Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗

Кетрін завжди відчувала полегшення, коли виходила з темряви блоку номер п'ять до чистого та добре освітленого приміщення.

Куб являв собою великий бокс без вікон. Кожен дюйм внутрішніх стін та стелі був обшитий міцною свинцевою сіткою з титановим покриттям. Він скидався на величезну клітку, збудовану всередині бетонної порожнини. Перегородки з непрозорого плексигласу розділяли внутрішній простір на зони — лабораторію, пункт управління, технічну кімнату, туалет і невеличку дослідницьку бібліотеку.

Розгонистим кроком Кетрін увійшла до лабораторної кімнати. Яскраве та стерильно чисте робоче місце виблискувало надпередовим устаткуванням для квантитативних досліджень. Там були спарені електроенцефалографи, фемтосекундний лазер, магнітооптична пастка, а також квантово-невизначені ГВП електронного шуму, знані також під простішою назвою генератори випадкових подій.

Попри те що в ноетичній науці використовувалися надсучасні технічні пристрої, самі відкриття були більш містичними, аніж холодні блискучі машини, що їх продукували. Магічне та міфічне ставало цілком реальним, бо приголомшлива нова інформація ринула широким потоком. І вся ця інформація підтверджувала засадничу ідею ноетичної науки про гігантський нерозвіданий потенціал людського інтелекту.

Загальна теза мала такий вигляд: ми тільки ледь пошкрябали поверхню наших розумових та духовних здібностей.

Експерименти в таких дослідних центрах, як Інститут ноетичних наук (IONS) в Каліфорнії та Прінстонська дослідна лабораторія технічних аномалій (PEAR), беззастережно довели, що коли належним чином сфокусувати людську думку, то вона здатна впливати на фізичну масу і змінювати її. Ці експерименти не були дешевими трюками зі «згинання ложок силою думки», а добре підготовленими та ретельно контрольованими дослідженнями, які — всі без винятку — дали один і той самий неймовірний результат: наші думки взаємодіють з фізичним світом незалежно від нашого бажання. І спричиняють зміни аж на субатомному рівні.

Дух панує над матерією.

Упродовж кількох годин після жахливих подій одинадцятого вересня дві тисячі першого року в ноетичній науці стався гігантський стрибок уперед. Четверо науковців виявили, що, коли увесь нажаханий цією трагедією світ об'єднало безмежне співчуття до її жертв, показання тридцяти, не пов'язаних між собою і розташованих у різних кінцях світу, генераторів випадкових подій раптом стали істотно менш хаотичними. Якимось чином спільність почуттів, поєднання мільйонів людських умів зафіксували рандомізатори цих машин, систематизувавши їхні показники, і з хаосу витворили порядок.

Здавалося, це приголомшливе відкриття підтвердило древню духовну доктрину «космічної свідомості» як широкого об'єднання людських намірів та прагнень, фактично здатного взаємодіяти з фізичною речовиною. Нещодавні дослідження на царині масових молитов і медитації спричинили схожий вплив на показання генераторів випадкових подій, таким чином посиливши позиції тих, хто стверджує, що людська свідомість, за висловом філософа-ноетика Лін Мактагарт, є субстанцією, що не обмежується людським тілом і являє собою високоорганізовану форму енергії, здатну змінювати фізичний світ. Кетрін прийшла у захоплення від книги Мактагарт «Інтенційний експеримент», а також від її всесвітнього інтернет-дослідження на сайті theintentionexperiment.com, націленого на виявлення способу впливу людських інтенцій, тобто прагнень та намірів, на фізичний світ. Увагу Кетрін привернули ще кілька передових публікацій.

Спираючись на це підґрунтя, Кетрін Соломон зробила у своїх дослідженнях величезний стрибок вперед, довівши, що «сфокусована думка» може справляти вплив буквально на все — швидкість зростання рослин, напрямок руху риби у акваріумі, спосіб поділу клітин у чашці Петрі, синхронізацію окремо рухомих систем та хімічні реакції у власному тілі. Навіть кристалічна структура новоутворених твердих тіл — і та зазнавала мутацій під впливом людського розуму: Кетрін створила прекрасні симетричні кристали льоду шляхом «опромінювання» позитивними думками замерзлої води у склянці. Неймовірно, але закономірним було і зворотне явище: коли вона опромінювала воду негативними, «забрудненими» думками, то кристали замерзали хаотично та уривчасто.

Людська думка в буквальному значенні мала здатність перетворювати фізичний світ.

Експерименти Кетрін ставали дедалі сміливішими, а їх результати — іще більш приголомшливими. Її робота в цій лабораторії беззаперечно довела, що вираз «дух панує над матерією» є не якоюсь самозаспокійливою мантрою нової доби. Розум і справді мав здатність змінювати стан самої матерії, і найголовніше — він мав здатність спонукати фізичний світ рухатися у конкретному напрямку.

Ми — володарі нашого всесвіту.

На субатомному рівні Кетрін продемонструвала, що частки фізичної речовини виникали і зникали лише залежно від її прагнення їх спостерегти. У певному значенні її бажання побачити частку і спричинялося до утворення самої частки. Гайзенберґ іще кілька десятиліть тому натякнув на існування такого явища, а тепер воно стало фундаментальним принципом ноетичної науки. Як сказала Лін Мактагарт, «жива свідомість якимось чином стає тим впливом, що перетворює певну можливість на певну реальність. Найголовнішим чинником творення нашого всесвіту є свідомість, що його спостерігає».

Однак найдивовижнішим аспектом роботи, виконаної Кетрін, стало усвідомлення того, що здатність розуму чинити вплив на фізичний світ можна скоригувати і покращити практичним застосуванням цієї здатності. Інтенційного впливу можна навчитися. Як і медитація, фокусування сили «думки» і вміння нею керувати потребує практичних занять. Навіть більше — дехто народився з більш розвиненими здібностями в цій сфері, аніж решта. І впродовж усієї історії людства саме ці нечисленні індивідууми ставали істинними володарями.

Це і є відсутня ланка між сучасною наукою та містикою древніх.

Кетрін навчилася цього від свого брата, Пітера, і тепер, коли вона подумки повернулася до нього, її знову накрила хвиля зростаючої тривоги. Наблизившись до дверей наукової бібліотеки, Кетрін зазирнула всередину. Там нікого не було.

Ця бібліотека являла маленький читальний зал — два простих крісла фірми «Моріс», дерев'яний стіл, два торшери та на всю стіну зроблені з червоного дерева полиці з п'ятьма сотнями книжок. Тут Кетрін і Пітер зібрали свої улюблені тексти різної тематики — від фізики елементарних часток до древнього містицизму. Їхня колекція зросла і перетворилася на еклектичний сплав старого й нового... передового та історичного. Більшість книжок Кетрін мала такі назви, як «Квантова свідомість», «Новітня фізика» та «Принципи нейтральної науки». Книжки її брата вирізнялися давнішими, більш езотеричними назвами на кшталт «Кібаліон», «Зогар», «Танцюючі володарі By Лі» або, приміром, «Переклад шумерських табличок з Британського музею».

«Ключ до нашого наукового майбуття, — часто казав їй брат, — схований у нашому минулому». Пітер, який все життя вивчав історію, точні науки та містику, першим спонукнув Кетрін збагатити університетські знання розумінням філософії раннього герметизму. Їй було лише дев'ятнадцять, коли Пітер заронив у неї іскру інтересу до зв'язку між сучасною наукою та древньою містикою.

— Нумо, скажи мені, Кетрін, — спитав якось він, коли вона приїхала на канікули після другого курсу Йельського університету, — що із теоретичної фізики читають зараз представники майбутньої еліти?

Кетрін, стоячи в родинній бібліотеці, що повнилася книжками, слово в слово переказала йому список рекомендованої літератури.

— Що ж, вражає, — оцінив брат. — Ейнштейн, Бор та Хокінґ [10] — це генії сучасності. А чи не читаєш ти когось зі стародавніх авторів?

Кетрін задумливо почухала потилицю.

— Ти маєш на увазі... Ньютона, еге ж?

Пітер посміхнувся.

— Копай глибше. — У свої двадцять сім років її брат уже встиг зробити собі ім'я у науковому світі, і йому та Кетрін подобалися отакі жартівливі інтелектуальні спаринги.