Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (электронные книги бесплатно .txt) 📗
Червня 13 кримський цар з усіми своїми людьми, невідомо пощо взявши з собою гетьмана і писаря, утікли від козацького табору і козакам зрадили: у всім кримський хан збрехав і ні в чім помочи не вчинив. Того ж дня у козаків з Поляками був великий бій: бились цілий день і козаки побили Поляків в бою. Всього у козаків з Поляками бої були три дні і у всіх боях козаки Поляків перемогали: побили у Поляків богато людей. Від язиків узятих в боях було їм відомо, що в тих трьох боях побито було чотири тисячі значних людей: королівського двору, шляхти і панят, і три старости — як тих старост звуть вони не запамятали 8).
Як бачимо, сі оповідання не тільки дуже сумарно представляють події, але й доволі свобідно поводяться з фактичним матеріялом — бо ж 2 убиті козаки проти тисяч Поляків явно належать до фантастики. Але за браком чогось докладнішого я вважав потрібним навести ті оповідання — на ілюстрацію того як представлювано сі події в козацьких кругах. А тепер за помічю польських дневників начеркну схему подій — не заглублюючися в батальні деталі, а слідячи головно за політичною динамікою 9).
Примітки
1) “Козаків по 10 по 20 що дня рано стинають: самі собі копають яму, стятого кат скидає до ями, а наступний (призначений) на смерть закопує; остатнього — кат” (лист Бжостовского з обозу з 12 червня — Осол. 225 л. 360). Техніка, як бачимо, була наладжена!
2) Вибираю, що цікавіше з недрукованих листів:
29 травня, з обозу сокальського:
“Язики розповіли, що вчора Хмель був коло Золочова, а наперед вислав 2 тис. Татар і тисячу козаків, щоб відогнати у нас коней; казав їм іти на Глиняни і Жовкву і заходити нам в тил, аби погромити тих, що надходять до обозу. Перед черню затаює, що король тут, а що задумує, сам тільки знає та Виговський. Мурза взятий під Копичинцями (!) твердить рішучо, що й Татари не знають про короля; писав до нуреддіна, повідомляючи його про короля, і радячи йому або замиритись, або вернути до Криму.
“Війська має з мотлохом 20 тисяч і Орди 15 тис.; каже: або вони (Поляки) втечуть, або я їx візьму в облогу. Але ми ні одного ні другого не думаємо: ані втікати, бо нема куди, ані в облогу себе не дамо, бо піше військо не має поживи, тому надія в польній битві.
“Сьогодня рано знову приведено 4 чигиринських козаків і шляхтича одного, якогось Суского, дезертира. Оповідають, що Хмель з Золочова не пішов далі, спинився в Зборові, і скільки місця між Озірною, Тернополем і Залізцями, то все зайняв сильними полками аж до Зборова. Тут хоче чекати хана, що поспішає йому на поміч. Против нас вислав вибраних козаків і Татар: черкаський полковник іде з тими людьми, і так заховались, що наші нічого не можуть про них довідатись: вночи йдуть, а вдень сидять по лісах та болотах. Сьогодняшніх язиків дістав Янжул, козак запорозький, а тепер ротмистр п. воєводи браславського, що нас виратував в Борщові, а в компанії з ним був Ганжа. Звідти можна мати поняттє про зручність запорозьких козаків: коли наші підуть, нічого не можуть дістати, а як Забузький, Ясько, Янжул, Ганжа — ті ніколи дармо не ходять.
“Канівського сотника і одного Татарина післано з певними листами до неприятельського війська. Особливо намовляють Татар, аби відступили від хлопів. Мають (післанці) мабуть і инші поручення, але від нас се закрите, загально тільки знаємо, що тому божевільному чоловікові пропонуються способи замирення, відповідно бажанням Річипосполитої, що конче хоче завязати переговори про згоду; се більше бажане ніж надійне!” Ос. 2286 л. 151-2.
31 травня, Мясковский стольник галицький пише:
“Ми досі стоїмо під Сокалєм, почасти тому, що не маємо чим відживити камінецького війська, почасти через те, що Хмельницький рад би нас фортелєм витягнути на ліси, лози, болота, переправи — хотів би нас по зборівському трактувати. Се певно, що хан уже переправився через Дніпро: господар волоський дав звати королеві й. м. Його й чекає Хмельницький, бо досі орду мав невелику і стояв за дуже трудними переправами, хотячи аби ми його по корсунському або пилявецькому шукали — а ми теж раді б його вивабити сюди.
“П. Маховский вернувся з під'їзду, був аж під Полонним, в тилу неприятеля, і там розгромив козацький таборик, що йшов до Хмельницького: триста їx було, сто загинуло, двох привів, але вони нічого не знають про замисел Хмельницького, бо доперва йшли до нього, бунтуючи чернь аби до табору громадилась”. Осол. 225 л. 353.
31 травня, з обозу, анонімне:
“Хмель мабуть довідався про обережність й. кор. м. й його сили, і вибравши собі місце (добре) для паші й поживи, за лісами й багнистими переправами, став, се певно, між Тернополем, Залізцями і Зборовим, а то з двох причин: одна — бо чекає хана, який уже певно переходить Дніпро — господар волоський дав про се знати й. кор. м., а друга — бо хотівби виманити нас на лихі переправи і пропасти, де б йому уйшла корсунська і пилявецька штука, бо як старий лис зачув, що потрапив на певне і добре привитаннє.
“Вернувся з під'їзду п. Маховский, поручик старости люблинського, був аж під Полонним, і таборець козацький розгромив, миль за 30 відси; 300 козаків знищив. Се не абияке діло для неприятеля — що він чує Поляків в тилу. Тому й. кор. м. зробивши спробу, хоче по тім малім під'їзді післати п. воєводу браславського, з 2 або 4 тисячами, аби мечем і огнем полякав ті краї — аби чернь задля жінок і дітей рвалася від Хмеля”.
4 червня, з обозу:
“Молодіж п. краківського, й инших ротмистрів богато напали на козаків; прилучився там з своєю хоругвою п. Каліньский, і на тісній греблі під Підгірцями, на переправі добре перетріпали козаків — кажуть, що було їх 2 тисячі. Досить набрали возів, коней, живности.
“А кн. Домініка люд необережний: Татари на них під Дубном напали, коней шарпнули і страху нагнали, не без шкоди.
“Козак оден утік від Хмеля, оповідає про страх у них і голод — що їх тепер треба бити, не иншим часом, і мабуть (Хмельницького) чернь видасть. Але коли хан випередить наших, буде забавка — зможеться неприятель. То певно, що як би ми знищили, або обложили Хмеля, а Татари ще не поспіли, то Волохи щиро б помогли з-тилу на Татарів. Таке писаннє і заяви з Волощини”. Оссол. 2286 л. 153-4.
4 червня з обозу:
“Мурза зловлений під Копичинцями (!) з дозволу короля й. м. післав другого Татарина до султана нуреддіна, що при Хмельницькім, а п. краківський додав йому за толмача одного Албанця (Albanese) свого давнього слугу. Він розмовляв з Хмелем і з солтаном, і як розповів, говорячи з Хмелем, про велику королівську силу, зрадник сказав: “Чому же не прийде сюди до мене? Я ж не хочу воювати з королем — не маю до нього жадної причини! Але з Каліновским битись буду — чому мині зніс Нечая?! Зимою була пора Ляхів, а тепер моя”. А султана нуреддіна Хмель з плачом просив, аби від нього не відступав — запевняв його, що тепер уже Ляхів тільки зіпхнути (sa na zepchnieniu). Військо його обї'здив той Албанець, каже — повздовж його єсть на півтори милі, а вшир на милю; найбільше хлопства, велика частина на конях. Питав його (Албанець Хмельницького): “Чому не пишеш до короля?” Рече: “А король чому не пише до мене?” Казав той Албанець солтанові, аби написав й. кор. м., той відказав: “Нехай король напише до мене”. Велів тому Албанцеві вертатись, аби був у нього з листами від п. краківського скоро, перше ніж прийде хан. Показує якесь бажаннє відступити від козаків. Приніс той же (Албанець) звістку, що хан уже переходить Дніпро і вже був в кільканадцяти милях.
“Сьогодня вернувся з підї'зду п. Каліньский в 700 коней; погромили наші 2 тисячі козаків недалеко Підгірців. Але в лісах Топорівських сховалося з 10 тисяч козаків і 2 тис. Орди, аби підстерігши покрасти наших коней. Післано стерігти їх — тоді б пішло військо їх знести.
“Під Дубном тисяча козаків і 60 Татар побили хоругов п. воєводи краківського (кн. Домініка Заславського) і зловили 30 товариства. Потім вдершися до передмістя забрали 200 волів і сорок коней.
