Раптом Секстон почув удалині гуркіт лопатей важкого гелікоптера. На мить йому здалося, що то сюди поспішає з Білого дому сам президент, аби зупинити прес-конференцію. «Це тільки покращить ситуацію! — задоволено подумав сенатор. — Якщо Герні це зробить, то виглядатиме ще виннішим!»

— Те, що я зараз збираюся зробити, я робитиму з важким серцем, — продовжив Секстон, відчувши, що прекрасно вибрав момент. — Але я вважаю своїм обов’язком повідомити американському народу, що йому збрехали.

Машина, оглушливо гуркочучи, приземлилася праворуч на Еспланаді. Коли сенатор підвів на неї погляд, то з подивом побачив, що то не президентський гелікоптер, а літак «оспрі» з регульованими пропелерами.

На фюзеляжі виднівся напис: БЕРЕГОВА ОХОРОНА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ.

Спантеличений Секстон побачив, як двері салону відчинилися і в них з’явилася жінка. На ній була помаранчева куртка берегової охорони. Жінка мала скуйовджений та зморений вигляд, наче щойно повернулася із зони бойових дій. Упевненим кроком рушила вона до майданчика преси. Якусь мить сенатор не міг її упізнати, а потім його немов блискавкою вразило.

Рейчел? У нього від потрясіння аж щелепа відвисла: «Якого біса вона тут забула?»

У натовпі почувся шепіт розгубленості і здивування.

Швидко приклеївши до обличчя широку фальшиву посмішку, Секстон обернувся до преси і, немов вибачаючись, підняв угору палець.

— Вибачте, можна я на хвильку відлучуся? Мені дуже шкода, що я змушую вас чекати. — І він зітхнув, зобразивши втомлену добродушну посмішку. — Родина на першому місці.

Кілька репортерів розсміялися.

Секстон, побачивши, як з правого боку до нього наближається Рейчел, швидко дійшов висновку, що довгоочікуване примирення доньки з батьком краще проводити у приватній обстановці. Але саме приватності наразі і бракувало. Секстон стрельнув очима на велику ширму, що стояла праворуч.

Не припиняючи приязно посміхатися, Секстон привітно помахав рукою доньці й відійшов од мікрофона. Рушивши під кутом їй навперейми, він пішов так, щоб Рейчел довелося зайти за ширму, аби з ним зустрітися. Опинившись поза очима та вухами преси, він вигукнув, посміхаючись і розкриваючи їй обійми:

— Доню! Яка несподіванка!

Рейчел мовчки підійшла до нього і заліпила йому гучного ляпаса.

Опинившись сам-на-сам з батьком за ширмою, Рейчел поглянула на нього з невимовною огидою. Вона сильно ударила його по обличчю, але він навіть не змигнув. Проявивши моторошне самовладання, він швидко прибрав фальшиву посмішку з лиця і змінив її на докірливу недобру гримасу.

— Чого ти сюди приперлася? Ти не мала тут бути! — перейшов він на лиховісний шепіт.

Рейчел побачила лють у його очах, але вперше в житті не злякалася.

— Я звернулася до тебе по допомогу, а ти мене продав! Мене ледь не вбили!

— Щось не схоже, як на тебе поглянути! — кинув він майже розчаровано.

— У НАСА не знали про це шахрайство, і президент тобі це сказав! — Нетривалий переліт Рейчел до Вашингтона був позначений метушливим обміном телефонними дзвінками між нею, Білим домом, батьком та навіть Габріель Еш. — Ти ж пообіцяв Заку Герні, що поїдеш до Білого дому!

— А я й поїду туди. Після перемоги на виборах.

Рейчел огидно було усвідомлювати, що цей чоловік — її батько.

— Те, що ти збираєшся зробити, — безумство.

— Та невже? — хихикнув Секстон. Він повернувся і змахнув рукою, показуючи на трибуну, що виднілася з-за ширми позаду нього. На ній очікувально лежав стос білих конвертів. — У конвертах інформація, яку ти мені надіслала, Рейчел. Ти. Тому кров президента і на твоїх руках.

— Я переслала тобі ту інформацію, бо потребувала твоєї допомоги! Коли вважала, що президент і НАСА теж винні!

— Зважаючи на ці свідчення, складається враження, що НАСА дійсно винна.

— Але це не так! Вони заслуговують на шанс усе пояснити! Ти вже й так виграв ці вибори. Заку Герні кінець. Тож дай цьому чоловікові зберегти хоч трохи гідності.

Сенатор досадливо простогнав.

— Ти така наївна. Головне — не перемога на виборах, Рейчел, головне — це влада. Головне — переконлива перемога, величні діяння, придушення опозиції та контроль над політичними силами у Вашингтоні, щоб можна було здійснити реальні зміни у цій країні.

— Такою ціною?

— Не будь аж надто доброчесною. Я просто надам докази. А люди нехай самі вирішують, хто винен, а хто — ні.

— Ти ж знаєш, який вигляд усе це матиме.

Секстон знизав плечима.

— Що ж, мабуть, просто настав час для НАСА відійти в минуле.

Сенатор відчув, як у представників преси за перегородкою зростає нетерпіння, і він більше не збирався стояти тут і читати лекції власній дочці. На нього чекав момент слави.

— Нам більше немає про що говорити, — сказав він. — У мене прес-конференція.

— Я тебе прохаю як донька, — благально сказала Рейчел. — Не роби цього. Лишень подумай про наслідки. Є кращий шлях.

— Але не для мене.

Раптом з гучномовців на сцені почулося виття. То якась спізніла репортерка нахилилася над трибуною, чіпляючи свій мікрофон до одного з тримачів у вигляді «гусячої шиї».

«Ця ідіотка не могла прийти завчасно?» — подумав Секстон, закипаючи від люті.

Поспішаючи зайняти місце серед представників преси, репортерка мимоволі зіштовхнула з трибуни стос приготованих сенатором конвертів.

Чорт забирай! Секстон широким кроком підійшов до трибуни, подумки клянучи дочку за те, що вона його відволікла. Коли він підійшов, жінка якраз стояла навколішках, збираючи розсипані конверти. Секстон не бачив її обличчя, але то вочевидь була представниця великої медіа-мережі: у кашеміровому пальті до п’ят, зі стильним, під колір пальта, кашне та в низько насунутому мохеровому береті з прикріпленим бейджиком «Ей-бі-сі».

«От дурепа чортова!» — подумав Секстон.

— Давайте все сюди, — жорстко кинув він і простягнув руку.

Підібравши останній, жінка подала конверти сенаторові, навіть не повернувшись до нього.

— Вибачте... — знічено промимрила вона.

І, похнюпившись від сорому, швидко розчинилася в натовпі репортерів.

Секстон швидко порахував конверти. Десять. От і добре. Ніхто сьогодні не вкраде у нього цю нищівну зброю. Випроставшись, він поправив мікрофони і жартівливо посміхнувся репортерам.

— Гадаю, краще роздати вам усе це зараз, поки комусь не стало зле!

Зголодніла до сенсацій репортерська братія розреготалася.

Секстон відчув присутність Рейчел. Його донька стояла за ширмою неподалік.

— Не роби цього, — сказала вона. — Ти пошкодуєш.

Та Секстон проігнорував її.

— Благаю, повір мені, — знову мовила вона, вже гучніше. — Ти робиш величезну помилку.

Та Секстон підняв конверти і розгладив їх краї.

— Татку, — з притиском благально сказала Рейчел. — Це твій останній шанс вчинити правильно.

Вчинити правильно? Накривши мікрофон рукою, Секстон обернувся — наче для того, щоб прокашлятись. Уважно поглянувши на доньку, він кинув: