Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (читать книги полные .txt) 📗
Зедд повернувся до Келен.
— По-моєму, в словах Шукача є свій резон. Можливо, має сенс прислухатися до них. Що ти пропонуєш, Річард?
— Раніше ви, здається, стикалися з королевою Міленою? Що вона з себе представляє?
Келен відповіла не замислюючись:
— Тамаранг — невелике і не дуже значне королівство. Однак королева Мілена не менше пихата і сповнена амбіцій, ніж інші королеви.
— Маленька змія, яка, однак, може нас вбити, — зауважив Річард.
Келен кивнула.
— Але у цієї змії — невелика голова.
— Маленькі змії повинні вести себе обережно, коли не знають, з ким мають справу. Перша наше завдання — змусити її турбуватися. Треба, щоб вона побоялася вкусити нас.
— Як ти це собі уявляєш? — Запитала Келен.
— Отже, королева вже тебе знає, — продовжував Річард. — Адже Сповідниці ходять по різних країнах, беруть сповіді, оглядають в'язниці і все таке. Королева не зважиться не пустити в Тамаранг сповідницю?
— Ні, якщо вона хоч що-небудь розуміє, — хихикнув Зедд.
— Ну так от що ми зробимо. Одягай це плаття і виконуй свій обов'язок. Роби те, що покладається зазвичай робити сповідниці. Нехай їй це не сподобається, але їй доведеться поставитися до тебе з повагою і постаратися догодити тобі. Вона захоче, щоб ти скоріше оглянула все, що потрібно, а потім забралася звідси. Найбільше їй захочеться уникнути зайвого шуму. Так що ти будеш оглядати темниці, посміхатися або хмуритися, як там годиться, а перед відходом скажи, що тобі треба поговорити зі своїм колишнім чарівником.
— Ти вважаєш, вона повинна піти туди одна? — Поцікавився Зедд.
— Ні. З Келен немає чарівника, і королева сприйме це як спокусливу незахищеність. Ні до чого вводити її в спокусу.
— Я буду її чарівником, — заявив Зедд.
— Тобі не можна. Даркен Рал вбиває всіх чарівників, полюючи за тобою. Якщо прибрати мережу чарівника і дати їм зрозуміти, хто ти такий, нам не минути лиха перш, ніж ми зуміємо вибратися звідти зі скринькою. Ти будеш її захисником, але захисником безіменним. Ти будеш… — Він задумливо помацав меч. — Ну, скажімо, ворожбитом по хмарах, довіреним радником Матері-сповідниці через відсутність мага. Я впевнений, що ти впораєшся з такою роллю, — заявив Річард, помітивши невдоволення Зедда.
— Ти теж сховаєш меч і приховаєш, хто ти такий? — Запитала Келен.
— Ні. Поява Шукача Істини дасть королеві ще один привід для неспокою, щоб вона тим вірніше не випускала кігтів до нашого відходу. Головне тут — поява сповідниці, знайомій їй по обличчю, щоб вона відразу не підняла тривогу. А якщо ти прийдеш в супроводі Шукача і заклинача по хмарах, це доставить їй достатньо занепокоєння, щоб скоріше сплавити нас, поки ми чогось не вчинили. Чинити так, як хотіли ви, значить втягнути нас в бійку, яка ще невідомо, чим закінчиться. Те, що пропоную я, таїть в собі менше небезпеки, бійка якщо і буде, то вже на зворотному шляху, коли ми отримаємо шкатулку. Ви ж не забули про скриньку? Я тільки хотів нагадати, що ми полюємо за скринькою, а не за Джіллером. На чиєму він там боці, не так уже й важливо. Головне, дістати шкатулку.
Келен зосереджено зімкнула брови. Зедд потер підборіддя, дивлячись на вогонь. Річард розумів, що їм потрібно трохи подумати. Але вони і самі зрозуміють, що шлях, який він пропонував, безпечніше.
Зедд повернувся до Річарда.
— Звичайно, ти правий. — Він запитливо подивився на Келен. — Що скажеш, Мати-сповідниця?
Та спочатку подивилася на Зедда, потім повернулася до Річарда:
— Я згодна. Але вам з Зеддом доведеться розігрувати роль наближених Матері-сповідниці. Зедд знає все церемонії, а ти — ні.
— Я сподіваюся, це ненадовго. Ти просто скажи, що мені треба знати, поки ми з цим не закінчимо.
Вона глибоко зітхнула.
— Ну, найголовніше — здаватися членом моєї свити і бути… шанобливим. — Вона намагалася не дивитися на Річарда. — Просто веди себе так, наче я для тебе — найважливіша персона в світі, і ні в кого не виникне сумнівів. Сповідниці завжди дозволяють своїм наближеним деякі вольності, і якщо ти будеш шанобливим, ніхто нічого не запідозрить, навіть якщо ти випадково щось зробиш не за правилами. Навіть якщо ти порахуєш мою поведінку… ну, дивною, підіграй мені. Добре?
Річард з хвилину мовчки дивився на Келен. Потім встав і вклонився їй.
— Розраховуйте на мою честь, Мати-сповідниця.
— Кланяйся трохи нижче, мій хлопче, — сказав Зедд. — З тобою не просто сповідниця, але сама Мати-сповідниця.
— Гаразд, — зітхнув Річард. — Зроблю все, що в моїх силах. А зараз пора спати. Я піду стерегти. — Він попрямував до дерев.
— Річард, — гукнув його Зедд, — в Серединних Землях багато чарівних створінь, багато різних небезпечних чар. Важко передбачити, якими поплічниками могла оточити себе королева Мілена. Завжди уважно слухай, що будемо тобі говорити ми з Келен, і намагайся ні з ким не сваритися. Ти можеш і не знати, хто і як служить королеві.
Річард щільніше закутався в плащ.
— Головне, трохи менше метушні по дорозі туди й назад. Якщо все піде добре, то завтра до цього часу у нас уже буде скринька, і у нас залишиться єдина проблема: знайти затишне містечко, щоб заховати її до зими.
— Вірно сказано, мій хлопчику. Спокійної ночі.
Річард знайшов місце, де дерева росли рідше, і сів на поросле мохом впале дерево так, щоб бачити стоянку і найближчу частину лісу. Перш ніж сісти, він переконався, що мох сухий. Не вистачало ще намочити штани і ще сильніше змерзнути. Хмари закрили місяць, і якби не вогник їх стоянки, було б темно, як у льоху. Річард поринув у невеселі роздуми. Йому не подобалося, що Келен доведеться надіти цю сукню і піддати себе небезпеці. Найгірше, що це була його власна ідея. Він також неспокійно гадав, що це за «дивна поведінка» і чому Келен просила їй підігравати. Не подобалися йому і слова щодо «найважливішої персони». Він завжди звик ставитися до неї по крайній мірі, як до друга. Зараз йому не можна буде ні на мить забувати, що вона — Мати-сповідниця, а саме це їх роз'єднувало. Він повинен навіть боятися дивитися на неї очима простої людини.
Раптом Річард почув дуже тихий звук, який, однак, змусив його напружитися. Він відчув погляд, хоча і не бачив, чий. При думці про те, що хтось невидимий дивиться на нього, Річард усвідомив власну вразливість. Відчуваючи, як сильно забилося його серце, він подивився вперед, де, як він знав, ховалася невідома істота. Було зовсім тихо, тільки його серце стукало, і тиша ця здавалася гнітючою. Він затамував подих і прислухався.
І знову почув, як обережно ступають по землі чиїсь лапи. Звук лунав все ближче. Річард напружено вдивлявся в темряву, намагаючись розгледіти, хто це.
І ось кроків за десять від себе Річард побачив палаючі жовті очі, спрямовані прямої на нього. Річард застиг на місці.
Звір завив і кинувся вперед. Річард схопився, потягнувшись за мечем. Тепер він розгледів, що це вовк, найбільший, якого йому траплялося бачити. Річард не встиг витягнути меч з піхов. Передні лапи звіра ударили його в груди, і від цього потужного поштовху він звалився з колоди і впав на спину. І тут позаду себе він побачив звіра, куди більш небезпечного, ніж вовк.
Це була гонча серця.
Він побачив над собою розкриту пащу. В цей момент вовк вчепився гончій в горло.
Річард об щось ударився головою, і останнє, що він бачив, — як зуби вовка зімкнулися на горлі гончої. Потім все померкло.
Прокинувшись, Річард побачив схиленого над ним Зедда, який приклав пальці йому до чола. Поруч стояла Келен з факелом. У Річарда паморочилося в голові, але він якось втримався на ногах, поки Келен не посадила його на колоду.
Вона із занепокоєнням провела рукою по його обличчю.
— Ти себе добре почуваєш?
— Здається, так. Голова… болить. — Річарду здавалося, що його зараз вирве. Зедд взяв у Келен факел і освітив труп гончої. Хтось перекусив їй горло. Потім він подивився на меч Річарда, що так і залишився в піхвах.
— Чому ця тварюка не кинулася на тебе?
