Іще ніч... - Ведмеденко Олег Валентинович (мир книг .txt) 📗
У Другому посланні святого апостола Павла до коринфян читаємо: “Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам...” (Друге послання апостола Павла коринфянам, 8 розділ, 1 вірш). Отже, як бачимо, не Церкви (канонічні чи неканонічні) дають благодать, а Господь по вірі членів тої чи іншої церкви дає вірним її благодать Всесвятого Духа. По вірі, а не по канонах! І забирає Господь благодать Свою також не згідно з приписами церковними, а читаючи в серцях людських; бачачи, що відвернулися від Бога, відвернулися від духовності, відвернулися від первородного, як Ісав, і покохали більше оте “червоне”, сочевичну юшку – земне, оманливе багатство світу цього:
“Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато хто не опоганились тим.
Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє первородство віддав за поживу саму” (Послання євреям, 12 розділ, 15–16 вірші).
Господь читає серця. Він “противиться гордим, а смиренним дає благодать” – ось канон, ось правило, згідно з яким насправді розподіляється благодать Божа! Щирий порив до Господа, бажання захисту, пошук спілкування, містичного зв’язку із Ним – ось істинна канонічність! Гостре відчуття власної гріховності, глибоке розкаяння, смиренне усвідомлення немічності людської та надія на єдиного Бога – ось істинна благодатність! Віра смиренна, що чинна любов’ю – ось єдино правдиві ознаки дійсного християнства, відмітні риси істинної православності! І якщо є вона в церкві, якщо царює в ній смирення, братерство й любов, то не залишиться така церква без благодаті Всесвятого Духа Божого, бо “Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа!” (Ефесянам, 6 розділ, 24 вірш). Амінь!
ВІРУЮ...
Запитання: Мені до рук потрапила одна книжечка, в якій стверджується, що традиційні християнські релігії, а також більшість протестантських вірять не в Єдиного Бога, а в трьох Богів. Допоможіть розібратися…
Відповідь: Православний Символ віри починається словами: “Вірую во Єдиного Бога…”, і цим усе сказано. Різноманітні ж інсинуації стосовно вчення Православної Церкви виникають, як правило, через нерозуміння (або ж небажання зрозуміти) тих чи інших догматів православ’я. Як і сказано у пророка: “Погине народ Мій за те, що не має знання” (Осії, 4 розділ, 6 вірш). Насправді догмат (“догмат” – визначення істини, від грецького dogma (dogmatos) – “вчення”, “усталений погляд”) про Пресвяту Тройцю містить у собі дві головні істини:
1. Бог Єдиний по Сутності Своїй, але Триєдиний в Особах (Лицях), тобто Бог є Триєдиний, Триіпостасний, Тройця Одноістотна і Нероздільна.
2. Іпостасі (від грецьк. “іпостась” – “лице”, введено в богослівську традицію святим Афанасієм Олександрійським) мають особисті, або ж іпостасні властивості: Отець не рожденний; Син народжений від Отця; Святий Дух – сходить від Отця.
Наочним прикладом для розуміння суті вчення про Триіпостасність Божества є порівняння Бога з Сонцем. Ми говоримо про сонце як про конкретний об’єкт, як про існуючу реальність (це – Отець). Але воно також і світить. І бачимо ми його тільки як світло, як конкретні фотони світла, що народжуються від сонця (це – Син, Бог Слово, Світло для світу. “Хто бачив Мене, той бачив Отця”, – говорить Христос (див. Івана, 14 розділ, 8–11 вірші)). Але сонце іще й гріє! І це тепло ми відчуваємо на собі, ця енергія зігріває нас (от вам і Дух, Якого бачити ми не можемо, але силу Його відчуваємо). І кому спаде на думку сказати, що ми віримо в існування трьох сонць? Ні, сонце одне! Але сприймаємо ми його немовби в трьох лицях, трьох проявах, трьох іпостасях…
Звертаючись до Пресвятої Тройці в молитвах своїх, Церква закликає Її в однині, а не в множині:
“Тобі слава належить, Господи, Боже наш, і Тобі (а не Вам!) славу віддаємо, – Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.
Бог є Любов. І любов ця у Святій Тройці звернена як усередину Божественного буття, так і на сотворений Нею світ. Бог є над нами (Бог Отець), Бог є з нами (або посеред нас) (Бог Син) і, нарешті, Бог є в нас (Бог Дух Святий). Але все це – Єдиний Бог, як і сказано:
“Один Господь, одна віра, одне хрещення;
один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх” (Ефесянам, 4 розділ, 5–6 вірші).
Оскільки Бог по самій Сутності Своїй є увесь Свідомість, і Думка, і Самосвідомість, – то й кожне з Цих троїстих проявів Його як Бога Єдиного має самосвідомість а, отже, кожне – є Лице (Особа). Але Самосвідомість ця насправді є єдиною Самосвідомістю Сущого – нероздільна, хоча й не злита, як трилисник конюшини або клену. Три Лиця заховуються в Єдиній Сутності – і це велика таємниця: Отець через Сина Духом Святим здійснює Свій Божественний промисл…
У першій книзі Біблії “Буття”, в першому ж розділі її, читаючи про сотворення людини, бачимо, що Господь проявляє Себе як Триєдиний Бог-Творець:
“І сказав Бог:
«...Створімо (а не “Створю”!) людину за образом Нашим, за подобою Нашою…»
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив…” (Буття, 1 розділ, 26–27 вірші).
А в оповіді про явлення Божества Аврааму сказано:
“І явився до нього Господь між дубами Мамре…
І він ізвів очі свої та й побачив: ос ь три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустрі ч Їм , – і вклонився до землі,
та й промовив: «Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх (“Твоїх” – однина. Три в одно...), – не проходь повз Свойого раба!..” (Бут. 18.1–3).
“Бачите, – повчає блаженний Августин, – Авраам зустрічає Трьох, а поклоняється Єдиному… Уздрівши Трьох, він зрозумів таїну Трійці, а вклонившись як Одному, сповідав Єдиного Бога в трьох Лицях”.
Троїстість Лиць в Бозі явлена і в Новому Заповіті – в пришесті Сина Божого та даруванні Духа Святого. Явлення Бога в Трійці буквально здійснилося під час хрещення Господа Ісуса в Івана (Син хрестився в Йордані, з Неба чувся голос Отця, і Дух Святий злинув на Нього, як голуб), чому й саме хрещення це у православ’ї іменується Богоявленням. А перед вознесінням на Небо Господь наш Ісус Христос заповідав учням Своїм: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…” (Матвія, 28 розділ, 19 вірш). І святий Амвросій зазначає:
“Сказав Господь: «во Ім’я», а не «во Імена», тому що один Бог, не багато імен, – бо не два Бога, і не три Бога…”
2). “І в Духа Святого, Господа Животворчого…”
Наведу іще декілька віршів із Святого Письма, що вказують на Триіпостасність Божу:
Ісаї, 6 розділ, 8 вірш: “І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я, – пошли Ти мене!..»”
Іс. 48.16–17: “Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я говорив потаємно (тут Я – Господь, Бог); від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух (а тут уже Мене – Христа – другу Іпостась Триєдиного Бога).
Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я – Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити”.
2 Коринфянам, 13 розділ, 11, 13 вірші: “А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодушні, майте мир, – і Бог любові та миру буде з вами!..
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай Буде зо всіма вами!..”
Ефесянам, 2 розділ, 17–18 вірші: “І, прийшовши, Він (Христос) благовістив мир вам, далеким (колишнім поганам), і мир близьким (колишнім обрізаним),
