Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно полные версии txt) 📗
Капітан стражників побачив його і посміхнувся:
— Він чекає Магістра Рала. Швидше за все хоче, щоб Магістр Рал прийшов на черговий матч. Я дозволив йому почекати, але попередив, що Магістр Рал може і не з'явитися. — Він знизав плечима. — Чого вже там! Вчора я був на матчі і завдяки цьому хлопчині і його команді виграв три срібні монети.
Стискаючи в кулачку шапку, хлопчина опустився на коліно по інший бік балюстради.
— Мати-сповідниця, ми б хотіли… Ну, якщо це не важко… Ми… — Він ніяково замовк і тільки важко дихав.
Келен посміхнулася йому:
— Не бійся. Як тебе звуть?
— Йонік, Мати-сповідниця.
— Пробач, Йонік, але Магістр Рал не зможе прийти сьогодні на матч. Ми дуже зайняті. Можливо, завтра. Нам обом дуже сподобалася гра, і ми з задоволенням прийдемо знову, але в інший раз.
— Справа не в цьому, — похитав головою Йонік. — Я щодо мого брата Кіпа. Він міцніше стиснув шапку. — Кіп захворів. І я подумав… Ну, що Магістр Рал почарує трошки, і моєму братові стане краще.
Келен ласкаво поклала руку хлопчикові на плече:
— Насправді Річард — чарівник іншого роду.
Чому б тобі не сходити до якогось цілителя на вулиці глашатаїв?
Розкажи йому, ніж брат хворий, і цілитель дасть потрібні трави, щоб він одужав.
— У нас немає грошей, — понуро промовив Йонік. — Тому я й сподівався… Кіп правда дуже хворий.
Келен випросталась і багатозначно глянула на капітана. Той подивився на неї, потім на хлопчика, знову на Келен і прокашлявся.
— Знаєш, Йонік, я вчора бачив, як ти грав, — прогарчав він. — Здорово! І вся твоя команда грала просто відмінно. — Ще раз подивившись на Келен, капітан засунув руку в кишеню і витягнув монетку. Перехилившись через балюстраду, він сунув монету в долоню хлопчині. — Я знаю твого брата. Він… То був відмінний кидок, коли він закинув той м'яч. Візьми гроші і купи йому потрібні трави, як радить Мати-сповідниця.
Йонік ошелешено дивився на монетку.
— Наскільки я чув, трави не коштують так багато…
— Ну, у мене немає більш дрібної монети, — відмахнувся капітан. — А на здачу купи своїй команді якесь частування на честь перемоги. А тепер котися звідси. У нас є термінові справи.
Йонік піднявся і притиснув кулак до грудей, віддаючи салют.
— Слухаюсь, сер.
— І побільше тренуйся, — крикнув йому вслід капітан. — Удар правою в тебе сируватий.
— Обов'язково! — Прокричав Йонік на бігу. — Спасибі. Келен дивилася, як він забрав друзів і всі хлопчаки дружно попрямували до виходу.
— Дуже люб'язно з вашого боку, капітане?..
— Харріс, — підморгнув офіцер. — Дякую вам, Мати-сповідниця.
— Пішли, Кара, провідаємо леді Надін.
Келен сподівалася, що у капітана, який встав по стійці «струнко» в кінці коридору, не було неприємностей за час чергування.
— Чи намагалася леді Надін вийти, капітан Ненсі?
— Ні, Мати-сповідниця, — вклонившись, відповів офіцер. — Вона, здається, дуже рада, що ви проявили увагу до неї. Коли я пояснив, що в Ейдіндрілі зараз неспокійно, і попросив її залишатися в кімнаті, пані не стала сперечатися, — Він глянув на двері. — Вона сказала, що не хоче, щоб у мене були неприємності, і зробить так, як я прошу.
— Спасибі, капітан. — Келен на мить затрималася, перш ніж відкрити двері. — Якщо вона вийде з кімнати без нас, убийте її. Не задаючи жодних питань і без попередження. Нехай лучники відразу стріляють. — Капітан здивовано підняв брову, і Келен додала:
— Якщо пані Надін вийде одна, це буде означати, що вона володіє магією і вбила мене і Кару.
Капітан Ненсі побілів як полотно, але відсалютував на знак того, що готовий виконати наказ.
Вітальня була декорована в червоних тонах. Темно-червоні стіни, прикрашені золотими смужками, дверні рами і плінтуси з рожевого мармуру, на підлозі величезний розшитий золотом килим з квітковим орнаментом. Столик з мармуровою кришкою і оббиті червоним оксамитом крісла були прикрашені таким же візерунком. На погляд Келен ці апартаменти були верхом несмаку, але багато дипломатів, приїжджаючи до Палацу сповідниць, вимагали, щоб їм надали саме їх. Вони стверджували, що така обстановка створює самий відповідний настрій перед переговорами. Келен завжди з великою підозрою вислуховувала аргументи і прохання тих, хто по своїй волі вибирав червоні покої.
У вітальні Надін не виявилося. Двері в спальню була прикрита.
— Чудові кімнати, — прошепотіла Кара. — Можна мені тут оселитися?
Келен цитьнула на неї. Вона прекрасно зрозуміла, навіщо Морд-Сіт знадобилася червона кімната. Келен обережно відкрила двері в спальню. Кара дихала їй у вухо.
Спальня ще сильніше била по почуттях, ніж вітальня, — якщо це взагалі можливо. Тут червоний колір був всюди: червоні вкраплення в килимі, розшите червоним по алому покривало, величезна колекція вишитих червоних подушок і камін, облицьований рожевим мармуром. Келен раптом подумала, що якщо Карі захочеться сховатися, то в своєму червоному одязі вона може просто сісти в цій кімнаті, і її ніхто не помітить.
Майже всі лампи в спальні були погашені. У вазах з димчастого скла на столику і на каміні плавали пелюстки троянд; повітря було наповнене нудотно сумішшю їх аромату і запаху палаючого в світильниках масла.
Рипнули дверні петлі. Лежача на ліжку жінка відкрила очі, побачила Келен і миттєво скочила. Келен, готова при найменшій загрозі звільнити свою магію сповідниця, відвела руку і затамувала подих. Кару вона вперед не пускала.
Якщо ця жінка теж вдасться до чарівництва, Келен повинна виявитися швидше.
Надін квапливо протерла заспані очі і зробила реверанс. Реверанс вийшов незграбним — вона явно була не шляхетного походження. Втім, це аж ніяк не означало, що вона не може бути сестрою Тьми.
Кинувши швидкий погляд на Кару, Надін поправила сукню на вузьких стегнах і звернулася до Келен:
— Вибачте мене, королева, але я проробила довгий шлях і прилягла відпочити. Боюся, я заснула і не чула, як ви стукали. Мене звати Надін Брайтон, королева.
Надін зробила ще один невмілий реверанс, а Келен швидко оглянула кімнату. Глечиком з водою і тазиком для умивання вона не скористалася.
Складені рушники не займані. Поруч із ліжком лежить простенька дорожня сумка — єдиний сторонній предмет, не рахуючи одежної щітки і крихітної чашки на туалетному столику. У спальні було прохолодно, але Надін не накрилася ковдрою, коли лягла. можливо, подумала Келен, щоб вона не утруднювала рухів, якщо буде потрібно миттєво підскочити.
Келен не стала вибачатися за те, що увійшла без стуку.
— Мати-сповідниця, — поправила вона, з легкою загрозою натякаючи на магію, якою володіє. — Королева — це один з моїх найменш значних… скажімо так, титулів. Я більш відома як Мати-сповідниця.
Надін почервоніла так сильно, що веснянки на її щоках і акуратному носику стали майже непомітні. Вона зніяковіло опустила очі — у неї були величезні карі очі — і ніяково провела рукою по густому каштановому волоссі.
Гостя була трохи нижче Келен і на вигляд здавалася одного віку з нею, можливо, на рік молодшою. Дуже красива молода жінка; на перший погляд вона не представляла небезпеки, але свіже личко й безневинна поведінка анітрохи не заспокоїли Келен, життя дало їй чимало важких уроків. Марлін, наприклад, теж здавався лише незграбним молодиком. В прекрасних очах цієї жінки, втім, не було того особливого виразу, який так турбував Келен у погляді Марліна, але робити якісь висновки було поки що рано.
Надін повернулася і почала квапливо розправляти зім'яте покривало.
— Вибачте мене, Мати-сповідниця, я не хотіла бруднити вашу красиву постіль. Я почистила плаття, тому що воно запилилося в дорозі, і збиралася лягти на підлогу, але ліжко виглядало так принадно, що я не змогла встояти.
Сподіваюся, я нікого не образила.
— Звісно, ні, — запевнила її Келен. — Я сама запропонувала вам скористатися цією кімнатою, як вашою власною.
Не встигла вона договорити, як Кара вийшла вперед. Серед Морд-Сіт не існувало жодних рангів, але Бердіна і Раїна завжди прислухалися до думки Кари, а у солдатів авторитет Морд-Сіт, особливо Кари, взагалі був незаперечний, хоча Келен жодного разу не чула, щоб про це говорилося вголос.
