Історія України-Руси. Том 4 - Грушевський Михайло Сергійович (библиотека электронных книг .txt) 📗
Границї воєводств означені синьою лїнїєю тоньшою, границї земель і повітів, на які подїляли ся воєводства — лїнїєю перерваною.
Для означення границь Руського й Белзького воєводств в XV в. дають матеріал Akta gr. і ziem. т. XI-XIX; на жаль сей матеріал досї нїким близше не оброблений з історично-ґеоґрафічного становища. Для XVI в. мав я при першім виданню сього тому белзькі податкові реєстри 1535-40 рр. в рукописній копії, спорядженій мною для Археоґрафічної комісиї Наук. тов. ім. Шевченка XVIII; том Zrodla dziejowe д. Яблоновского зявив ся занадто пізно, аби міг бути використаний. Видані в нїм поборові реєстри Галичини, Белщини й Холмщини дають тепер можність визначити докладно границї воєводств, і границї земель, на які дїлило ся Руське воєводство, і повітів, на які дїлили ся землї Холмська і Белзька; границї сих земель і повітів означені лїнїєю перерванною (Львівська, Галицька, Перемишльська, Сяніцька і Холмська земля Руського воєводства, Холмський і Красноставський повіт Холмської землї, Белзький, Грубешівський, Грабовецький і Любачівський повіт Белзького воєводства). Лекшим кропкованнєм визначив я границю повіту Жидачівського, званого також землею Жидачівського, й повіта Теребовельського.
Поборові реєстри галицькі й подільські, видані в XVIII і XIX тт., дають можність докладнїйше нїж давнїйше визначити границю воєводства Подільського з Руським. Розграниченнє Камінецького й Летичівського повітів подав я по розграниченню 1612 р., отже пізнїйшому — див. мапу в моїй книзї: Барское староство.
Границї підляшських повітів і Берестейщини (Берестейського староства разом з староством Кобринським) означив я на підставі матеріалу зібраного у Любавского ор. c. та Балїньского і Лїпіньского. Границї Пинського князївства означені на підставі працї Ол. Грушевського: Пинское ПолЂсье, частина II (1903); для докладнїйшого одначе означення кобринсько-пинської границї в її північній частинї матеріалу тут бракує, так що приходить ся означити її гіпотетично. Волинсько-пинська границя, може в звязку з відірваннєм Ратенсько-ветельської волости, а може й ще по давнїйшим традиціям, підлягала змінам. Волости Льбязька й Чернечгородська в XIV в. належали до Володимира, й ся традиція жила ще в XVI в. (див. у Любавского c. 192), але по розмежованню 1565 р. зачислені до Пинська. Тодї з сформованнєм Пинського повіта були прилучені до нього також округи Городка й Турова, себто територія, що лежала між Пинським князївством і воєводством Київським з його Мозирським повітом — див. „Описаньє повЂтовъ и границъ" з 1565 р. у Любавского Литовско-русскій сеймъ дод. 55. На мапі я означив лїнїю границї Берестейського воєводства, кропками — границю, Берестейщини (разом з Кобринським князївством) і Пинського князївства, по сьому розмежованню, а лекшим пунктїром означив старшу волинську границю. Завважу, що місце Чернечгородка вірно вказав д. Довнар-Запольський в статї Изъ исторіи литовско-польской борьбы за Волынь (с. 9 — теп. с. Городок), тим часом як Любавский дав хибне місце йому.
Теж саме „Описаньє" 1565 р. подає також границї Волини і Київщини, а також границї поодиноких повітів київських і волинських, хоч подекуди вони дуже загально і неясно вказані — нпр. північні границї Пинщини або Мозирського повіту. Кілька орїєнтаційних точок або осад — як могила Гончариха (про неї спеціяльна замітка моя в Записках Наук. тов. ім. Шевченка т. X). Баранівка й Чортория на Случи, Стрільсько на Случи-ж (гранична осада Пинського повіта) і т. и. умисно означив я й на мапі. В деяких точках дають близші вказівки поборові реєстри волинські й київські, видані в XVIII і XX тт, Zrodla, й пізнїйші витяги з трибунальських актів тамже в т. XXII. В подробицях вони не всюди відповідають розграниченню 1565 р., і я вважав за лїпше супроти сих змін тримати ся сього акту. Дрібнїйшим кропкованнєм означив я ваганнє границї Володимирського повіту з Луцьким. Границя Київського і Овруцького повітів з Мозирською й Брагинською волостию стала границею воєводства Київського з прилученнєм його до Корони, коли волость Мозирська й Брагинська відійшли від нього, зіставши ся в складї в. кн. Литовського (воєводство Минське).
Границю Київського воєводства з Браславським дуже докладно описує згадане разграниченнє Браславщини з 1570 р., але ся границя по Роси була досить ілюзорична, і в дїйсности, в міру того як київська кольонїзація переходила за Рось, землї за Росею, що давнїйше, з-поконвіку до Київа належали, почасти переходили знову в залежність від Київа. З побожських городів Божський означено гіпотетично, місце Сокольця навіть близше означити трудно. Натомість місце Каравула звісне тепер докладно, див. про нього замітку Антоновича в Кіев. Старинї 1896, Х і мої доповнення в Записках т. XVI c. 6.
Взагалї для історичної ґеоґрафії сього часу, а історії адмінїстраційного подїлу — спеціально, до недавна дуже мало було зроблено і тільки в останнїх десятолїтях почали зявляти ся цїннї працї на сїм полї. Для земель в. кн. Литовського чимало цїнного матеріалу зібрано (але не оброблено вповнї відповідно) в цитованій книзї Любавского Областное дЂленіе и провинц. управленіе в. кн. Литовскаго, гл. II; до неї додана й старанно зроблена мапа, але в нїй чимало є й недокладностей і довільних змін — нпр. зовсїм іґнорований любомльсько-ратненський клин. Історично-ґеоґрафічні цїли має звісне поважне видавництво Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno-statystycznym Яблоновского і Павіньского (?rodla dziejowe, від т. XII почавши), але так як воно оброблене й обробляєть ся, для історичної ґеоґрафії дає воно тільки сировий матеріял, а розвідки говорять про границї земель і повітів здебільшого так загально, що се дає дуже мало реального. Історичні мапи Яблоновского, видані ним як ілюстрація до сих матеріалів в 1904 р. п. т. Atlas historyczny Polski, epoka przelomu z w. XVI na XVII, dzial II: ziemie niskie rzeczypospolitej, становлять дуже цїнний набуток. Але так як їх маємо тепер — без всякого коментаря, без означення джерел, без хронольоґії, без відріжнення гіпотетичного від документованого — мапи сї не вповнї осягають своєї мети. З старших публїкацій лишається найцїннїйшою згадана публїкація Balinski і Lipinski Starozytna Polska. Новійша книга Z. Gloger Geografia historyczna dawnej Polski, друге виданнє 1903, не має найменьшої вартости — се популярна, слабенько зроблена компіляція. Так само Коneczny Geografia historyczna Polski, 1905 (Biblioteka Macierzy polskiej, Льв.).
Атласи й мапи Plater Atlas historique de la Pologne, Познань, 1827; Lelewel Atlas historyczny do dziejow polskich, Вроцлав, 1844; Chrzanowski Karta dawnej Polski, Париж, 1859; Niewiadomski Atlas ao dziejow Polski, Варш., 1899. Історичних мап Польщі з'являло ся багато, новійші: W. Heck Мара hist. Polski, 2 вид. 1896; І. Babirecki Mapa rzeczyposp. Polskiej, 3 вид., без року; Polska w XV, XVII і po kongr. wiedenskim, Kp. 1899.
Давнїйший картоґрафічний матеріал: Лянскоронскій Иностранные карты и атласы XVI и XVII вв. относящіеся къ Южной Россіи, Київ, 1898 (з Чтеній київ. істор. товариства); йогож Гильомъ Левассеръ де Бопланъ и его историко-географическіе труды относительно Южной Россіи, К., 1901. Adelung Ueber die alteren ausland. Karten vоn Russland bis 1700. Rastawiecki Mappografia dawnej Polski, Варшава, 1846. Кордтъ Матеріалы по исторіи русской картографіи, І, К., 1899. Rizzi Zannoni Carte de la Pologne, divisee par provinces et palatinats et subdivisee par districte, 1772.
ҐЕНЕАЛЬОҐІЧНІ ТАБЛИЦЇ ДИНАСТИЇ ВЕЛИКИХ КНЯЗЇВ ЛИТОВСЬКИХ
Примітки до ґенеальоґії великокняжої литовської династиї
До ґенеальоґії великокняжої литовської династиї підставовими працями служать розвідки Стаднїцкого і Вольфа — серія розвідок Стаднїцкого: Synowie Gedymina, Olgierd i Kiejstut (див. вище c. 427), Bracia Wladyslawa Jagielly, 1867, Dodatki i poprawki dalsze do dziela: Bracia Wladyslawa Jagielly 1), Льв., 1873. Ревізію поглядів Стаднїцкого робить Вольф в книгах: Rod Gedymina, dodatki poprawki do dziel hr. K. Stadnickiego, Kp. 1886, i Kniazowie litewsko-ruscy, Варшава, 1895. Від сих совістних і науково зроблених праць, передовсїм від праць Вольфа, як новійших, а опертих на розслїдах Стаднїцкого, виходять і повинні виходити всякі дослїди в княжій литовській ґенеальоґії.
