Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗

покоління. Автор творів на історичні теми, п'єс і критичних ста-

тей. На українську мову твори Надсона перекладали М. Стариць-

кий, Леся Українка, П. Грабовський та інші.

152Мінський Микола Максимович, справжнє прізвище Ві-

ленкін (1855-1937) — російський письменник. Один із зачина-

телів російського символізму. Свою релігійно-філософську кон-

цепцію висловив у трактатах «При світлі совісті» (1890) і «Релігія

майбутнього» (1905). Вірші, драми, переклади. Після 1917 року

жив за кордоном.

153Білий Андрій, справжнє ім'я та прізвище Борис Мико-

лайович Бугаєв (1880-1934)

— російський письменник. Один

із провідних діячів символізму. Збірки віршів «Золото в лазурі»

(1904), «Попіл» (1909), роман «Петербурґ» (1913-1914), мемуари,

історичні твори.

154Іванов В'ячеслав Іванович (1866-1949) — російський поет.

Представник і теоретик символізму. Поезія орієнтована на куль-

турно-філософську проблематику античності і середньовіччя.

Теоретичні праці пройняті релігійними пошуками. З 1924 року

жив в йтали.

155Бальмонт Костянтин Дмитрович

(1867-1942)

—

російсь-

кий поет-символіст. Вірші сповнені мотивами індивідуалізму. Пе-

рекладав із багатьох європейських мов. У 1920 році емігрував у

Францію.

611

156Бунін Іван Олексійович (1870-1953) — російський пись-

менник. Почав друкуватися у 1887 році як поет. У його прозаїч-

них творах яскраво проявився критичний реалізм. Перекладав

твори Лонґфелло, Байрона, Міцкевича, Шевченка. Жив в Украї-

ні (Полтава, Одеса, Харків). У своїх творах використовував укра-

їнські мотиви і образи («На край світа», «Лірник Родіон»). У 1920

році емігрував у Францію, жив в Парижі. Отримав Нобелівську

премію (1933).

157Брюсов Валерій Яковлевич (1873-1924)

— російський

поет. Один із зачинателів і лідерів символізму в Росії. Почав дру-

куватися з 1894 року (збірка «Російські символісти»). Автор опо-

відань, віршів й історичних романів. Виступав також як критик,

літературознавець, теоретик віршування, перекладач. Перекла-

дав українських поетів Шевченка, Самійленка, Маковія.

158Леонардо да Вінчі (1452-1519) — італійський живописець,

скульптор, архітектор, інженер, вчений. Створив образ людини,

яка відповідала гуманістичним ідеалам Високого Відродження.

Гуманістичний ідеал жіночої вроди втілив у портреті Мони Лізи

(«Джоконда», біля 1503). Численні відкриття, проекти, експери-

ментальні досліди в галузі математики, природознавства, меха-

ніки. Відстоював вирішальне значення досліду в пізнанні приро-

ди (записні книжки і рукописи, біля 7 тисяч аркушів).

159Есери, соціалісти-революціонери

— політична партія в

Росії, яка виникла в кінці 1901—на початку 1902 року з народ-

ницьких кружків і груп. До лютого 1917 року знаходилася на не-

легальному

становищі. Програма есерів передбачала установ-

лення демократичної республіки і федеративний устрій в Росії.

В аграрному питанні виступали за «соціалізацію землі», що озна-

чало ліквідацію приватної власності на землю і перехід її до

сільських громад на засадах «зрівняльного користування». Го-

ловним засобом боротьби проти самодержавства вважали

так-

тику

індивідуального терору. Після Лютневої революції 1917

року представники есерів входили до складу Тимчасового уряду.

У 1918-1920 роках вели боротьбу з більшовиками. Партія есерів

припинила своє існування у 20-ті роки.

160Шмєльов Іван Сергійович (1873-1950) — російський пись-

менник. Оповідання і повісті сповнені співчуття до «маленької

612

людини» («Громадянин Уклейкін», 1908; «Людина з ресторану»

та інші). У 1922 року емігрував у Францію, жив в Парижі. Канди-

дат на Нобелівську премію з літератури (1933).

161Колабораціоністи

— зрадники батьківщини, які співпра-

цювали у часи Другої світової війни 1939-1945 років із фашиста-

ми в окупованих гітлерівською Німеччиною країнах Західної Єв-

ропи. Термін «колабораціоністи» з'явився у 1940 році у Франції

і пов'язаний із прогітлерівським французьким режимом «Віші»

на чолі з А.Ф. Петеном, резиденція якого перебувала в місті Віші.

Після визволення Франції у 1944 році від окупації маріонетковий

режим «Віші» був ліквідований, а його керівники засуджені як

зрадники батьківщини.

162Дальський Мамонт Вікторович, справжнє прізвище Неє-

лов (1865-1918) — російський актор. У 1884-1885 роках навчав-

ся в Харківському університеті. На сцені з 1885 року, у 1890-1900

роках — актор Александринського театру в Петербурзі, з 1900

року — актор-гастролер. Виступав в Одесі, Харкові, Полтаві та

інших містах України. Зіграні ним ролі: Незнамов («Без вини вин-

ні» О.Островського), Рогожин («Ідіот» за Достоєвським), Гамлет

і Отелло (за трагедіями Шекспіра). У Дальського навчався ак-

торської майстерності Ф.Шаляпін.

163Коміссаржевська Віра Федорівна (1864-1910)

— російська

акторка. Сценічну діяльність почала у 1888 році. У 1890-1891 ро-

ках виступала в Москві, у 1894 році — в Новочеркаську, у 1896-

1902 роках — в Александринському театрі в Петербурзі. У 1904

році відкрила власний Драматичний театр. У 1908-1910 роках га-

стролювала в містах Росії та України. У 1908 році відвідала США.

Зіграні нею ролі: Лариса («Безприданниця» О.Островського), Ніна

Зарічна («Чайка» А.Чехова), Нора («Ляльковий дім» Ксена), Беа-

триса («Сестра Беатриса» Матерлінка) та інші.

164Мурашко Микола Іванович (1844-1909)

— український

живописець і педагог. У 1863-1868 роках навчався в Петербурзь-

кій академії художеств. З 1868 року жив і працював в Києві, де у

1875 році заснував приватну рисувальну школу (1875-1901). Ця

школа відіграла важливу роль у розвитку образотворчого ми-

стецтва і художньої освіти в Україні. З цієї школи вийшло багато

відомих художників, зокрема І.Їжакевич, В.Замирайло, Ф.Кра-

613

сицький, О.Мурашко та інші. Його відомі твори: картини «Мотив

околиць Києва» (1879), «Осінь», «Дніпро», «Над Дніпром» (усі у

80-90-і роки), «Крим» (1892); портрети Т.Шевченка (1864-1867),

Петра Могили (1868), М.Ґе (1906). Автор книги «Спогади старого

вчителя» (1907-1909, 1964).

165Красицький Фотій Степанович (1873-1944) — український

живописець і графік. Внучатий небіж Т.Шевченка. У 1888-1892 ро-

ках навчався коштом М.Лисенка в Київській рисувальній школі

М.Мурашка у Миколи Пимоненка, у 1892-1894 роках — в Одесь-

кій рисувальній школі у Киріака Костанді, у 1894-1901 роках — в

Петербурзькій академії художеств у Іллі Рєпіна. З 1903 року жив

і працював в Києві. У 1927-1937 роках викладав в Київському ху-

дожньому інституті. Його відомі твори: низка політичних карика-

тур в журналі «Шершень» (1906); жанрові картини «Якби ви не

панич» (1899), «Біля криниці» (1900), «Гість із Запоріжжя» (1901,

1916), «У свято» (1902); пейзажі «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898),

«Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901); портре-

ти М.Старицького (1893), Лесі Українки (1904), Т.Шевченка (1906,

1910), І.Франка (1907, 1914) та інших.

166Жук Михайло Іванович (1883-1964)

— український жи-

вописець, графік і поет. Навчався в Київській рисувальній школі

М.Мурашка, в Московському училищі живопису, скульптури і ар-

хітектури та в Краківській академії художеств (1904). У 1925-1953

роках викладав в Одеській рисувальній школі та інституті. Пра-