Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
ночасно у 1939-1951 роках — старший науковий співробітник
Львівського філіалу Інституту фольклору Академії наук Укра-
їни. Створив вокально-симфонічні твори на вірші Т. Шевченка
та І. Франка; симфонічну музику — «Прикарпатська симфонія»
(1952), «Галицька рапсодія» (1928); оперу «Довбуш» (1955); хоро-
ві композиції на слова Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича,
М. Рильського та інші твори.
205Шептицький Андрій (1865-1944)
— митрополит Укра-
їнської греко-католицької церкви (1901), архієпископ, доктор те-
ології, просвітник, громадсько-політичний діяч. Освіту здобув в
Краківському університеті та Краківській єзуїтській семінарії.
Засновник Українського національного музею у Львові (1905),
Богословського наукового товариства (1923), теологічних журна-
лів. У церковному житті прихильник екуменізму. Послідовно бо-
ровся за ідею незалежної України. Під час Другої світової війни
1939-1945 років і німецької окупації України був почесним головою
і протектором Української Національної Ради у Львові, виступав
із протестами проти геноциду щодо єврейського населення. Виз-
навав Організацію Українських Націоналістів (ОУН) і Українсь-
ку Повстанську Армію (УПА), підтримував боротьбу ОУН-УПА
проти радянської влади і проти німецьких окупантів за незалеж-
ність України. Похований у соборі Святого Юра у Львові.
206Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) — великий укра-
їнський поет і художник. Народився 9 березня 1814 року в сім'ї
селянина-кріпака, наймитував, навчався грамоти у сільського
дяка. З 1829 року — козачок поміщика П. Енгельгардта, жив у мі-
сті Вільні, з 1831 року — в Петербурзі. У 1832 році був відданий
у науку до живописця В. Ширяєва. У 1836 році з іншими учнями
Ширяєва брав участь у розписах Великого, Александринського
та Михайлівського театрів у Петербурзі. У цьому ж році познайо-
624
мився з українським художником І. Сошенком, згодом з К. Брюл-
ловим, В. Григоровичем, В. Жуковським, О. Венеціановим, М. Ві-
єльгорським, українським поетом Є. Гребінкою. Ці видатні діячі
культури брали діяльну участь у викупі Шевченка з кріпацтва
(1838). Того ж року став учнем К. Брюллова в Петербурзькій ака-
демії художеств (закінчив у 1844). У 1846 році вступив до Кирило-
Мефодіївського товариства, у 1847 році був затверджений на по-
саді вчителя рисування в Київському університеті. 5 квітня 1847
року Шевченка заарештовано. За революційні поезії його заслали
в солдати до Оренбурзького окремого корпусу «під найсуворіший
нагляд із забороною писати й малювати». У 1857 році, після кло-
потання друзів, Шевченка звільнили із заслання. З 1860 року —
академік Петербурзької академії художеств. Помер Шевченко
у своїй кімнаті-майстерні в Петербурзькій академії художеств
10 березня 1861 року, перепохований 22 травня 1861 року на Чер-
нечій горі, поблизу Канева. У Франції споруджено пам'ятники
Т. Шевченку в містах Парижі, Тулузі та Шалет-сюр-Луені.
207Франко Іван Якович (1856-1916) — український письмен-
ник, вчений і громадський діяч. У 1875 році навчався у Львівсько-
му університеті, у 1891 році закінчив Чернівецький університет,
у 1893 році захистив докторську дисертацію. З 1898 року — ке-
рівник Етнографічної комісії при Науковому товаристві імені
Т. Шевченка. Написав ряд драматичних творів («Украдене ща-
стя», 1893 та інші), на тексти поезій Франка написано близько
200 композицій. У 1966-1986 роках видано повне зібрання творів
письменника у 50-ти томах.
208Лисенко Микола Віталійович (1842-1912)
— український
композитор, піаніст, педагог, хоровий диригент, музично-гро-
мадський діяч, основоположник української класичної музики.
Загальну освіту здобув у приватних пансіонах Києва (1852-1855)
та харківській гімназії (1855-1859), одночасно навчався музиці.
У 1864 році закінчив Київський університет, у 1865 році захистив
дисертацію на ступінь кандидата природничих наук. У 1867-1869
роках навчався в Лейпцізькій консерваторії, у 1874-1876 роках —
в Петербурзькій консерваторії у М. Римського-Корсакова. З 1869
року викладав у приватних музичних школах, Інституті шляхет-
них дівчат (1865-1867, 1890-1904). У 1904 році відкрив у Києві му-
625
зично-драматичну школу (з 1913 року його імені). Автор оперети
«Чорноморці», опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Пол-
тавка», «Енеїда» та інших творів. Найвидатніший твір композито-
ра — народна музична драма «Тарас Бульба» (1890). Лисенко —
один із перших інтерпретаторів «Кобзаря» Т.Шевченка (понад 80
вокальних творів різних жанрів ).
209Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895)
— українсь-
кий письменник, фольклорист, історик, філософ, громадський
діяч. Закінчив Київський університет (1863), з 1864 року — його
викладач. У 1875 році звільнений з університету як політично
неблагонадійний. У 1876 році емігрував за кордон, до 1889 року
жив у Женеві (Швейцарія), з 1889 року — професор Софійсько-
го університету. Праці: «Історичні пісні малоросійського народу»
(у 2-х томах, 1874-1875, у співавторстві з В.Антоновичем), «Нові
українські пісні про громадські справи (1764-1880)» (1881), «По-
літичні пісні українського народу ХVIII-ХІХ ст.» (у 2-х томах,
1883-1885), статті про пісенну творчість в Україні та інші.
210Петлюра Симон Васильович (1879-1926)
— український
революціонер, видатний публіцист, літератор, політичний, війсь-
ковий і державний діяч Української Народної Республіки (УНР).
Народився в сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув в
Полтавській духовній семінарії. За участь в українському націо-
нальному русі зазнав переслідувань. 28 червня 1917 року призна-
чений Центральною Радою генеральним секретарем військових
справ. 31 грудня 1917 року, не погоджуючись із політикою голови
Генерального Секретаріату, вийшов з уряду. Після гетьмансько-
го перевороту 29 квітня 1918 року очолював Всеукраїнський союз
земств. З 15 листопада 1918 року керував антигетьманським по-
встанням. Був членом Директорії, очолював армію УНР. З 11 лю-
того 1919 року став головою Директорії. Протягом 1919 року ке-
рував боротьбою проти червоних і денікінських військ. У 1920
році очолював війська УНР, які разом з армією Польщі вступи-
ли в Україну. Внаслідок невдачі наступу і договору між радянсь-
кою Росією та Польщею виводить свої війська за річку Збруч, де
вони були інтерновані польською владою. На еміграції перебував
у Польщі, потім в Угорщині, з 1924 року — у Франції. Керував ді-
яльністю уряду УНР в екзилі. 25 травня 1926 року був убитий в
626
Парижі
агентом радянських спецслужб Шварцбартом.
Похова-
ний у Парижі на Монпарнаському кладовищі.
211Модерністське мистецтво
—
основний напрямок сучасно-
го мистецтва. Модернізм охоплює всі види художньої творчості,
найбільш яскраво проявився в образотворчому мистецтві, зокре-
ма в експресіонізмі, футуризмі, кубізмі, дадаізмі, сюрреалізмі.
212Дизайн
—
творча проектно-конструкторська діяльність,
яка спрямована на удосконалювання предметного середовища.
Створюється засобами промислового виробництва. Дизайн як ху-
дожнє конструювання предметів вирішує естетичні, економічні
та соціальні проблеми.
213Імпресіонізм — напрямок у мистецтві. Вперше імпресіоні-
сти експонували свої твори на виставці 1874 року в Парижі. Учас-
никами її були французькі художники К.Моне, О.Ренуар, К.Піс-
