Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно полные версии txt) 📗
Але Річард знайшов спосіб, і вона пізнала любов. А тепер все це перетворилося на попіл.
Чому духи були до них такі жорстокі? Відповідь прийшла, коли вона згадала свою розмову з Шотою і з духом дідуся Чандалена. Рішення повинні були прийняти не тільки добрі, але й злі духи. І злі духи придумали це. Злі духи призначили ціну, яка стократ гірше смерті.
Пізнього ранку вони зробили привал. Надін і Дрефан за їжею безперервно базікали. Ріші важливо сидів, а дружини годували його. Кара їла в тиші. Келен і Річард до їжі не доторкнулися. Вони сиділи на каменях нерухомі і похмурі, немов обламані дерева мертвого лісу.
Коли вони знову сідали на коней, Келен знову помітила тліючий гнів в очах Річарда. Духи вибрали Дрефана, щоб болючіше поранити його. І вони не помилилися.
— Як рука? — Запитала Надін Дрефана. Дрефан підняв руку і кілька разів зігнув і розігнув пальці.
— Майже як новенька.
Весь ранок Келен не чула, про що вони говорять, але зараз чомусь звернула увагу на їх розмову.
— А що не так з вашою рукою, майстер Дрефан? — Запитала одна з дружин Ріші.
— О, одному негідникові не сподобався спосіб, яким я намагався очистити світ від хвороби. Великі чорні очі мигнули.
— І що він вам зробив?
Дрефан гордовито випростався в сідлі.
— Ударив мене ножем. Хотів убити мене, мерзотник.
— Чому ж він не досяг успіху? Дрефан недбало махнув рукою.
— Як тільки я показав йому сталеве лезо, він побіг, рятуючи своє життя.
— Я зашила йому рану, — пояснила Надін здивованим жінкам. — І глибока ж вона була — жах!
Дрефан кинув на Надін погляд, від якого вона стиснулася в сідлі.
— Я ж казав тобі, Надін, це дрібниці. Мені не потрібно співчуття. Багато людей мають потребу в ньому набагато більшу, ніж я. — Побачивши її сум'яття, він пом'якшав.
— Але ти відмінно впоралася. Не гірше, ніж будь-який з моїх цілителів. Ти проробила чудову роботу, і я це ціную.
Надін посміхнулася.
Дрефан накинув на голову капюшон плаща. Добрі духи, подумала Келен, ця людина має бути моїм чоловіком. Всю решту життя він повинен бути моїм чоловіком.
Поки вона не помре і знову не з'єднається з Річардом.
Але милосердна смерть ніколи не поспішає.
Кларисса витерла спітнілі долоні одну об іншу. Вона дивилася в замкову щілину і слухала Натана, який розмовляв з сестрами в іншій кімнаті.
— Я впевнений, що ви зрозумієте, Магістр Рал, — говорила сестра Йоделла. — Це для вашої ж безпеки.
Натан хихикнув.
— Як мило з боку імператора подбати про неї.
— Якщо, як ви кажете, Річард Рал буде усунений сьогодні ввечері, то вам немає про що турбуватися. Ви отримаєте її потім.
Натан спрямував на сестер палаючий погляд.
— Я сказав вам, що план Джегана спрацював. Річард Рал сьогодні вночі перестане бути Магістром Ралом. Після півночі, сподіваюся, ви Відучитеся ставити мені дурні питання. — Натан на мить відвернувся від двох сестер, потім знову обернувся до них, — А на все інше він погодився?
— Так, — кивнула сестра Вілламіна. — Він вважає вас найбільш підходящою кандидатурою на посаду свого намісника в Д'харі і консультанта по книгах пророцтв, які він зібрав за ці роки.
Натан хмикнув.
— Де вони знаходяться? Я не бажаю подорожувати через весь Старий світ тільки заради того, щоб поглянути на нічого не варті видання. У мене є справи в Д'харі, в кінці кінців. Як новий Магістр Рал я повинен буду зміцнити свою владу.
— Його превосходительство передбачав, що це буде для вас незручно, тому він розпорядився, щоб чарівники відібрали найцінніші і послали їх вам.
Кларисса знала, про що говорить сестра. Ще до того, як вони приїхали, Натан сказав, що йому, ймовірно, не дозволять поглянути на всі пророцтва: Джеган не хотів, щоб хтось дізнався, де вони зберігаються.
Натан тим часом говорив:
— Свого часу, в свій час. Коли ми почнемо разом працювати і довіряти слову один одного, тоді я буду радий візитам шукачів Джегана, але до тих пір… Я впевнений, наш імператор розуміє, що мені не хочеться, щоб його слуги, що володіють даром, точно знали, де я перебуваю. Тому мені доведеться змінити місце проживання.
Сестра Йоделла зітхнула.
— Як я говорила, він буде радий вам її прислати. Але і ви повинні розуміти, що у нього з'явиться причина для занепокоєння, якщо чарівник з вашою могутністю, та ще чий розум йому не підвладний, занадто близько підійде до його таємниць. Він прагне до угоди, але в той же час хоче вжити заходів обережності.
— Як і я, — сказав Натан. — Саме тому я не можу дозволити, щоб книгу мені переслали. Наша сьогоднішня зустріч — це ризик, на який я більше йти не маю наміру. Тим часом мені потрібна ця книга. Не отримавши її, я не зможу дізнатися, коли можна буде, нічого не побоюючись, відправитися в Д'хару.
— Його превосходительство все розуміє і не збирається відмовляти вам у цьому проханні. Він скоро доб'ється своєї мети, і книга буде йому більше не потрібна.
Крім того, світ, позбавлений людей, які служили б йому, — не надто цінна здобич. Книга працює тільки в руках сестри Амелії, бо саме вона увійшла в Храм Вітрів, щоб її взяти. Ви можете отримати або книгу, або сестру Амелію.
Якщо ви бажаєте, ми відправимо сестру Амелію до вас.
— І Джеган буде знати, де я перебуваю? Я не згоден, сестра. Я візьму книгу.
— Це його превосходительство теж цілком влаштовує. Ми можемо послати вам її або передати в умовленому місці. Він заперечує тільки проти того, щоб ви особисто приїжджали за книгою — з міркувань безпеки, як я вже пояснила.
Натан потер підборіддя.
— Припустимо, я пошлю кого-небудь разом з вами? Свого, так би мовити, представника? Людину, вірну мені, щоб я не боявся, що Джеган прийметься ритися у нього в голові? Людину без дару, щоб він теж почував себе в безпеці.
— Без дару? — Сестра Йоделла задумалася на мить. — І ми зможемо перевірити його без цих ваших щитів, щоб переконатися, що він дійсно не має дару?
— Зрозуміло. Я хочу, щоб наші відносини з Джеганом були вигідні обом нам. Я не став би ризикувати цим, намагаючись обдурити нашого імператора. Я хочу зміцнювати довіру, а не руйнувати її. — Натан кашлянув. — Але ви повинні проте усвідомити собі, що ця людина для мене… цінна. Якщо з нею щось трапиться, я буду змушений розглядати це в самому невигідному для вас світлі.
Обидві сестри посміхнулися.
— З нею. Я так і думала, — сказала сестра Вілламіна.
— Ну, Натан, — сестра Йоделла покачалася на п'ятах, — ти, я бачу, дійсно насолоджувався свободою.
— Саме так, — незворушно сказав Натан. — Якщо з нею щось станеться, я анулюю нашу угоду. Я посилаю її на знак того, що довіряю Джегану. Я беру на себе сміливість першим продемонструвати довіру, щоб імператор переконався в щирості моїх намірів.
— Ми розуміємо, Натан. — Сестра Йоделла стала серйозною. — Їй не буде заподіяно шкоди.
— Коли вона виїде з книгою, я хочу, щоб її проводили до кордонів табору, але не далі. Якщо ви пустите за нею шпигунів, я про це дізнаюся. І теж буду розглядати це як прояв ворожості по відношенню до мене.
Сестра Йоделла кивнула.
— Зрозуміло і дуже розумно. Вона їде з нами, отримує книгу і благополучно повертається до вас. Одна. Всі щасливі.
— Добре, — сказав Натан. — Сьогодні вночі Джеган буде позбавлений від Річарда Рала. А отримавши книгу, я приєднаю південну армію Д'хари до експедиційного корпусу Джегана, тим самим виконавши свою частину угоди.
Сестра Йоделла вклонилася.
— Ми уклали договір. Магістр Рал. Його високопревосходительство вітає вас у своїй імперії в якості другої людини після нього самого.
Натан попрямував до дверей, за якими стояла Кларисса. Кларисса схопилася, підбігла до вікна і, відсмикнувши важку штору, прикинулася, що з цікавістю дивиться на вулицю.
— Кларисса, — покликав Натан. Вона обернулася; він стояв у дверному прорізі, а за його спиною маячили сестри.
— Так, Натан. Вам щось потрібно?
— Так, Кларисса. Я хотів би попросити вас зробити одну маленьку поїздку — суто ділового характеру.
